Решение № 43666258, 16.04.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2015 року Справа № 915/2265/13

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву вх. № 4359/15 від 16.03.2015 року про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення по справі

за позовом Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 26565573)

до відповідача Приватного підприємства фірми «Сідкорн», вул. Чигрина, 157, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 24063175)

про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, в сумі 70 599, 85 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кравченко О.А, довіреність № 2222/02.02.01-22/01/14/13 від 11.10.2013 року;

від відповідача: Шимко В.П., довіреність № 1 від 19.01.15 року.

До господарського суду Миколаївської області 16.03.2015 року надійшла заява вх. № 4359/15 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Миколаївської області від 03.02.2014 року по справі № 915/2265/13, в якій заявник Приватне підприємство фірми «Сідкорн» просить суд:

- переглянути за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Миколаївської області від 03.02.2014 року по справі № 915/2265/13;

- рішення господарського суду Миколаївської області від 03.02.2014 року по справі № 915/2265/13 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Миколаївської міської ради відмовити;

- судові витрати покласти на Миколаївську міську раду.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.03.2015 року справу № 915/2265/13 прийнято до провадження судді Олейняш Е. М. та призначено розгляд заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення в судовому засіданні на 08.04.2015 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.04.2015 року відкладено розгляд заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення в судовому засіданні на 16.04.2015 року.

В судовому засіданні 16.04.2015 року судом відповідно до ст. 85, 112-114 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник відповідача ППФ «Сідкорн» в судовому засіданні 16.04.2015 року підтримав заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами (арк. 194), просив суд переглянути за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Миколаївської області від 03.02.2014 року по справі № 915/2265/13, вказане рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідачем зазначено наступне.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.02.2014 року по справі № 915/2265/13, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року, задоволено позов та стягнуто з відповідача ППФ «Сідкорн» на користь позивача Миколаївської міської ради збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, в сумі 70 599, 85 грн. та судового збору в сумі 1 720, 50 грн.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується, зокрема, на рішеннях Миколаївської міської ради від 28.04.2009 року № 34/39 та від 19.06.2009 року № 35/52, якими відповідачу ППФ «Сідкорн» передано в оренду із співвласниками на 10 років земельну ділянку площею 2447 кв. м. для обслуговування майнового комплексу адмінбудівлі з магазином по вул. Чигрина, 157 у м. Миколаєві.

Враховуючи не вчинення відповідачем дій, спрямованих на укладення згідно з рішенням позивача Миколаївської міської ради від 28.04.2009 року № 34/39 договору оренди землі, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про завдання збитків позивачу Миколаївській міській раді та задоволення позову.

Однак, рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.12.2014 року по справі № 915/403/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року, визнано незаконними та скасовано пункти 5, 5.1-5.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 28.04.09 року № 34/39 та пункт 1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.09 року № 35/52.

Визнання незаконними та скасування вищевказаних рішень Миколаївської міської ради в розумінні ст. 112 ГПК України є нововиявленими обставинами, оскільки вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору в господарській праві № 915/2265/13, так як спростовують факти, пов'язані з обов'язком відповідача укладати договір оренди земельної ділянки та які було покладено в основу судового рішення по справі № 915/2265/13. Про нововиявлені обставини ППФ «Сідкорн» стало відомо 17.02.2015 року (день набрання судовим рішенням по справі № 915/403/14 законної сили).

Представник відповідача Миколаївської міської ради у судовому засіданні 08.04.2015 року заперечив проти задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, просив суд в її задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 114 ГПК України рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Отже, із змісту цієї норми права випливає, що нововиявлені обставини - це:

1) юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин;

2) юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду;

3) юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом;

4) юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

За приписами п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 року № 17 з останніми змінами від 23.03.12 року до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:

по-перше, їх існування на час розгляду справи,

по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи,

по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Відповідно до п. 8.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 року № 17 прийняття заяви (подання) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При цьому, судом встановлено наступне.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 03.02.2014 року по справі № 915/2265/13, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.03.2014 року, задоволено позов та стягнуто з відповідача ППФ «Сідкорн» на користь позивача Миколаївської міської ради збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, в сумі 70 599, 85 грн. та судового збору в сумі 1 720, 50 грн.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на наступному.

Рішенням Миколаївської міської ради № 34/39 від 28.04.2009 року відповідачеві передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 2447 кв.м. по вул. Чигрина, 157 в м. Миколаєві для обслуговування комплексу адмінбудівлі з магазином та зобов'язано відповідача укласти договір оренди вказаної земельної ділянки. У наступному, відповідач неодноразово письмово попереджався про необхідність укладення договору оренди вищезазначеної земельної ділянки, але станом на сьогоднішній день договір оренди не укладено.

Рішення суду мотивовано наявністю в діях відповідача складу господарського (цивільного) правопорушення, адже позивач внаслідок невчинення відповідачем дій спрямованих на укладення договору оренди землі згідно з рішенням Миколаївської міської ради від 28.04.2009 року № 34/39 позбавлений можливості використовувати вказану земельну ділянку та отримувати дохід від оренди цієї земельної ділянки у вигляді орендної плати, який би він реально отримав у разі належного виконання відповідачем своїх зобов'язань (правил здійснення господарської діяльності).

Рішення суду першої інстанції по справі № 915/2265/13 обґрунтовано положеннями ст. 157 ЗК України, ст. 274, 288, 290 ПК України, Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284.

Судом також встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.12.2014 року по справі № 915/403/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року, визнано незаконними та скасовано пункти 5, 5.1-5.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 28.04.09 року № 34/39 та пункт 1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.09 року № 35/52.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» № 1 від 27.02.1981 року з останніми змінами від 25.05.1998 року при розгляді заяви або подання про перегляд судового рішення у зв'язку із скасуванням рішення, вироку, ухвали, постанови суду по іншій справі або постанови іншого органу необхідно мати на увазі, що скасування такого акта може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обгрунтовував дане судове рішення цим актом чи виходив із вказаного акта, не посилаючись прямо на нього, і якщо вже прийнято новий акт, протилежний за змістом скасованому, або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання (наприклад, виконком міської, районної Ради народних депутатів скасував своє рішення з приводу безоплатного вилучення самовільно збудованого громадянином будинку і дав згоду узаконити будівлю).

Під постановою іншого органу у цих випадках слід вважати як постанову органу державного управління, так і іншого (наприклад, господарського, кооперативного, профспілкового), в компетенцію якого входило вирішення питання.

Керуючись ст. 112 ГПК України, суд дійшов висновку, що визнання незаконними та скасування вищевказаних рішень Миколаївської міської ради є нововиявленими обставинами, оскільки вказані рішення органу місцевого самоврядування були правовою підставою для стягнення збитків внаслідок невиконання відповідачем рішення ради та ухилення від укладення договору оренди земельної ділянки, тобто суттєво впливають на результат вирішення спору та тягнуть за собою перегляд рішення господарського суду Миколаївської області від 03.02.2014 року по справі № 915/2265/13.

Вказаної позиції дотримується також Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 17.01.2012 року по справі № 32/149).

Відповідно до ч. 5 ст. 114 ГПК України за результатами перегляду судового рішення приймаються рішення - у разі зміни або скасування рішення.

Відповідно до ч. 8 ст. 114 ГПК України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Рішенням Миколаївської міської ради від 28.04.2009 року № 34/39:

- відповідачу передано в оренду із співвласниками на 10 років земельну ділянку площею 2 447 кв. м. для обслуговування майнового комплексу адмінбудівлі з магазином по вул. Чигрина, 157 у м. Миколаєві;

- зобов'язано відповідача укласти договір оренди земельної ділянки.

Рішенням Миколаївської міської ради від 19.06.2009 року № 35/52 пункт 5.4. рішення Миколаївської міської ради від 28.04.2009 року № 34/39 був викладений в наступній редакції: «З метою визначення розміру орендної плати затвердити розмір ідеальної частки ППФ «Сідкорн» 624/1000 від земельної ділянки загальною площею 2447 кв. м., що складає 1528 кв. м. (землі комерційного використання), для обслуговування майнового комплексу адмінбудівлі з магазином по вул. Чигрина, 157.».

Згідно з листом Миколаївського міжміського бюро технічної інвентаризації від 27.12.2012 № 9450 право власності на нерухоме майно за адресою: м. Миколаїв, вул. Чигрина, 157 зареєстроване за відповідачем на підставі мирової угоди від 21.04.2006 року, затвердженої ухвалою господарського суду Миколаївської області від 16.05.2006 року, зареєстровано в БТІ 10.11.2006 року.

Позовні вимоги Миколаївської міської ради обґрунтовані тим, що з часу прийняття позивачем рішення від 28.04.2009 року № 34/39 відповідач не уклав з позивачем (виконавчим органом позивача) договір оренди вищеназваної земельної ділянки та протягом спірного періоду з 01.07.2010 року по 01.06.2013 року не сплачує плату за землю, чим завдав позивачу Миколаївській міській раді збитки.

Так, рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.07.2013 року № 717 затверджений Акт комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 26.06.2013 року про визначення розміру збитків, нанесених позивачу відповідачем у зв'язку з ухиленням останнього від укладення договору оренди земельної ділянки, площею 2447 кв. м. (ідеальна частка 1528 кв. м.) для обслуговування майнового комплексу адмінбудівлі з магазином по вул. Чигрина, 157, у період з 01.07.2010 року по 01.06.2013 року, у розмірі 70 599, 85 грн.

Факт несплати відповідачем збитків і став підставою для звернення до суду із позовом.

Судом також встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.12.2014 року по справі № 915/403/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року, визнано незаконними та скасовано пункти 5, 5.1-5.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 28.04.09 року № 34/39 та пункт 1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.09 року № 35/52.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися методики визначення розміру відшкодування збитків у сфері господарювання (ч. 6 ст. 225 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Підставою для покладення обов'язку з відшкодування збитків є цивільне правопорушення, що складається з таких елементів: 1) протиправної дії чи бездіяльності особи; 2) заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи; 3) причинного зв'язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками; 4) вини боржника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Загальні підстави та порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам встановлений ст.ст. 156, 157 Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Стаття 156 Земельного кодексу України стосується відшкодування збитків як при вчиненні правопорушень (п. "в", "г", "ґ", "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України), так і при вчиненні деяких правомірних дій, котрі можуть спричинити збитки (п. "а", "б", "д" ч. 1 ст. 156 ЗК України).

При цьому, збитки, заподіяні неправомірними діями, відшкодовуються незалежно від того, чи підпадають вони під положення вищевказаної норми, на підставі загальних положень цивільного та господарського законодавства, зокрема, ст. ст. 1166 - 1194, 1209 - 1211 ЦКУ, ст. ст. 224 - 229 ГКУ.

Відповідно до ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 року власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 року № 284.

Порядок визначення розміру збитків, заподіяних неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок, регулюється постановою Кабінету міністрів України від 19.04.1993 року № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам".

Відповідно до п. 1 Порядку власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Відповідно до п. 3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам відшкодуванню підлягають:

вартість житлових будинків, виробничих та інших будівель і споруд, включаючи незавершене будівництво;

вартість плодоягідних та інших багаторічних насаджень;

вартість лісових і деревно-чагарникових насаджень;

вартість водних жерел колодязів, ставків, одоймищ, свердловин тощо), зрошувальних і осушувальних систем, протиерозійних і протиселевих споруд;

понесені витрати на поліпшення якості земель за період використання земельних ділянок з урахуванням економічних показників, на незавершене сільськогосподарське виробництво (оранка, внесення добрив, посів, інші види робіт), на розвідувальні та проектні роботи;

інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обгрунтовані.

Неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до п. 3.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» № 6 від 17.05.2011 року вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Дослідивши подані до матеріалів справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне. Позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем ППФ «Сідкорн» рішення Миколаївської міської ради від 28.04.09 року № 34/39 та рішення Миколаївської міської ради від 19.06.09 року № 35/52, якими відповідачу ППФ «Сідкорн» передано в оренду земельну ділянку та зобов'язано укласти договір оренди земельної ділянки. Таким чином, ухилення відповідача ППФ «Сідкорн» від укладення договору оренди земельної ділянки, як вказує позивач, мало наслідком завдання збитків органу місцевого самоврядування, розмір яких підтверджується Актом комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам 26.06.2013 року, затвердженим рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 26.07.2013 року № 717.

Однак, як вказано вище, рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.12.2014 року по справі № 915/403/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року, визнано незаконними та скасовано пункти 5, 5.1-5.4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради від 28.04.09 року № 34/39 та пункт 1 розділу 4 рішення Миколаївської міської ради від 19.06.09 року № 35/52.

За таких обставин, у відповідача ППФ «Сідкорн» був відсутній обов'язок укладати з органом місцевого самоврядування договір оренди земельної ділянки. Таким чином, відсутні підстави стверджувати про протиправну бездіяльність відповідача та його вину. Як вказано вище, для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування збитків слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), чого в спірному випадку не доведено. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими та безпідставними. В позові слід відмовити.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

задовольнити заяву Приватного підприємства фірми "Сідкорн" вх. 4359/15 від 16.03.2015 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Миколаївської області від 03.02.2014 року по справі № 915/2265/13.

Скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 03.02.2014 року по справі № 915/2265/13.

Прийняти нове рішення.

Відмовити в позові Миколаївської міської ради до відповідача Приватного підприємства фірми "Сідкорн" про стягнення збитків в сумі 70 599, 85 грн., завданих використанням земельної ділянки площею 2 447 кв. м. (ідеальна частка 1 528 кв. м.) по вул. Чигрина, 157 в м. Миколаєві без правовстановлюючих документів.

Судовий збір в сумі 1 720, 50 грн. покласти на позивача Миколаївську міську раду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 20.04.2015 року.

Суддя Е.М. Олейняш