Постановление суда № 43721079, 14.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.04.2015р. м. Київ К/800/58258/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Карук О.О.,

від відповідача - Українська Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014

у справі № 808/6809/13-а

за позовом Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014, задоволено позов.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в результаті правових відносин з платниками податків ПП «ТПП «Про-Сервіс», ТОВ «Аріар», ТОВ «Метал-Ресурс» та ТОВ ВКП «КМП» за період з 01.01.2010 по 31.08.2012, за результатами якої складений акт №21/26-0/00194731 від 11.07.2013, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог:

- пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.3, п. 200.4а ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 9177748,00 грн.;

- п. 220.4б ст. 200 Податкового кодексу України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, п. б пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено залишок від'ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 610689,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем 30.07.2013 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000662620, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному у розмірі 9177748,00 грн.;

- №0000672620, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2012 року у розмірі 610689,00 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування зазначених повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Матеріали справи свідчать, що позивач в перевіряємий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ ВКП "КМП, ПП "ТПП "Про-Сервіс", ТОВ "Аріар", ТОВ "Метал-Ресурс", відповідно до яких останні поставляли позивачу визначений у договорах товар.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, позивачем були надані до суду первинні документи бухгалтерського обліку, зокрема: податкові та видаткові накладні, прибуткові ордери, рахунки-фактури, платіжні доручення.

Підставою для висновків податкового органу про порушення позивачем наведених вище вимог податкового законодавства став висновок, викладений в акті перевірки, щодо нереальності господарської діяльності контрагентів позивача, у зв'язку з чим угоди, укладені позивачем з його контрагентами є нікчемними.

Разом з тим, як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, в порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010, відповідачем в акті перевірки факти виявлених порушень не викладені чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, не наведено конкретних господарських операцій, в результаті яких здійснені відповідні порушення. Первинні документи по господарських взаємовідносинах позивача з вказаними контрагентами податковим органом під час перевірки не досліджувалися.

Крім того, у розділі перевірки з питань реальності та правомірності відображення у податковому обліку з податку на додану вартість правових відносин позивача з відповідними контрагентами, відсутнє будь-яке посилання на те, якими саме доказами підтверджуються твердження відповідача про те, що зазначені контрагенти є транзитерами, з залученням вигодоформуючих підприємств, у зазначених підприємств відсутні трудові та матеріальні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Щодо висновків податкового органу про недійсність укладених позивачем правочинів, то слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль