№ 4398586, 15.07.2009, Окружной административный суд города Киева

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № 7/3951

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15.07.2009 р.                                         11:10                              № 2а-3951/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфішком"

простягнення заборгованості у розмірі 234811,63грн.

Представники:

від позивачаГаркуша К.Р., за довіреністю

від відповідачане з’явився

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва звернулась з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрфішком»про стягнення заборгованості у розмірі 234811,63 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведення перевірок дотримання вимог чинного валютного законодавства було складено акти, на підставі яких позивачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, якими відповідачу за порушення чинного законодавства донараховано суми штрафних (фінансових) санкцій та податкові повідомлення-рішення, якими донараховано суми штрафних санкцій. Відповідно до ч.2 ст. 1071 Цивільного кодексу України, сума зобов’язання, яка не була сплачена платником податків у визначені строки може бути примусово стягнена за рахунок активів платника в судовому порядку.

Ухвали суду та повістки про виклик направлялись відповідачу за наявними в матеріалах справи адресами, однак відповідач своїм правом на участь повноважного представника в судовому засіданні не скористався.

Згідно ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, - встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфішком»(надалі ТОВ «Укрфішком») зареєстроване Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією 28.09.2004 року, код ЄДРПОУ 33055114.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено позапланові виїзні перевірки дотримання вимог чинного валютного законодавства України Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрексім», за результатами яких було складено акти перевірок від 16.09.2008 № 397/1-22-02-30779287 та від 06.06.2007 № 2223-15/33055114, яким встановлено несвоєчасне подання і неподання податкових декларацій з податку на додану вартість за вересень та жовтень 2006, січень 2007, лютий 2007, березень 2007, квітень 2007 відповідно, чим порушено вимоги п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаних актів перевірок позивачем винесені наступні податкові повідомлення-рішення: № 0007101520/0 від 11.06.2007, яким відповідачу донараховано суму штрафних санкцій у розмірі 680,00 грн. та № 0002171520/0, яким відповідачу донараховано суму штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн. у відповідності до вимог п.п.17.1.1 п.17.1 ст. 17 вказаного Закону.

Також позивачем проведено виїзну позапланову перевірку дотримання вимог чинного валютного законодавства України ТОВ «Укрфішком»по контрактам № 4 від 01.08.2005, № 5 від 01.08.2005, за результатами якої складено акт від 15.05.2006 № 964/22-33055114, в якому зазначено про порушення відповідачем вимог статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у зв’язку із чим позивачем винесено рішення № 0000512350/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 233961,63 грн.

Тобто, заборгованість відповідача перед бюджетом складає 234811,63 грн. (в т.ч. 680,00 грн.+340,00 грн.+233961,63 грн. –170,00 грн. (переплата з податку на додану вартість).

Станом на 10 грудня 2007 р. заборгованість СПД –фізичної особи Панівко Галини Анатоліївни перед бюджетом складає 1200,71 грн.

Позивачем на адресу відповідача було направлено першу та другу податкову вимоги № 1/1490 від 30.06.2006 та № 2/1893 від 22.08.2006 за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов’язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства»на суму 233961,63 грн.

Однак, після проведених ДПІ заходів податковий борг ТОВ «Укрфішком»залишився несплаченим.

Розглядаючи спір по суті, суд відзначає наступне.

Органи державної податкової служби, зазначені в абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів із позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних осіб або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181).

Згідно пункту 1.3 ст.1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання. При цьому, податкове зобов'язання, відповідно до пункту 1.2 ст.1 Закону № 2181, це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (п.1.5 ст. 1 Закону № 2181).

Отже, зі змісту викладених норм Закону № 2181, вбачається, що вказаний Закон не регулює порядок застосування та стягнення штрафних санкцій за порушення норм Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Крім того, Законом України «Про систему оподаткування»статтями 14, 15 визначено вичерпний перелік податків, зборів (обов’язкових платежів), які справляються на території України, однак, застосування штрафних санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства, , у якості податку, збору (обов’язкового платежу), не передбачено. Також, суд зважає і на те, що застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання податкових декларацій з податку на додану вартість не є податковим зобов’язанням у розумінні п.1.2, п.1.5 ст. 1 Закону № 2181.

З 01.01.2004 р. набув чинності Господарський кодекс України.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Згідно зі ст. 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Статтею 19 Господарського кодексу України визначено, що держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб’єктів господарювання у тому числі у сфері фінансових, кредитних відносин, валютного регулювання та податкових відносин - за додержанням суб'єктами господарювання кредитних зобов'язань перед державою і розрахункової дисципліни, додержанням вимог валютного законодавства, податкової дисципліни.

Пунктом 4 ст. 19 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Статтею 4 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»встановлено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Види адміністративно-господарських санкцій передбачені ст. 239 Господарського кодексу України, а саме органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»термін нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності не встановлений.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлені строки застосування адміністративно-господарських санкцій. Зокрема, зазначеною статтею встановлено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивачем прийнято у 2006 році.

Таким чином, від дати правопорушення, яке, з точки зору відповідача мало місце під час проведення розрахунків за контрактами, до дати нарахування пені за спірним рішенням один рік вже минув, тобто відповідач застосував адміністративно-господарську санкцію з порушенням вимог ст. 250 ГК України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 71, 94 , 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У позові Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –10.08.09

Суддя                                                                                 Арсірій Р.О.