Решение № 4398565, 06.08.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2009 р. Справа № 3/119/09

06.08.2009р. Справа №3/119/09

за позовом: Одеської залізниці, 65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19

До: Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера”, 54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23

Про: стягнення заборгованості в сумі 10709,10 грн. за договором від 25.01.06 р.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Пузанов Ю.В., за довіреністю;

Від відповідача: Нестеренко О.А., за довіреністю;

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача заборгованість в сумі 10709,10 грн. за зберігання вантажу (калій, селітра) в вагонах в жовтні місяці 2008 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі норм ст. ст. 46,137 Статуту залізниць України, п.5 Правил зберігання вантажів та мотивовані тим, що в жовтні 2008 року на станцію Жовтнева Одеської залізниці прибули вагони з вантажем на адресу ТОВ «МСП Ніка-Тера», які простояли в очікувані вивантажування більше терміну безоплатного зберігання.

06.08.09р. від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог в якій позивач остаточно просить стягнути з відповідача збір за зберігання вантажу в вагонах за жовтень місяць 2008 року в розмірі 9073,90 грн., оскільки до залізниці від відповідача надійшла часткова сплата по спірним відносинам за калій в розмірі 1635,20 грн. згідно платіжних доручень від 30.04.09р. №1619 та від 29.05.09р. №714. При цьому, відповідач 06.08.09р. підтвердив зазначений факт в судовому засіданні шляхом надання письмових доказів.

Відповідач просить відмовити позивачу в задоволені позову, у відзиві зазначає, що:

- п.2.1 Таріфного керівництва №1 не передбачено справляння збору за зберігання небезпечних вантажів у вагонах;

- між ТОВ «МСП Ніка-Тера»та Одеською залізницею не укладався окремий договір на зберігання вантажів, як на станціях так і у вагонах, яка б обумовлювала місце і терміни зберігання вантажів, умови і порядок їх зберігання, відповідальність сторін;

- вагони, на яких Одеською залізницею нараховується плата за зберігання, є власними вагонами підприємства.

Суд відповідно до вимог ст. 25 Господарського процесуального кодексу України здійснює по даній справі процесуальне правонаступництво відповідача- Закрите акціонерне товариство «Ніка-Тера»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера». Згідно п.1.2 Статуту ТОВ «МСП Ніка-Тера» є повним правонаступником за всіма правами та обов’язками ЗАТ «МСП Ніка-Тера».

В судовому засіданні було оголошено перерву до 06.08.09р.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу , суд -

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2006 року між Одеською залізницею та ЗАТ «Ніка-Тера», яке в подальшому перейменовано на ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера», було укладено договір №5584 про експлуатацію залізничної під’їзної колії ЗАТ «Ніка-Тера», предметом якого є експлуатація під’їзної колії, яка належить Порту, що примикає до станції Жовтнева Одеської залізниці через стрілку №156 і обслуговується власним локомотивом.

Відповідно до умов вказаний договір, не регулює відносини щодо виконання залізницею операцій, пов’язаних з завантаженням, розвантаженням вантажів. Окремих договорів про зберігання вантажів сторонами по справі не укладалось.

За змістом п.11 та п. 16 вищевказаного договору сторони домовились, що максимальна переробна спроможність вантажних пунктів: вивантаження - мінеральні добрива 2 вагони за 0 год. 12 хв. (одного виду вантажу), зерно - 2 вагони за 0 год. 40 хв.(одного виду вантаж), тарно -пакувальні вантажі - 1 вагон за 1 год. 10 хв. Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею Власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів Залізниці. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника складається акт загальної форми. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки з його вини та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Власник колії сплачує Залізниці плату: за подачу, забирання вагонів: вагони на під'їзну колію подаються локомотивами Власника колії, у разі подачі вагонів локомотивом Залізниці на колію №1 Власника колії згідно таблиці №1 Тарифного керівництва №1 „Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України", затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999р. р. №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 р. за №828/4121 зі змінами та доповненнями за фактичну кількість поданих та забраних вагонів на протязі доби;

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, відповідно ст. 19 Статуту залізниць України;

- за маневрову роботу - згідно Тарифного керівництва № 1;

- за зберігання вантажу у вагонах, які не подані під вивантаження з вини Власника колії, а також за зберігання рухомого складу на своїх осях на передавальних коліях №3 або №5 парку прийому справляється збір за зберігання вантажу після закінчення терміну безоплатного зберігання згідно Тарифного керівництва № 1;

- інші збори і плати згідно Тарифного Керівництва № 1 та вільних тарифів. Збори і плати вносяться: централізовано через ТехПД з урахуванням діючого коефіцієнту на підставі Договору №413033 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Матеріали справи, а саме –Товаротранспортні накладні свідчать, що в жовтні 2008 року на станцію Жовтнева Одеської залізниці прибуло 46 вагонів з вантажем (калій, селітра) на адресу ТОВ «МСП Ніка-Тера», вантаж транзитний напрямком з Росії через Україну на Бразилію. Род упаковки : селітра-насип, калій-порошок.

З наданих залізницею накопичувальних карток та довідок - розрахунків всі вагони, за якими виставлено рахунки за зберігання, мають нумерацію на цифру «5», тобто є власними вагонами відповідача. Відтак, залізниця не є власником на вагони.

Як вбачається з даного позову, предметом спору є плата відповідачем за зберігання вантажів у власних вагонах на станції призначення понад термін безоплатного зберігання.

Стаття 11 Цивільного кодексу України як підстави для виникнення цивільних прав і обов'язків передбачає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства.

Стаття 908 Цивільного кодексу України встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажів, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пункт 5 статті 307 Господарського кодексу України також встановлює, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Відносини залізниці з відправниками та одержувачами вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України "Про залізничний транспорт".

Згідно ст.ст.2, 8 цього Закону умови та порядок організації перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та іншими актами законодавства України.

Спірні правовідносини сторін за своєю правовою природою є правовідносинами з надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею та їх зберіганням.

Одеська залізниця, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на те, що у жовтні 2008 року на станцію Жовтнева надійшли вагони, які повинен був отримати ТОВ "МСП Ніка-тера", але останній вантаж не прийняв, у зв'язку з чим ці вагони простояли в очікуванні вивантаження більше терміну безоплатного зберігання. В підтвердження факту затримки вагонів складені відповідні документи, які разом з іншими доказами досліджені в судовому засіданні.

Пункт 46 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 ( з наступними змінами і доповненнями) встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Правила зберігання вантажів ( розділ 7 Правил перевезень ), затверджені на підставі пункту 5 Статуту залізниць України Наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 та зареєстровані в Міністерстві юстиції 24.11.2000 за № 866/5087 ( з наступними змінами і доповненнями), у пункті 5 встановлюють, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Пункт 8 Правил зберігання вантажів встановлює, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки ( на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці –з моменту затримки.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України ( Тарифне керівництво № 1), затверджений Наказом Мінтрансу України від 15.11.1999 № 551 та зареєстрований Міністерством юстиції 01.12.1999 за № 828/4121 ( з наступними змінами і доповненнями) в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів, таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Оскільки ст.908 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України визначили, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються не лише транспортними кодексами ( статутами), а й іншими нормативно-правовими актами, то у суду нема правових підстав не застосовувати норми Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1, які видані і зареєстровані у встановленому порядку, і не скасовані, не визнані нечинними та не зняті з державної реєстрації.

Норми пункту 46 Статуту залізниць України, Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1 не передбачають обов’язкового укладання окремого договору на зберігання вантажу до його фактичної видачі одержувачу, який перевозиться за договором перевезення (накладної), як і не передбачають винятку щодо плати за зберігання вантажів у вагонах, які належать іншим країнам, або належать вантажовласникам на праві власності ( приватні вагони).

Пункт 7 Правил зберігання вантажів встановлює, що на прохання вантажовласників залізниця може надавати їм місця в смузі відведення, на відкритих майданчиках та складах станцій для зберігання вантажів на строк, більший граничного терміну зберігання. Умови такого зберігання вантажів і плата за нього визначаються окремою угодою між залізницею і вантажовласником. За умовами такої самої угоди можуть зберігатись вантажі у вагонах і контейнерах. В цих випадках плата за зберігання визначається за вільними тарифами на умовах цієї окремої угоди.

Судом же встановлено, що така угода на зберігання вантажів з оплатою за вільними тарифами сторонами не укладалась.

Згідно з пунктом 42 Статуту залізниць України залізниця зобов’язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12 години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення.

Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.

Пункт 2.3 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24 години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

Відповідно до вимог частини першої статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Частиною другою статті 129 Статуту, визначено вичерпний перелік обставин, для засвідчення яких складається комерційний акт. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми (частина 4 ст. 129 Статуту).

У відповідності із ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Залізниця же зі свого боку по спірним відносинам повинна довести належними засобами доказування дотримання порядку повідомлення вантажоодержувача про прибуття вантажу на його адресу, факт зберігання вантажу понад встановлені терміни безоплатного зберігання, довести, що понаднормативне зберігання не залежить від залізниці, а залежить від вантажовласника.

Виходячи з пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999р. за № 165/3458 (далі - "Правила користування") у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, (форми "ГУ-23" - Додаток № 6 до Правил користування) який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Аналогічні вимоги містять також Правила складання актів, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. № 334, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855. Відповідно до п.3 зазначених Правил, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення з очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Таким чином, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства належним і допустимим доказом посвідчення обставин, що є підставою для нарахування плати за понаднормативне зберігання вантажу є Акти загальної форми.

Відповідно до вищевикладеного, Одеська залізниця (позивач) на підтвердження факту затримки вагонів надала Акти загальної форми №3151/1 від 20.10.08р., №3197/1 від 22.10.2008р., №3149/1 від 20.10.2008р., що відповідають Додатку 6 (Форма ГУ-23) Правил користування вагонами і контейнерами. Крім того, позивач документально (книга прибуття вантажів та витяг з книги повідомлення про дату прибуття вантажу) довів суду дотримання порядку повідомлення відповідача про прибуття вантажу на станцію.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З аналізу наданих позивачем документів вбачається, що вони складені ним в зв’язку з понаднормовим зберіганням вантажу у вагонах, в яких зазначені час початку та закінчення простою, вказані причини простою вагонів на коліях Одеської залізниці з вини одержувача. З цих підстав суд не бере до уваги заперечення представника відповідача в судовому засіданні та його посилання на відсутність окремого договору на зберігання вантажів , на те, що залізниця неналежним чином сповістила товариство про прибуття вантажу та на відсутність вільних місць для вивантаження вагонів.

Отже, понаднормова затримка вагонів сталася з причин, які залежали від вантажоотримувача - порту, тому суд дійшов до висновку про законність і обґрунтованість вимог позивача, які суд задовольняє, враховуючи положення ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 610, 626 Цивільного кодексу України, відповідно до яких суб'єкти господарювання повинні виконувати взяті на себе договірні зобов'язання належним чином та у встановлений строк.

Відповідно п.п. 2.1 Тарифним керівництвом № 1 не передбачено справляння збору за зберігання небезпечних вантажів в вагонах. У відповідності з положеннями ст. 6 Статуту залізниць України наведено перелік термінів, які вживаються в цьому Статуті. Так, зокрема, під транспортними засобами розуміється залізничний рухомий склад, до якого належать вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт і окремо зазначено контейнери. В п.п. 2.1 Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України зазначено, що після закінчення терміну безоплатного зберігання до моменту вивезення вантажів вантажоодержувачами (експедиторами) за зберігання небезпечних вантажів справляється збір за кожну добу в розмірах: 2,10 грн. за одну тону вантажу при зберіганні в критих складах і 1,20 грн. за одну тону вантажу - при зберіганні на відкритих складах. В даному разі під поняттям „критий і відкритий склад" необхідно розуміти визначення транспортного засобу, яке передбачено в ст. 6 Статуту залізниць України, тобто це залізничний рухомий склад до якого належать вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт і окремо зазначено контейнери.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України під небезпечними вантажами розуміють речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які через присутні їм властивості за наявності певних факторів можуть в процесі транспортування, під час проведення вантажних робіт та збереження призвести до вибуху, пожежі, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів транспорту, заподіяння матеріальних втрат і шкоди навколишньому середовищу, а також загибелі, травмування, отруєння, опіків, захворювання людей, тварин.

Перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом регулюються Правилами перевезень небезпечних вантажів залізницями, затвердженого на п'ятнадцятому засіданні Ради по залізничному транспорту 05.04.1996 року. У відповідності з вимогами п.п. 1.1.1 зазначених Правил дія цих Правил розповсюджується на перевезення небезпечних вантажів залізницями держав-учасниць СНД та являються обов'язковими для працівників залізничного транспорту, відправників та одержувачів небезпечних вантажів, портів та ін.

Відповідно до п.п. 1.1.5 зазначених Правил вантажовідправники, вантажоодержувачі та залізниці несуть відповідальність за невиконання дійсних Правил у відповідності з діючим законодавством своїх країн та міжнародними угодами.

За змістом положень п. 2.1.40 Правил перевезень небезпечних вантажів вагони з небезпечними вантажами, повинні бути прийняті вантажоодержувачами та портами на свої під'їзні колії. Дрібні відправки та контейнери з небезпечними вантажами повинні бути вивезені з території станції протягом 24 годин з моменту одержання вантажоодержувачем повідомлення про прибуття вантажу. Вантажоодержувачі не мають права відмовитись від прийому прибувши на їхню адресу небезпечних вантажів.

Вищенаведене також свідчить, що вантажоодержувач –ТОВ «МСП Ніка-Тера»порушив вимоги Правил перевезень небезпечних вантажів в частині несвоєчасного прийому вагонів, завантажених небезпечним вантажем 5-го класу (селітра аміачна), під вивантаження на власну колію.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 25, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво відповідача. Замінити Закрите акціонерне товариство «Ніка-Тера»на Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка-Тера».

2. Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Морський спеціалізований порт Ніка-Тера” (54052, м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 23, код ЄДРПОУ 22439446) на користь Одеської залізниці (65023, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) збір за зберігання вантажу в вагонах за жовтень місяць 2008 року в розмірі 9073,90 грн., 107,10грн. державного мита та 118,00грн. витрати на ІТЗ.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10 денного строку з дня його прийняття.

Суддя О.Г. Смородінова