Постановление суда № 43795392, 21.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" квітня 2015 р. м. Київ К/800/60395/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Чайці О.С.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року

по справі № 810/3628/14

за позовом ОСОБА_3

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.2014 року №1012/0008201703/81, яким збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 17685,21 грн., з якої за основним платежем - 14012,17 грн., за штрафними санкціями - 3673,04 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року, відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального права та прийняття судового рішення без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.08.2007 року між позивачем (позичальником) та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (кредитором) було укладено кредитний договір № CNL-0BB/046/2007.

Згідно з п. 2 названого договору банк взяв на себе зобов'язання надати, а позичальник прийняти кредит у сумі 40500,00 доларів США на споживчі цілі з датою остаточного погашення кредиту - 14.08.2022 р.

20.12.2011 року між позивачем (позичальником) та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (кредитором) було укладено додатковий договір № 1 до договору № CNL-0BB/046/2007.

Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1 названого договору позичальник взяв на себе зобов'язання до 01.07.2011 року погасити боргові зобов'язання в розмірі 40881,12 доларів США еквівалентних 326440,56 грн. за курсом НБУ на дату оплати, та сплатити витрати кредитора на ведення претензійно-позовної роботи в сумі 1820,00 грн.

Відповідно до абз. 3 пп. 2.1.3 п. 2.1 даного договору за умови належного виконання позичальником умов договору № CNL-0BB/046/2007 та додаткового договору, кредитор взяв на себе зобов'язання здійснити анулювання (прощення) боргу в розмірі 10454,65 доларів США, еквівалентних 83531,60 грн. за курсом НБУ на дату підписання.

Як вбачається з п. 3.4 додаткового договору, його підписанням позичальник підтвердив те, що банк повідомив його про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній декларації.

Листом від 05.12.2013 року №2893 Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було повідомлено відповідача про факт прощення боргу позивача за договором № CNL-0BB/046/2007 у сумі 83531,60 грн.

Крім того, в листі було зазначено, що дана сума підлягає оподаткуванню та включенню до річної податкової декларації, про що позивач був повідомлений при підписанні додаткового договору.

14.03.2014 року податковим органом листом №1990/805/17-3 про надання пояснень та їх документального підтвердження було витребувано від позивача документи щодо отриманого від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в 2012 році додаткового блага.

20 березня 2014 року позивачем було надано відповідачу витребувані документи.

На підставі наданих документів з 25 по 31 березня 2014 року відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01 січня по 31 грудня 2011 року, за результатами якої були встановлені порушення п. 120.1, ст.120 Податкового кодексу України, а саме - не подано податкову декларацію про майновий стан та отримані доходи в 2011 році; абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 162 ПК України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб в сумі 14012,14 грн.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову, виходили з того, що законодавством чітко передбачено: якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання (прощеного) боргу, то такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Як зазначено у частині першій статті 220 того самого Кодексу, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі. Отже, вимоги цієї норми включають у себе й обов'язок касаційного суду перевіряти повноту встановлення фактичних обставин. (практика Верховного Суду України, згідно постанови від 20 травня 2008 року)

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до вимог частини 4 статті 79 КАС України оригінали письмових доказів, що є у справі, повертаються судом після їх дослідження, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання законної сили судовим рішенням у справі за клопотанням осіб, які їх надали. У справі залишається засвідчена суддею копія письмового доказу.

Так, в процесі розгляду даної справи судам необхідно встановити правовий статус усієї суми прощеної заборгованості за кредитом, з огляду на те, що вказана сума може включати в себе тіло кредиту, відсотки та/або пеню, що, відповідно, зумовлює настання для позивача різних правових наслідків у межах спірних правовідносин.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані судами попередніх інстанцій, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч.4, ч.5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених ст. 220 КАС України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч.4 та ч.5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, ст. 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 160, 210- 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 липня 2014 року по справі №810/3628/14 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписСірош М.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 23.04.2015 р.