Решение № 43878302, 23.04.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2015 року Справа № 915/351/15

за позовом: Миколаївської міської ради /вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001/

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1, 54029/

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та зобов'язання повернути земельну ділянку

Суддя Бездоля Д.О.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: Корнєва А.Ю. (довіреність від 19.09.2014 № 2012/02.02.01-22/01/14/14)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про:

- зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,001 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2;

- зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 0,001 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2.

Ухвалою суду від 23.04.2015 позов Миколаївської міської ради в частині позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку площею 0,001 га, розташовану за адресою АДРЕСА_2, був залишений без розгляду.

22.04.2015 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій просить суд зобов'язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 57,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, шляхом демонтажу об'єкту виносної торгівлі у вигляді намету.

Суд прийняв дану заяву позивача до розгляду.

Заявлений позов позивач обґрунтовує тим, що відповідач самовільно зайняв спірну земельну ділянку комунальної форми власності та без дозволу встановив на ній об'єкт виносної торгівлі у вигляді намету.

Ухвалою суду від 13.03.2015 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 06.04.2015 о 15 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 06.04.2015 розгляд справи був відкладений на 23.04.2015 об 11 год. 00 хв. у зв'язку з неподанням сторонами усіх витребуваних судом доказів по справі та необхідністю витребування судом нових доказів по справі.

Відповідач свого представника у судове засідання 23.04.2015 знову не направив, вимоги ухвал суду від 13.03.2015 та від 06.04.2015 не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, а тому, згідно з ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення присутнього представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 06.09.2012 №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Спірна земельна ділянка орієнтовною площею 57,5 кв.м. знаходиться в межах АДРЕСА_2, та не належить до земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України від 06.09.2012 №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

Таким чином, дана земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Миколаєва. Відповідач жодних доказів на спростування даної обставини суду не подав.

Відповідач не має речових прав на дану земельну ділянку та самовільно розмістив на вказаній земельній ділянці, орієнтовною площею 57,5 кв.м., об'єкт виносної торгівлі у вигляді намету. Дана обставина підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 03.04.2015, складеним Управлінням земельних ресурсів Миколаївської міської ради, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.12.2013, актом обстеження земельної ділянки від 23.12.2013, приписом від 23.12.2013, протоколом про адміністративне правопорушення від 23.12.2013 № 000841, постановою про накладення адміністративного стягнення від 23.12.2013 № 000721, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 22.01.2014, приписом від 22.01.2014, протоколом про адміністративне правопорушення від 22.01.2014 № 000058, постановою про накладення адміністративного стягнення від 23.01.2014 № 000058, складеними державним інспектором Державної інспекції сільського господарства в Миколаївській області, листами Управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради від 03.04.2015 № 02-03/605 та від 21.04.2015 № 02-03/605, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно з ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно з п. 2.2. Порядку розміщення пересувних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території м. Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 14.02.2013 № 25/20, використання земельних ділянок для розміщення пересувних ТС (групи пересувних ТС) дозволяється у виключній відповідності до Земельного кодексу України, у тому числі на підставі права власності, користування земельною ділянкою або договору про встановлення особистого строкового сервітуту, укладеного на підставі відповідного рішення виконкому міської ради.

Господарським судом встановлено, що відповідач не має речових прав на земельну ділянку орієнтовною площею 57,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, та самовільно (без дозволу) розмістив на даній земельній ділянці об'єкт виносної торгівлі у вигляді намету.

За цих обставин, позов позивача про зобов'язання відповідача звільнити цю земельну ділянку шляхом демонтажу об'єкту виносної торгівлі у вигляді намету є правомірним, а отже таким, що підлягає задоволенню господарським судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач жодним чином не спростував обставини, доведені суду позивачем.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54029, номер НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 57,5 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, шляхом демонтажу об'єкту виносної торгівлі у вигляді намету.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54029, номер НОМЕР_1) на користь Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, код 26565573) 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 28.04.2015.

Суддя Д.О.Бездоля