Постановление суда № 43862613, 29.04.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/4486/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1450/15Головуючий у 1-й інстанції Троцька А. І. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Панченка О.О.,

Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.,

При секретарі: Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2015 року

по справі за позовом прокурора Полтавського району Полтавської області в інтересах Новоселівської сільської ради Полтавського району до ОСОБА_2, за участю третьої особи Державної інспекції сільського господарства у Полтавській області про відшкодування втрат сільськогосподарського призначення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2015 року вказаний позов прокурора Полтавського району Полтавської області задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2на користь держави втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 2 653 грн. та 243,60 грн. судового збору.

З рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити Прокурору Полтавського району в задоволенні його позову.

Апелянт вважає рішення місцевого суду незаконним, оскільки в ньому неправильно встановлені та не доведені обставини, що мають значення для справи і які суд вважав встановленими, а також посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з'явилися. Останні подали заяву про відкладення розгляду справи, не навівши поважності причин.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги Прокурора Полтавського району в інтересах держави в особі Новоселівської сільської ради Полтавського району, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з передачею у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу, які не надані у користування або у власність, відбулася зміна її цільового призначення - вона віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, а саме: для індивідуального дачного будівництва, що є підставою для відшкодування відповідачем на користь держави втрат сільськогосподарського виробництва.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як вбачається із матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що розпорядженням Голови Полтавської районної державної адміністрації № 777 від 15.08.2011 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, а також вирішено передати безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1000 га (сіножаті) для індивідуального дачного будівництва із земель запасу, ненаданих у власність та користування, що знаходяться за межами населених пунктів на території Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

Згідно Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1000 га у власність ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва за рахунок земель запасу, ненаданих у власність і користування за межами населених пунктів на території Новоселівської сільської ради Полтавського району, в тому числі з даних, що містяться у Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Державного управління охорони навколишнього середовища в Полтавській області № 361 від 12.04.2011 року та Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою № 010214/197 від 14.07..2011 року, вбачається, що земельна ділянка, яка надана ОСОБА_2 для індивідуального дачного будівництва, виділялася із земель сільськогосподарського призначення.

У відповідності до статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги). У статті 23 ЗК України закріплено пріоритетність земель сільськогосподарського призначення.

З огляду на положення ч. ч. 1, 2, 4 ст. 207 ЗК України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель.

Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом. Втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва компенсуються незалежно від відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Таким чином, чинне законодавство передбачає обов'язкове відшкодування збитків та компенсацію втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва.

Порядок визначення втрат, які розраховуються на основі затверджених нормативів, урегульовано постановою Кабінету Міністрів України «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» №1279 від 17.11.97 року.

Відповідно до розрахунку розміру втрат сільськогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських угідь для індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів на території Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, затвердженого заступником голови Полтавської райдержадміністрації 26.08.2010 року, розмір втрат сільськогосподарського виробництва внаслідок виділення ОСОБА_2 земельної ділянки відповідно до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, визначено в сумі 2653 грн. 00 коп.

На підставі проектної документації відповідачкою отримано державний акт на землю.

Держсільгоспінспекція в Полтавській області листом № 01-14/4473 від 25.09.2013 року повідомляла ОСОБА_2 про необхідність сплати втрат сільськогосподарського виробництва в сумі 2653 грн. 00 коп.

В добровільному порядку ОСОБА_2 вимогу не виконала, станом на час звернення прокурора до суду з даним позовом і на час розгляду справи судом, кошти не сплатила.

З урахуванням викладеного, встановивши, що ОСОБА_2 не відшкодувала збитки, спричинені вилученням сільськогосподарських угідь, у розмірі 2653,00 грн., місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позову.

Доводи апелянта, що при наданні земельних ділянок для дачного будівництва сплата втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва чинним законодавством не передбачена, не відповідає обставинам справи та положенням ЗК України, з огляду на наступне.

За змістом ст. 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать, зокрема, земельні ділянки надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 208 ЗК України передбачено вичерпний перелік випадків, коли особа звільняється від відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. Наведений у цій статті перелік функціонального використання земельних ділянок є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. У свою чергу, вилучення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва до цього переліку не включено.

Відповідно до висловленої Верховним Судом України у постанові від 22 жовтня 2013 року у справі №21-313а13 правової позиції, обов'язкової для всіх судів України в силу положень ст. 360-7 ЦПК України, в разі вилучення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, крім викупу земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, чинне законодавство передбачає обов'язкове відшкодування збитків та компенсацію втрат сільськогосподарського й лісогосподарського виробництва.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тому задоволенню вони не підлягають. Викладені в апеляційній скарзі доводи не заслуговують на увагу, є безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст.. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 319 ЦПК України, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 05 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Панченко О.О.

Судді: /підпис/ Обідіна О.І. /підпис/ Прядкіна О.В.

КОПІЯ

ВІРНО: суддя Апеляційного суду

Полтавської області ______ Панченко О.О.