Решение № 43588191, 09.04.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № 915/248/15

За позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва

54056, м. Миколаїв, проспект Миру, 62-а

Відповідач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Про: стягнення заборгованості в сумі 1089,85 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Мечинська І.Ю., за довіреністю; Путятіна Н.І., за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач 20.02.2015 року звернувся до господарського суду з позовом стягнути з відповідача заборгованість в розмірі боргу з орендної плати в сумі 828,22 грн., заборгованість у вигляді компенсації податку за землю в розмірі 178,09 грн. та 83,54 грн. - пені.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов пунктів 3.1, 3.2, 3.3, 3.6, 3.7, 5.15 договору оренди № 98/КЕВ/2011 від 30.12.2011 року; акту приймання-передачі від 01.02.2012 року; претензії № 1019 від 14.03.2014 року; заяви відповідача від 28.02.2014 року; акту про повернення орендного майна; актів здачі-приймання виконаних робіт; розрахунків № 74, № 42, № 73; акту звірки взаємних розрахунків; норм ст.ст. 18 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна», ст.ст. 627, 628, 629, 525, 526, 901, 629, 530, 610, 611 ЦК України, ст.ст. 193, 179 ГК України та мотивовані тим, що в порушення вимог договору відповідач у встановленому розмірі орендну плату та інші передбачені платежі в повному обсязі за лютий 2014 року не вніс, внаслідок чого станом на 12.01.2015 року утворилась заборгованість за оренду на суму 1089,85 грн.

Відповідач вимоги ухвали суду не виконав, відзив по суті позову не надав, в судове засідання свого представника з невідомих причин двічі не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчять відмітки канцелярії на зворотніх сторонах судових ухвал.

Водночас, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про відкладення розгляду справи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, виходячи з наведених обставин, справу розглянуто на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

09.04.2015 р. за результатами розгляду справи суд, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників позивача, суд -

встановив:

13 грудня 2011 року між сторонами був укладений договір оренди № 98/КЕВ/2011 згідно з предметом якого позивач, як орендодавець передає, а відповідач, як орендар, приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлові приміщення складу площею 98 кв.м. в будівлі № 8 військового містечка № 87 (далі - майно), що знаходиться на балансі КЕВ м. Миколаїв, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, вартість якого визначена на 30.06.2011 року за незалежною оцінкою та становить згідно з актом оцінки: 50870 грн.

Назване нерухоме майно передано орендарю для використання під розміщення майстерні.

Умовами п. 2.1 сторони передбачили, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 (три) роки і більше - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.

Згідно з пунктами 3.1, 3.6, 3.7, 3.9, 3.11 договору, орендна плата встановлена без ПДВ за базовий місяць (червень 2011 року) на рівні 700,00 грн. за результатами конкурсу з урахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об'єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі - методика), яка становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (червень 2011 року) 635,88 грн. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди. Орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок орендодавця в територіальному органі державного казначейства щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету у визначеному пунктом 3.6 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший (базовий) місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місяць оренди. Орендар сплачує завдаток протягом місяця з моменту підписання договору. Зайва сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету від орендаря, підлягає заліку в рахунок подальших платежів.

До зобов'язань орендаря увійшло, зокрема, протягом місяця після підписання договору внести завдаток, передбачений цим договором. Завдаток стягується до державного бюджету у співвідношенні, визначеному у пункті 3.6 цього договору. Після закінчення основного строку договору оренди здійснюється перерахування орендної плати за останній місяць з урахуванням внесеного орендарем завдатку. У разі порушення орендарем зобов'язання зі сплати орендної плати він має відшкодувати державному бюджету збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір завдатку. Якщо в разі дострокового припинення договору за згодою сторін сума сплачених орендних платежів і завдатку перевищить передбачені договором платежі за період фактичної оренди, то це перевищення розглядається як зайва сума орендної плати. Своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату. Щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку на землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно, а також прилегла до будівлі чи споруди земельна ділянка площею 0,03 Га, на яку орендарю відповідно до чинного законодавства надається право користування для досягнення мети оренди (пункти 5.2, 5.3, 5.15 договору).

За умовами пунктів 10.1, 10.4, 10.3 цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців двадцять п'ять днів, що діє з « 1» лютого 2012 року до « 25» січня 2015 року включно. Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. У разі відсутності заяви орендаря про припинення чи укладення договору оренди на новий строк за місяць до закінчення строку оренди, дія договору оренди припиняється після закінчення строку, на який його було укладено.

Слід зазначити, що до договору № 98/КЕВ/2011 були укладені додатки №№ 1, 2, 3, 6, 7.

Предметом даного позову виступила майнова вимога позивача про стягнення з відповідача плати за оренду нежитлового приміщення, яке відноситься до нерухомого військового майна державної власності.

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами регулюються нормами Закону України «Про державне та комунальне майно», Закону України «Про правовий режим майна у збройних силах України» та положень діючого законодавства про оренду.

Так, відповідно до приписів ст.ст. 1, 3 Закону України «Про правовий режим майна у збройних силах України», військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо. Військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно приписам ст.ст. 759 (ч.1), 760 (ч.1), 761, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За змістом ст.ст. 765, 773 (ч.1) ЦК України, наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Матеріали справи свідчать про наступне.

1) Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного договору, сторони 01 лютого 2012 року оформили акт приймання-передачі нерухомого військового майна: військове містечко № 87 площею 98 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, в оренду під розміщення майстерні.

Вказане нерухоме майно знаходиться на балансі КЕВ м. Миколаєва, про що свідчить акт інвентаризації нерухомого військового майна від 31.08.2011 р.

Протягом дії даного договору позивач виставив відповідачу у спірний період - лютий 2014 р. рахунки на оплату за користування майном:

- рахунок № 74 від 06.02.2014 року (компенсація податку на землю за лютий 2014 р. ) на 116,37 грн.;

- рахунок № 42 від 06.02.2014 р. (донарахована компенсація податку на землю за січень 2014 р.) на 61,72 грн.;

- рахунок № 73 від 06.02.14 р. (орендна плата за лютий 2014 р.) на 828,22 грн.

Також, між сторонами 28.02.2014 р. були складені акти здачі-прийомки виконаних робіт (послуг):

№ 2/1/2014 на суму 828,22 грн. (орендна плата та експлуатаційні витрати);

№ 2/2/2014 на суму 116,37 грн. (компенсація податку на землю).

Але, в обумовлені договором строки відповідач виставлені рахунки не оплатив.

У зв'язку з чим, 14.03.14 р. позивач скерував відповідачу претензію № 1019, в якій пропонував сплатити існуючу заборгованість у добровільному порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, вищенаведений договір №98/КЕВ/2011 було розірвано за заявою ФОП ОСОБА_1 від 28.02.2014 р. Відповідно, з цієї дати припинились правовідносини сторін по договору №98/КЕВ/2011. За вказаних обставин, суд вважає, що вимоги щодо стягнення з відповідача боргу з орендної плати за лютий 2014 року заявлені позивачем у межах строку дії договору №98/КЕВ/201.

У відповідності зі ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами ст. 32, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач всупереч наведеним процесуальним нормам не надав суду належних доказів, які б свідчили про сплату вищевказаних рахунків за спірний період за договором оренди № 98/КЕВ/2011.

Таким чином: заборгованість відповідача з орендної плати за користування нежитловим приміщення в лютому 2014 р. за договором оренди № 98/КЕВ/2011 станом на час звернення останнього до суду дійсно складає в розмірі 828,22 грн.; борг же по компенсації податку на землю за лютий 2014 року - складає в сумі 116,37 грн.

Щодо стягнення з відповідача донарахованої компенсації податку на землю за січень 2014 р. в сумі 61,72 грн. суд зазначає, що позовні вимоги в даній частині є необґрунтованими та недоведеними, такими, що не відповідають предмету позову щодо меж спірного періоду, отже задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Отже, на підстав п. 3.7 договору № 98/КЕВ/2011, за перевіркою суду, позивач цілком обґрунтовано нарахував відповідачу за несвоєчасну сплату за користування приміщенням до стягнення пеню за період з 16.03.14 р. по 15.09.14 р. в розмірі 83,54 грн.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, проаналізувавши норми діючого законодавства, які регулюють спірні відносини щодо фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, але з урахуванням вищенаведеного - задоволенню їх частково.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Миколаєва (54056, м. Миколаїв, проспект Миру, 62-а, код ЄДРПОУ 08029523) - борг з орендної плати в розмірі 828,22 грн.,116,37 грн. - компенсації податку на землю, пеню - 83,24 грн. та 1827,00 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 14 квітня 2015 року.

Суддя О.Г.Смородінова