Постановление суда № 43592853, 08.04.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/251/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Міщук М.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Бодюку В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пульсар БТ» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12 січня 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Пульсар БТ» (далі Товариство або позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі ДПІ або відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0036401502 від 06.10.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2015 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання та перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток, а саме: декларації з податку на прибуток за 2013 рік, поданої 03.03.2014 року за № 9091158253.

За результатами перевірки складено Акт № 7154 від 23.09.2014 року (далі Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем терміну сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених пунктом 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, зокрема, граничний термін сплати грошового зобов'язання - 11.03.2014 року, а фактично сплачено позивачем - 14.03.2014 року, кількість днів затримки сплати склала 3 дні, сума сплаченого податкового боргу - 504 906 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0036401502 від 06.10.2014 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 50 490 грн. 60 коп. (10 % від суми грошового зобов'язання з податку на прибуток сплаченого з затримкою).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що сума самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, сплачена позивачем фактично 11.03.2014 року, а не 14.03.2014 року, як стверджує відповідач, тобто в межах граничного строку його сплати, встановленого пунктом 57.1. статті 57 Податкового кодексу України.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що при сплаті податку на прибуток за 2013 рік позивачем було самостійно виявлено помилку: вказано розрахунковий рахунок авансових платежів - 31111165700003, замість розрахункового рахунку для сплати зазначеного податку - 31114009700003. У зв'язку з цим позивач звернувся до відповідача з листом № 10 від 12.03.2014 року, в якому просив здійснити переміщення коштів в сумі 505 486 грн. на р/р31114009700003.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідачу було відомо про звернення позивача щодо переміщення коштів на відповідний рахунок та 14.03.2014 року кошти були перенесені, що свідчить про неспричинення шкоди бюджету.

Колегія суддів погоджується із такою позицією суду першої інстанції.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно податкової декларації, яка подана податковому органу 03.03.2014 року, позивачем самостійно визначено суду грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік в розмірі 504 906 грн.

На виконання вищевказаної норми ПК України дана сума податкового зобов'язання була сплачена 11.03.2014 року до Державного бюджету України, тобто в останній день граничного строку.

Однак, у той самий день позивачем встановлено, що вказана сума грошового зобов'язання була перерахована не на той розрахунковий рахунок, у зв'язку з чим Товариство звернувся до відповідача з відповідним листом від 12.03.2014 року з проханням зарахувати помилкового перераховані кошти на інший розрахунковий рахунок.

Зарахування суми грошового зобов'язання було проведено 14.03.2014 року із затримкою сплати податку на прибуток за 2013 рік на 3 календарні дні.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У даному випадку, як вбачається з встановлених судом першої інстанції обставин справи, невірне зазначення платником номера розрахункового рахунку не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк.

Оскільки у цьому конкретному випадку помилкове перерахування Товариством податку на неналежний рахунок не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати податку, то підстави для застосування до позивача штрафу в порядку пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України відсутні.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги Товариства, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної постанови Окружного адміністративного суду міста Києва не має вбачається.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, зроблених у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Повний текст рішення складено 14.04.2015 року

.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.

Гром Л.М.