Постановление суда № 43720470, 06.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2015 року м. Київ К/800/5615/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року

у справі № 2а-17962/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромета-Регіон»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромета-Регіон» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2013 року у справі № 2а-17962/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 06.12.2012 року № 0009081520.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Євромета-Регіон», відповідачем складено акт від 09.11.2012 року № 4329/1520-37312106, яким встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: сума податку на додану вартість у розмірі 34 458, 30 грн. включена до податкового кредиту на підставі податкової накладної № 3774/005 від 14.02.2012 року, отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.12.2012 року № 0009081520, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 43 072, 50 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо правомірного включення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, на підставі податкової накладної, отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К».

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту за березень 2012 року податок на додану вартість у сумі 34 458, 30 грн. по податковій накладній, отриманій від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К» від 14.02.2012 року. Факт поставки товарів за вказаною податковою накладною, повнота нарахування податку на додану вартість, відповідність оформлення податкової накладної вимогам ст. 201 Податкового кодексу України та факт реєстрації її в Єдиному державному реєстрі податкових накладних відповідачем не заперечується.

Однак, як встановлено судами, при формуванні Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, який разом з декларацією за березень 2012 року було направлено до податкового органу, позивачем була допущена помилка в номері податкової накладної отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К» від 14.02.2012 року, а саме замість податкової накладної від 14.02.2012 року № 3774/5 на суму податку на додану варітьсь 34 458, 25 грн., в реєстрі у п. 19 зазначено № 3774/005 від 14.02.2012 року на суму податку на додану вартість 34 458, 25 грн.

13.11.2012 року позивачем засобами електронного зв'язку було направлено відповідачу новий реєстр виданих та отриманих податкових накладних, в якому позивач самостійно відкоригував помилку методом «сторно», виключивши з реєстру податкову накладну з помилковим номером та внісши податкову накладу з вірним номером.

За таких обставин, вірним є висновок судів попередніх інстанцій, оскільки допущена позивачем технічна помилка не призвела до заниження ним податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2012 року і не вплинула на розрахунки з бюджетом за вказаний звітний період, тому позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за березень 2012 року суму 34 458, 30 грн. на підставі податкової накладної, отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕПІЦЕНТР К» від 14.02.2012 року № 3774/5,

Таким чином, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про помилковість висновку податкового органу про порушення позивачем п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України та заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 34 458, 30 грн.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 року у справі № 2а-17962/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук