Постановление суда № 43923537, 29.04.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4600/15 Справа № 199/10243/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Руденко В. В. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Осіяна О.М.,

суддів - Ремеза В.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря - Ялової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2015 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування частково недійсним, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2015 року відмовлено у забезпеченні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування частково недійсним, відшкодування моральної шкоди, у зв'язку із тим, що розглядається позов немайнового характеру.

Вважаючи ухвалу такою, що підлягає скасуванню, позивач посилається на те, що судом порушені норми процесуального права, а також не враховані обставини у справі.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду у межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити із наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору дарування частково недійсним, відшкодування моральної шкоди, суддя виходив із того, що розглядається позов немайнового характеру. А тому посилаючись на роз'ясненням п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", вимоги ст.ст.151-153 ЦПК України, суд відмовив у задоволенні клопотання.

Але із такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не повністю відповідають вимогам законодавства, та не враховують обставин у справі.

Відповідно до вимог ст.151 ЦПК України передбачені підстави для забезпечення позову.

Приймаючи ухвалу про відмову у забезпеченні позову суд не врахував того, що забезпечення позову - це вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти можливих несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач зазначав, що відповідачка ОСОБА_3 має намір відчужити саме майно - частину квартири, відносно якої позивач оспорює договір дарування.

Накладення заборони на відчуження 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_3, до закінчення розгляду справи у суді першої інстанції не суперечить нормам законодавства, не перешкоджає у реалізації як житлових прав власника квартири, так і права володіння та користування цією квартирою, а також не спричиняє їй збитків чи побутових незручностей.

Оскільки існує можливість невиконання чи утруднення виконання рішення суду, а тому відповідно до вимог ст.151,152 ЦПК України, та із врахуванням роз'яснення пунктів 4,6 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача в частині накладення заборони на відчуження спірного майна.

За таких обставин ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та постановити ухвалу із цього питання, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 151,152,307, 312, 315 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 лютого 2015 року скасувати.

Заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти заборону на відчуження 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_3, до закінчення розгляду справи у суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: