Решение № 44073084, 07.05.2015, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2015 р. Справа № 923/609/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Зуденко Є.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Великолепетиського міжрайонного прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Малолепетиської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області, смт. Мала Лепетиха, Великолепетиського району Херсонської області,

до Малого приватного підприємства "Славута", смт. Велика Лепетиха, Великолепетиського району Херсонської області,

про визнання недійсним на майбутнє договору оренди та зобов'язання повернути майно,

за участю прокурора - Петренко Л.В., посвідчення № 030355 від 17.11.14р.

представників:

позивача - не прибув;

відповідача - Макій С.Г., директор, рішення засновника від 01.03.92р.

Прокурор звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в інтересах держави в особі Малолепетиської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області, у якій просить визнати на майбутнє недійсним договір оренди комунального майна від 30 червня 2005 року укладений між Малолепетиською сільською радою Великолепетиського району Херсонської області та малим приватним підприємством «Славута» за яким, орендарю передано у строкове платне володіння та користування (оренду) артезіанську свердловину, зобов'язати МПП «Славута» повернути Малолепетиській сільській раді Великолепетиського району Херсонської області індивідуально визначене майно - артезіанську свердловину № 4-17, шляхом підписання акту прийому - передачі. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 179 ГК України, абз.5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», ст. 11 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", абз. 2 п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою КМ України № 629 від 10.08.1995 р., п. 8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМ України № 786 від 04.10.1995 p.

Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Позивач, повідомлений про час, дату і місце проведення засідання господарського суду належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, не скористався своїм правом на участь у вирішенні спору, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини. На думку відповідача, Малолепетиська сільська рада Великолепетиського району Херсонської області знала про умови договору оренди з 30 червня 2005 року, тобто з дня його підписання. Відповідно до частини 4 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Крім того, як стверджує відповідач, МПП «Славута» не отримало копій документів, вказаних в позові під пунктами 3-6 додатків. Також, відповідач вважає, що сторонами було узгоджено всі істотні умови договору оренди.

У судовому засіданні 07.05.15 оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

Згідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

30 червня 2005 року між Малолепетиською сільською радою Великолепетиського району Херсонської області (надалі за текстом рішення - Позивач, Орендодавець) та МПП «Славута» (надалі за текстом рішення - (Відповідач, Орендар) укладено Договір оренди комунального майна, а саме: артезіанської свердловини, строком на 10 років (надалі за текстом рішення - Договір).

Відповідно до акту приймання - передачі нерухомого майна в оренду від 30 червня 2005 року позивач передав, а відповідач прийняв в оренду вищезазначене майно.

Згідно умов п. 3.1 Договору оренди, орендна плата становить 50 грн. на місяць.

Укладення вищевказаного Договору проведено з порушеннями вимог законодавства України, що регулює відносини оренди державного та комунального майна, а саме.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" та абзацу 2 п. 2 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою КМ України № 629 від 10.08.1995 р., оцінка об'єкта оренди проводиться перед укладенням договору оренди та перед продовженням (поновленням) договору оренди у разі, коли на момент продовження дії такого договору остання оцінка об'єкта оренди була проведена більш як три роки тому.

Згідно п. 19 зазначеної Методики у разі оренди нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, здійснюється його незалежна оцінка.

Оцінка об'єктів оренди проводиться з метою визначення вартості таких об'ємів згідно з положеннями оцінки майна та цією Методикою з урахуванням положень бухгалтерського обліку для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати.

Крім того, відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку приватизації та іншого відчуження у випадках, встановлених законом, оренди, обміні, страхування державного майна, майна що є у комунальній власності, а також повернення цього майна на підставі рішення суду.

Разом з тим, на момент укладення оспорюваного Договору незалежна оцінка об'єкта оренди, з метою визначення вартості спірного майна для відображення її в договорі оренди та використання під час розрахунку орендної плати, не проводилася, що підтверджується довідкою позивача № 180-2/10 від 08.04.2015 (а.с. 19).

Не проведення оцінки майна призвело до невірного визначення розміру орендної плати, а також до порушення вимог вищезазначеного законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотною умовою договору оренди є страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Однак, у спірному Договорі оренди така істотна умова як страхування орендарем взятого ним в оренду майна відсутня.

Згідно з 4.7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст. 203 Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до правової позиції, що виккладена у п. 2.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29,05,2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Відповідно до вимог ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідна заява подана відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року N 10 початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна 7 давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. У разі коли згідно із законом позивачем у справі виступає прокурор (частина друга статті 29 ГПК), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор. Якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії. У зв'язку з наведеним господарськими судами не можуть братися до уваги також доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.

За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку зі спливом трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Посилання відповідача, в обґрунтування заперечень на позовну заяву, на неотримання від прокурора копій документів, вказаних в позові під пунктами 3-6 додатків, спростовується описом вкладення до поштового відправлення (а.с. 9).

Згідно з правовою позицією викладеною у п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з Малолепетиської сільської ради Великолепетиського району Херсонської області (адреса - 74510, Херсонська область, Великолепетиський район, с. Мала лепетиха, вул. Суворова, 6, ідентифікаційний код - 04401552) в доход державного бюджету України (код отримувача - 37959779 УДКСУ у місті Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області, МФО - 852010, р\рахунок № 31215206783002, судовий збір, код 03500045) 1218грн.00коп. судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).

Повне рішення складено 08 травня 2015 р.

Суддя Ю.В. Гридасов