Дата принятия
20.04.2015
Номер дела
815/1077/15
Номер документа
43710342
Форма судопроизводства
Административное
Государственный герб Украины

Справа № 815/1077/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СПТР» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 р. № 0000012201.

В обґрунтування адміністративного позову позивач (далі - Підприємство) зазначив, що висновки в акті перевірки від 17.01.2015 р. № 449/15-53-22-06/26508026, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, перевіряючою встановлено порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 25940 грн. за червень 2014 р. Позивач зазначає, що формування податкового кредиту здійснювалося за наявності усіх визначальних факторів, висновки про неправомірність включення до податкового кредиту ПДВ коштів, сплачених за взаємовідносинами із контрагентом не підтверджені жодним документом бухгалтерського та податкового обліку, або іншими доказами, які є допустимими у розумінні чинного податкового законодавства та, відповідно, є незаконним. Отже покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення висновки за актом перевірки є необґрунтованими, у зв'язку із чим зазначене податкове повідомлення-рішення неправомірне та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов, додаткового пояснивши, що ним надано всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, потреби в заслуховуванні свідка чи експерта немає.

Представник відповідача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданих до суду письмових заперечень, відповідач позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність порушень в діяльності позивача вимог податкового законодавства.

Згідно з ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі повідомлення від 30.12.2014 р. № 747/10/22-6, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, згідно з пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України та наказу від 30.12.2014 р. № 2834, співробітником податкової інспекції проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «СПТР» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Буд-Системс» за червень 2014 р., за результатами якої складений акт від 17.01.2015 р. № 449/15-53-22-06/26508026 (а.с. 38-47).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «СПТР» вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 25940 грн. за червень 2014 р.

На підставі вищевказаного акту перевірки Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 р. № 0000012201, яким ТОВ «СПТР» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 25940 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 12970 грн. (50%).

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

З огляду на матеріали справи, ТОВ «СПТР» (Замовник) уклало із ПП «Буд-Системс» (Виконавець) договори про надання послуг від 19.05.2014 р. № 19/05-14, від 20.05.2014 р. № 20/05-14 та від 13.06.2014 р. № 13/06-14.

За договором від 19.05.2014 р. № 19/05-14 (а.с. 55-56) ПП «Буд-Системс» взяло на себе зобов'язання надати послуги по огляду причалу (п.1.1). Згідно п.2.1 Договору та протоколу погодження договірної ціни загальна вартість послуг складає 31266 грн. (у т.ч. ПДВ 5211 грн.), включаючи вартість матеріалів, обладнання, інструментів, наданих виконавцем. Акт про надані послуги підписується Сторонами протягом п'яти робочих днів після фактичного надання послуг (п.2.2).

На виконання вищевказаного договору ПП «Буд-Системс» виписано та видано ТОВ «СПТР» акт здачі-прийняття робіт від 23.06.2014 р. № 2203 (номенклатура - огляд причалу; одиниця виміру - м2; ціна - 3,6; кількість - 8685) на суму 31266 грн., у т.ч. ПДВ - 5211 грн. та податкову накладну від 23.06.2014 р. № 2203 (а.с. 61).

Крім того, судом встановлено, що між ТОВ «СПТР» та ПП «Буд-Системс» укладено договір від 20.05.2014 р. № 20/05-14 (а.с. 62-63), відповідно до якого ПП «Буд-Системс» взяло зобов'язання надати послуги (розламування тріснувшого бетону, його видання і зачистка; посилення арматури і нанесення захисного шару; бетонування з застосування захисної суміші; нанесення захисного шару; п.1.1 Договору). Згідно протоколу погодження договірної ціни (а.с. 64) до договору розмір ціни склав 59892 грн., у т.ч. ПДВ 9982 грн.

На виконання вищевказаного договору ПП «Буд-Системс» виписано та видано ТОВ «СПТР» акт надання послуг від 27.06.2014 р. № 1 (а.с. 66) на суму 59892 грн., у т.ч. ПДВ - 9982 грн. та податкову накладну від 27.06.2014 р. № 2611 (а.с. 67).

Також судом встановлено, що між ТОВ «СПТР» та ПП «Буд-Системс» укладено договір від 13.06.2014 р. № 13/06-14, за яким ПП «Буд-Системс» взяло на себе зобов'язання надати послуги по монтажу заглушок підйому тросів та огляду (п.1.1 Договору, а.с. 69-70).

На виконання вищевказаного договору ПП «Буд-Системс» виписано та видано ТОВ «СПТР» акт надання послуг від 27.06.2014 р. № 1 (а.с. 73) на суму 56436 грн., у т.ч. ПДВ - 9406 грн. та податкову накладну від 26.06.2014 р. № 2507 (а.с. 74), що відповідає протоколу погодження договірної ціни від 13.06.2014 р. (а.с. 71); від 26.06.2014 р. № 2508 на суму 8046 грн., у т.ч. ПДВ 1341 грн.

Оплата отриманих послуг здійснена позивачем у повному обсязі, згідно платіжних доручень від 25.09.2014 р. на суму 31266 грн., від 15.07.2014 р. на суму 59892 грн., від 25.09.2014 р. на суму 8046 грн., від 15.07.2014 р. на суму 56436 грн., копії яких наявні в матеріалах справи. Суми податку на додану вартість (25940 грн.) включені та відображені у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за червень 2014 р.

На думку перевіряючої віднесення вищезазначеної суми до податкового кредиту здійснено позивачем безпідставно, оскільки фактичне надання послуг, передбачених договірними домовленостями між ТОВ «СПТР» та ПП «Буд-Системс», місця не мало. Зазначені висновки за актом перевірки ґрунтуються на акті ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 25.07.2014 р. № 4259/15-53-22-08/39097034 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Буд-Системс» щодо документального підтвердження господарських відносин із контрагентами, їх реальності та повноти відображення в обліку за період: травень, червень 2014 р.».

На підставі акту перевірки іншого суб'єкта господарювання перевіряюча дійшла висновку про те, що ПП «Буд-Системс» не мало можливості надавати роботи/послуги на адресу ТОВ «СПТР». Виходячи із зазначеного, за результатами перевірки зроблено висновок про те, що ТОВ «СПТР» в червні 2014 р. документувало операції по наданню послуг з метою отримання податкової вигоди.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в кожній податковій накладній номенклатуру визначено узагальнюючими фразами та не зазначено, які конкретно виконані роботи та в якому обсязі, вартість кожної роботи тощо. Отже перевіряюча дійшла висновку про те, що до перевірки надана надрукована інформація у вигляді актів виконаних робіт, яка не містить показників виконаної роботи, не розкриває їх сутність, які з огляду на назву, є трудомісткими та складними, у зв'язку із чим первинна документація не може виступати доказами отримання вказаних робіт від ПП «Буд-Системс».

З огляду на матеріали справи, в ході документальної перевірки ПП «Буд-Системс» здійснено виїзд за податковою адресою підприємства та встановлено, що останнє не знаходиться за місцезнаходженням.

Вирішуючи спір, суд враховує, що чинним законодавством, що регулює спірні правовідносини, визначено порядок встановлення факту відсутності юридичної особи за місцем її знаходження, зокрема, ч.12 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Однак, податковий орган обмежився посиланням на акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси 25.07.2014 р. № 4259/15-53-22-08/39097034 в частині незнаходження підприємства за юридичною адресою та без провадження передбачених пунктом 1.4.5 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальна служба України № 22 від 31.07.2014 р., процедур, констатував відсутність контрагента позивача за місцем реєстрації.

Суд також критично оцінює посилання в акті перевірки, як на підставу для висновку про нереальність укладених позивачем із контрагентом правочинів, на недостатню за думкою перевіряючої детальність відображення в первинній документації сутності виконаних робіт, оскільки це не свідчить про невиконання контрагентом взятих не себе договірних зобов'язань.

В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту. З метою дослідження фактичного вчинення господарських операцій необхідно встановити їх зміст, підстави вчинення, умови поставки товару (робіт, послуг), мету придбання товару (робіт, послуг), встановити перелік всіх наданих позивачем первинних документів, складених щодо таких операцій.

В даному ж випадку податковим органом жодним чином не досліджувались будь-які аспекти надання послуг ПП «Буд-Системс» на користь замовника - ТОВ «СПТР». Натомість на підставі припущень констатовано, що послуги не надавались, так як надані до перевірки документи є недостатніми та не можуть виступати доказами отримання робіт/послуг.

Таким чином, в даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт перевірки контрагента та без самостійного дослідження господарської операції дійшов хибного висновку про безтоварність укладених позивачем із контрагентом правочинів, відхиливши повністю первинну документацію, як доказ товарності операцій, посилаючись на її недостатність.

Фактично в ході перевірки ТОВ «СПТР» перевіряючою не надано оцінки фактам, що понесені позивачем витрати обумовлені виробничою необхідністю, а також направлені на організацію виробничого процесу та мали реальний характер; докази того, що дані, наведені в документах, не відповідають дійсності та послуги не придбавалися в ході перевірки не встановлені. При цьому перевіряючою не надано оцінки первинним документам, що підтверджують фактичність господарських операцій, які оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Натомість констатовано, що ці документи не доводять реальності операції.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Слід також зазначити, що висновки перевіряючої порушують закріплений в Конституції України принцип персональної відповідальності, відповідно до якого суб'єкт господарювання не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів, а може бути притягнений до юридичної відповідальності лише за власні правопорушення.

Так, у разі, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.09.2008 року по справі за № 21-500во08.

Проте в даному випадку висновки про безтоварність операції зроблені на підставі перевірки контрагента позивача - ПП «Буд-Системс». Отже суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та дослідивши фактичність проведеної господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, дійшов висновку про обґрунтованість формування податкового кредиту, з огляду на наступне.

Суд зазначає, що в акті перевірки висновки про нікчемність укладеного ТОВ «СПТР» правочину ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи, які б спростовували надані позивачем документи та свідчили на користь висновків податкового органу. Недопустимість таких підходів до проведення перевірок платників податків визнано ДПА України та доведено до відома підпорядкованих підрозділів листом № 20289/7/16-1617 від 29.09.2010 року «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними».

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Поряд із тим, з наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки договір виконано сторонами в повному обсязі (послуги надані).

Зазначені обставини повністю підтверджуються сукупністю матеріалів справи, а саме копіями складених локальних кошторисів на будівельні роботи № 2-1-1, відомостей ресурсів до локального кошторису № 2-1-1, дефектного акту, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2014 р., акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 р., підсумкової відомості ресурсів за січень 2014 р., податкової накладної № 2268 від 31.01.2014 р.

На підтвердження реальності господарських операцій (послуги по огляду причалу, по монтажу заглушок, демонтажу заглушок, підйому торсів, розламуванню тріснувшого бетону, його видаленню та зачистці до арматури, посилення арматури і нанесення захисного шару, бетонування з застосування захисної суміші, нанесення захисного шару тощо) позивачем надано первинну документацію, з яких вбачається, що ПП «Буд-Системс» надавало послуги, передбачені договірними домовленостями. Таким чином, встановивши реальність операції між позивачем та його контрагентом, дотримання ТОВ «СПТР» вимог податкового законодавства, пред'явлення ним до контролюючого органу первинної документації, відсутність будь-якої шкоди інтересам держави тощо, суд дійшов висновку про правомірне формування позивачем податкового кредиту, та, відповідно, про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9цього Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішуючи спір, суд враховує, що приймати на підтвердження даних податкового обліку можливо лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, які зазначені в цій статті, та в яких, крім іншого, повинно бути зазначено зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до первинних документів визначені у п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В п.2.15 і п.2.16 Положення № 88 зазначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі № 1112/11/13-10 від 20 липня 2010 року «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначив, що для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість встановленню та перевірці, зокрема підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

При цьому в листі «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. Вищий адміністративний суд України зазначив, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, які безспірно б підтверджували недобросовісність саме позивача, як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності свого контрагента.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Така правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10.09.2014 р. по справі № 2а-13207/12/2670.

Отже позивачем як до перевірки, так і до суду надано первинні документи у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, на підтвердження фактичного отримання послуг від контрагента.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

Вирішуючи спір, суд враховує, що первинна документація містить достовірну і несуперечливу інформацію. Натомість позиція щодо безтоварності угод про надання послуг/робіт спростовується дослідженими в судовому засіданні первинними документами, які підтверджують фактичне виконання послуг/робіт. При цьому єдиною підставою для визнання господарських операцій нереальними слугували припущення перевіряючої про це на підставі акту перевірки про неможливість проведення документальної перевірки контрагента позивача, а також невизнання перевіряючою первинних документів достатньо детальними та відповідаючими законодавству.

Зважаючи на встановлені судом обставини, з урахуванням положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що висновки перевіряючого щодо завищення суми податкового кредиту на 25940 грн., яка підтверджена первинними бухгалтерськими документами, що складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, є необґрунтованими, оскільки факти отримання послуг/робіт підтверджені достатніми та належними доказами.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст.7 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «СПТР» обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СПТР» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 05.02.2015 р. № 0000012201.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя _____ І.В. Завальнюк

Часті запитання

Який тип судового документу № 43710342 ?

Документ № 43710342 це

Яка дата ухвалення судового документу № 43710342 ?

Дата ухвалення - 20.04.2015

Яка форма судочинства по судовому документу № 43710342 ?

Форма судочинства - Административное

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 43710342 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Данные о судебном решении № 43710342, Одеський окружний адміністративний суд

Судебное решение № 43710342, Одеський окружний адміністративний суд было принято 20.04.2015. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – . На этой странице вы сможете найти полезные данные об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе недавних судебных прецедентов. Наша база данных охватывает полный спектр необходимой информации, позволяя вам удобно находить полезные данные.

Судебное решение № 43710342 относится к делу № 815/1077/15

то решение относится к делу № 815/1077/15. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа:


Наша платформа позволяет поиск по разным критериям, таким как регион или название суда. Также в личном кабинете есть возможность подробной настройки, что существенно ускоряет процесс поиска данных. Это позволяет результативно экономить ваше время при получении необходимой информации из реестра судебных решений и других официальных источников.

Предыдущий документ : 43710340
Следующий документ : 43710343