Постановление суда № 44028118, 06.05.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 242/3886/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Моцний О.С.

Номер провадження 22-ц/778/2071/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

ОСОБА_2

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Державного підприємства «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 28 січня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 до Державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа: Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидове Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Державного підприємства «Селидіввугілля» (далі ДП «Селидіввугілля»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Селидове Донецької області про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач зазначала, що ОСОБА_4 має статус сина загиблого шахтаря, оскільки його батько - ОСОБА_5 загинув 20 березня 2014 року в результаті групового нещасного випадку під час виконання трудових обов'язків на шахті «Україна». Винним у загибелі гірників визнаний відповідач - ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля».

Згідно рішення Селидівської міської ради від 24.09.2014 року № 154/1 позивач призначена піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

За час спільного проживання однією сім'єю неповнолітній ОСОБА_4 знаходився на утримані загиблого батька. Він завжди відчував його моральну та матеріальну підтримку, що було для нього дуже важливим й необхідним. Втрата батька відобразилася на емоціонально-психічному стані неповнолітнього ОСОБА_4. Моральні страждання з цього приводу він зазнає дотепер.

Як дитина загиблого ОСОБА_4 має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті його батька ОСОБА_5

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила стягнути з відповідача на користь неповнолітнього ОСОБА_4 в рахунок відшкодування моральної шкоди заподіяної внаслідок смерті його батька ОСОБА_5 у розмірі 30000,00 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 28 січня 2015 року позов задоволено.

Стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_4 30000, 00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з ДП «Селидіввугілля» судовий збір в дохід держави у розмірі 243, 60 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду ДП «Селидіввугілля» подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не прийнято до уваги, що рішенням Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року у справі № 1-9/2004 визначено, що передбачене статтею 237-1 КЗпП України і статтею 1167 Цивільного кодексу України відшкодування моральної шкоди як один зі способів захисту особистих немайнових прав громадян, що відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, або власником чи уповноваженим ним органом, не застосовується до осіб, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню відповідно до Закону. Зазначені норми регламентують відшкодування моральної шкоди всім іншим особам, які не є суб'єктами страхування від нещасного випадку і на яких не поширюється дія Закону. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до розпорядження ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ, підсудність даної справи визначена апеляційному суду Запорізької області.

Сторони у судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від третьої особі у справі надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відділення. У відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ДП «Селидіввугілля» підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що батьком позивача ОСОБА_6, який народився 08 травня 1997 року є ОСОБА_7, який 20 березня 2014 року загинув на ВП «Шахта «Україна» ДП «Селидіввугілля» під час виконання трудових обовязків (а.с. 8-12).

Відповідно рішення виконавчого комітету Селидівскої міської ради № 1554/1 від 24.09.2014 року ОСОБА_3 призначена піклувальником над неповнолітнім ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, позбавленим батьківського піклування (а.с.7).

Задовольняючи позовОСОБА_3 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 та стягуючи на його користь моральну шкоду, суд першої інстанції виходив з того, що моральна шкода, завдана позивачеві смертю батька, повинна бути відшкодована роботодавцем останнього на підставі статей 23,1167,1168 ЦК України, оскільки Законом України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, завданої його загибеллю внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Судова колегія вважає, що висновок суду є вірним. Розглядаючи спір, суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст. 212-214 ЦПК України, повно, всебічно та обєктивно зясував обставини справи на які посилалися сторони, дав належну правову оцінку правовідносинам, які склалися між учасниками процесу, та закон, що їх регулює.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Указана норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного звязку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сімєю (частина друга статті 1168 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від їх форм власності та господарювання, у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян субєктів підприємницької діяльності.

Виплата Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України грошових сум на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю застрахованої особи внаслідок нещасного випадку на виробництві, членам її сімї зазначеним Законом не передбачена.

Таким чином, Закон України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю працівника внаслідок нещасного випадку на виробництві, членам його сімї. Такі відносини регулюються статтею 1167, частиною другою статті 1168 ЦК України, оскільки моральна шкода сину загиблого заподіяна за умови, що в трудових відносинах із відповідачем знаходився його батько, а для нього таке заподіяння є позадоговірним правовідношенням.

Таким чином, суд першої інстанції, обґрунтовано виходив із того, що моральна шкода, завдана позивачеві смертю його батька, підлягає відшкодуванню роботодавцем останнього на підставі статей 1167, 1168 ЦК України та саме з принципів розумності і справедливості виходив суд першої інстанції, зробивши висновок про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30000,00 грн.

Доводи апелянта ДП «Селидіввугілля», який вважає, що не має нести цивільно-правову відповідальність за спричинену моральну шкоду позивачу є неприйнятними, оскільки суперечать вищенаведеним обставинам, та нормам матеріального і процесуального права.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 28 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: