Постановление суда № 43855098, 21.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.04.2015р. м. Київ К/800/15505/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя судді за участю секретаря представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи-1: від третьої особи-2:Муравйов О. В. Вербицька О. В. Маринчак Н. Є. Титенко М. П. Перепелюк О. В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 рокуу справі№ 826/7687/13-аза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МЄГА - ІНБУД»до треті особиДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБГ» Княжий затон», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кайлос - Тар»провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2013 року у справі № 826/7687/13-а у справі № 826/7687/13-а в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «МЄГА - ІНБУД» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.10.2013 року у справі № 826/7687/13-а у справі № 826/7687/13-а скасувати. Позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.04.2013 року № 0002992220 та № 0003002220.

Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, залишити в силі постанову суду першої інстанції. Свої вимоги заявник обґрунтовує порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами заявника не погоджується, просить залишити в силі оскаржену постанову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки ТОВ «МЄГА - ІНБУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Кайлос-Тар», ТОВ «ІБГ «Княжий Затон» за період діяльності з 01.07.2011 року по 30.09.2012 року складено акт від 12.04.2013 року № 137/22-205/33099586, яким зафіксовано порушення пп. пп. 139.1.6, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим знижено податок на прибуток на загальну суму 1 409 133,00 грн.; п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 266 078,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення:

- № 00002992220 від 30.04.2013 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 582 597,40 грн., в тому числі за основним платежем - 1 266 078,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 316 519,40 грн.;

- № 00003002220 від 30.04.2013 року, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 1 532 135,00 грн., в тому числі за основним платежем - 1 409 133,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 123 002,00 грн.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з обставин викладених в актах перевірок контрагентів, а саме: від 27.08.2012 року № 768/22-317/37267939 про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «Кайлос-Тар»; від 29.03.2013 року № 1121/22-621-36971784 про неможливість проведення зустрічної звірки з ТОВ «ІБГ «Княжий Затон».

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки позивачем доведено реальність укладених правочинів з ТОВ «Кайлос - Тар» та ТОВ «ІБГ «Княжий Затон», використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

З аналізу статей 138, 139, 198, 201 Податкового кодексу України вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 22.06.2010 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (замовник) та ТОВ «МЄГА - ІНБУД» укладено договір будівельного підряду № 22/06-10, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а генпідрядник відповідно до проектної документації бере на себе зобов'язання по виконанню ремонту та перепланування квартир у будинку по вул. Антоновича № 48-Б у Голосіївському районі, керуючись розпорядженням КМДА від 29.09.2009 року № 1115 про ремонт та перепланування квартир будинку на вул. Антоновича № 48-Б у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідно до п. 7.1 договору генпідрядник має право залучати до виконання спеціальних робіт субпідрядників.

06.12.2011 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (замовник) та ТОВ «МЄГА - ІНБУД» укладено договір будівельного підряду № 06-12/11, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а генпідрядник відповідно до проектної документації бере на себе зобов'язання по виконанню ремонту та перепланування квартир у будинку у пров. Керамічний, 7 у Голосіївському районі, керуючись розпорядженням КМДА від 17.10.2011 року № 1908 про проведення ремонту будинку у пров. Керамічний, 7 у Голосіївському районі.

Даним договором також передбачена можливість залучати до робіт субпідрядників.

Аналогічні договори підряду укладались між позивачем та ТОВ «Київська будівельна компанія № 1» (щодо ремонту та перепланування квартир за адресою м. Київ, вул. Фрунзе 85/87а) від 16.01.2012 року № 16/1, № 03/1 від 03.01.2012 року (щодо ремонту та перепланування квартир у пров. Моторний 3а, 4, 6, 8), з ТОВ «Будівельна компанія «УРБІ» (щодо ремонту і перепланування квартир у м. Києві, вул. Борщагівська 152а, 152в) від 02.04.2012 року № 9.

З метою належного виконання зобов'язань за вищевказаними договорами позивачем укладено низку договорів субпідряду, а саме: № 26 від 18.10.2011 року, № № 6, 7, 8 від 01.03.2012 року, № № 11, 12 від 02.04.2012 року, № 24 від 05.09.2011 року, № 25 від 14.10.2011 року, № 4 від 31.01.2012 року з ТОВ «Кайлос - Тар», відповідно до умов яких, підрядник зобов'язується власними силами та на свій ризик виконати будівельні роботи, передбачені цими договорами (у відповідних будинках), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити якісно виконані роботи (додаток № 2, додаток № 3, додаток № 5).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність виконання укладених договорів підтверджується наявними у справі доказами: довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), актами приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2), податковими накладними.

02.07.2012 року між позивачем та ТОВ «Інвестиційно - будівельна група «Княжий затон» було укладено договір підряду № 19, відповідно до п. 1.1 якого субпідрядник зобов'язується власними силами та на свій ризик виконати будівельні роботи, передбачені даним договором по об'єкту: «ремонт з переплануванням будинку № 7 по вул. Керамічній у м. Києві», а підрядник зобов'язується прийняти та оплатити якісно виконані роботи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що реальність виконання договору підряду № 19 підтверджується договірною ціною на будівництво ремонт з переплануванням будинку № 7 по вул. Керамічній у м. Києві, що здійснюється у 2012 році, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3), актом приймання-виконаних будівельних робіт (форма КБ-2), податковими накладними.

Всі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Податкові накладні, виписані контрагентами позивача за результатами укладених договорів, містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Також позивачем надано копії Ліцензій Міністерства регіонального розвитку та будівництва України Державної архітектурно-будівельної інспекції (відносно ТОВ «Інвестиційно-будівельна група «Княжий затон» та ТОВ «Кайлос-Тар»), відповідно до яких дані підприємства мають право здійснювати будівельні, монтажні роботи, інженерну підготовку будівництва, монтаж зовнішніх інженерних мереж, систем, споруд та приладів, зведення несучих та огороджувальних конструкцій будівель і споруд тощо; довідки з ЄДРПОУ своїх контрагентів, з яких вбачається, що на час вчинення господарських операцій вони обидва контрагенти були зареєстровані як юридичні особи та платники податків; акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого перепланування об'єкта (будинок по вул. Горького 48-Б), висновок про відповідність виконаних робіт з перепланування проекту перепланування житлового чи нежитлового приміщення, будинку (будинок по вул. Керамічній 7), копії платіжних доручень, з яких вбачається, що позивачем протягом 2010 - 2012 років було перераховано до бюджету податку на додану вартість (за укладеними позивачем договорами) у розмірі 1 406 203,00 грн.

Посилання відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, на висновки актів перевірки контрагентів позивача підлягають відхиленню, оскільки вони не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання товарів чи надання послуг.

В разі якщо контрагентом платника податковий облік ведеться із порушенням вимог чинного законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а несплата податку продавцем та його контрагентами по ланцюгу (в томі числі в разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено висновків, що стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності фактичного виконання операцій із спірними контрагентами викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 року у справі № 826/7687/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді О. В. Вербицька

Н. Є. Маринчак