№ 43788959, 08.04.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 р. м. Вінниця

Справа № 802/555/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика Віталія Віталійовича,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: Кривіцького М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А 0549 про визнання протиправними дій та стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( далі - ОСОБА_1, позивач ) з адміністративним позовом до військової частини А 0549 ( далі - відповідач ) про визнання протиправними дій та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при виплаті йому одноразової грошової допомоги при звільненні відповідачем було утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 8540,40 грн., проте не виплачено компенсацію суми утриманого податку, що є порушенням пункту 168.5. статті 168 Податкового кодексу України, відповідно до якого суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів військовослужбовців.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові заперечення (а.с. 22), в яких вказав, що, оскільки на момент виплати ОСОБА_1 одноразової допомоги при звільненні позивач вже був виключений зі списків особового складу військової частини А 0549, останній юридично перестав являтись військовослужбовцем, а тому відповідачем правомірно утримано податок з доходів фізичних осіб при виплаті позивачу грошової допомоги та обгрунтовано не виплачено компенсацію суми такого податку.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, в тому числі, на посаді старшого офіцера відділу аналізу та виховної профілактики правопорушень управління з виховної та соціально-психологічної роботи Командування Повітряних Сил та наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України №741 від 26.12.2014 року за частиною 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог частини 8 вказаної статті, звільнений з військової служби у відставку за пунктом "б" (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу.

04.01.2015 року згідно наказу командира військової частини А0201 № 1 від 02.01.2015 року ( а.с. 10 ) позивача було виключено зі списків особового складу частин та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК Вінницької області. Згідно цього ж наказу позивачу передбачено виплатити відповідно до Закону України " Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей " грошову допомогу при звільненні у відставку в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 23 роки календарної служби.

Як вбачається з листа-відповіді № 43 від 05.02.2015 року, надісланого військовою частиною А0549 на звернення ОСОБА_1 від 28.01.2015 року, останньому нарахована одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 23 календарних роки служби в сумі 45747,00 грн. ( а.с. 11 ). Однак, фактично позивачем отримано грошову допомогу в сумі 36520,39 грн. ( а.с. 18 ), що підтверджується видатковою відомістю р/в №9 від 27.01.2015 року та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні. Позивачу була фактично виплачена сума вихідної допомоги без врахування утриманої суми податку з доходів фізичних осіб. Разом з тим, позивачу не виплачено компенсацію втрат доходів на суму утриманого податку.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, в зв"язку з чим і звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153).

Пунктом 168.5. статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

З аналізу наведеного слідує, що одноразова грошова допомога при звільненні є грошовим забезпеченням, грошовою винагородою та іншою виплатою в розумінні пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та повинна бути виплачена на день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

В судовому засіданні встановлено, що 04.01.2015 року є днем закінчення позивачем проходження військової служби, але одноразова грошова допомога при звільненні в сумі 45747,00 грн., з якої було утримано прибутковий податок в сумі 8540,40 грн. та військовий збір в сумі 686,21 грн., виплачена позивачу лише 27.01.2015 року, про що свідчить видаткова відомість, підписана командиром військової частини А 0549 від 27.01.2015 року № 9 (а.с. 18).

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 ( зі змінами та доповненнями ) ( далі - Порядок ).

Так, згідно п. 2 Порядку грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.

Пунктами 3-5 зазначеного Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб». Виплата грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право на виплату одноразової грошової допомоги, при цьому суми утриманого податку з доходів фізичних осіб спрямовується виключно на виплату компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Розрахунок з даними особами на день їх звільнення зі списків особового складу військової частини повинен бути здійснений в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо порушення відповідачем свого обов'язку з виплати позивачу рівноцінної грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (одноразової грошової допомоги при звільненні).

Доводи відповідача про те, що на час виплати позивачу грошового забезпечення він втратив статус військовослужбовця, а тому не мав права на отримання рівноцінної компенсації утриманого податку, суд вважає безпідставними, оскільки несвоєчасна виплата грошового забезпечення (не в день звільнення і проведення розрахунку) сталася з вини самого відповідача.

З урахуванням вищенаведених обставин справи та норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд приходить до висновку, щодо необхідності визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 рівноцінної грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, в сумі 8540,40 грн., та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача рівноцінну грошову компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, в сумі 8540,40 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Згідно ст. 94 КАС України в даному випадку судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини А0549 (код ЄДРПОУ - 08540799) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) компенсації суми податку з доходів фізичних осіб в сумі 8540,40 грн. (вісім тисяч п'ятсот сорок гривень 40 коп.), утриманого з одноразової грошової допомоги при звільненні.

Стягнути з військової частини А0549 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти в сумі 8540,40 грн. ( вісім тисяч п'ятсот сорок гривень 40 коп. ) компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з одноразової грошової допомоги при звільненні.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя / підпис / Заброцька Людмила Олександрівна

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар