Постановление суда № 43793239, 21.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/17739/14 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та скасування розпоряджень, наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - Відповідач-1, ДКС України), Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач-2, КМ України) про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження КМ України від 16.10.2014 №977-р про звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника Голови ДКС України;

- визнання незаконним та скасування наказу ДКС України від 24.10.2014 №866-о;

- поновлення ОСОБА_2 на посаді першого заступника Голови ДКС України;

- зобов'язання Відповідача-1 виплатити на користь Позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 по день поновлення на посаді заступника Голови ДКС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.03.2015 року зупинено провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. При цьому наголошував на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права, вказуючи на те, що суд не перевірив факт відкриття конституційного провадження за вказаним поданням, а також не врахував, що зупиняти провадження без звернення до Верховного Суду України суд не вправі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування технічними засобами у відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі;

Тобто, обов'язок зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України виникає в суду за умови, зокрема, розгляду Конституційним Судом України іншої пов'язаної справи.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно даних офіційного сайту Конституційного Суду України на розгляді колегії суддів Конституційного Суду України перебуває конституційне подання 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п'ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади».

При цьому згідно даних офіційного сайту Конституційного Суду України, конституційне провадження у справі за вказаним поданням було відкрито 18.03.2015 року.

Поряд з цим судовою колегією враховується, що чинне законодавство не містить однозначних приписів щодо того, чи належить вирішення Конституційним Судом України питання про відкриття конституційного провадження за поданням до розгляду справи, а відтак колегія суддів критично оцінює посилання Апелянта на те, що на момент постановлення оскаржуваної ухвали підстави для зупинення провадження у справі були відсутні.

Крім того, помилковим є твердження КМ України про неможливість зупинення провадження у справі без звернення до Верховного Суду України, оскільки у розгляд Конституційним Судом України справи є самостійною підставою для зупинення провадження у справі.

Поряд з іншим, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є, зокрема, принцип законності, який полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відтак, суд зобов'язаний вирішувати справи відповідно до Конституції та законів України, водночас, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням основоположних і фундаментальних принципів адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції щодо необхідності зупинення провадження у справі до ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо конституційності положень Закону України «Про очищення влади», оскільки, на думку колегії суддів, розгляд такої справи судом конституційної юрисдикції є перешкодою для вирішення справи по суті.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість вимог Апелянта та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Згідно приписів ст. 199 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 156, 160, 195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та скасування розпоряджень, наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.