Постановление суда № 43585095, 14.04.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2695/15 Головуючий у 1-й інстанції: ЛомейкоВ.В.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

суддів Кочеткової І.В,

Маловічко С.В.,

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів. Зазначала, що до серпня 2014 року проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4, мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після припинення сімейних стосунків син залишився з нею, відповідач ніякої матеріальної допомогу дитині не надає. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд на підставі ст..ст.180-182,184,191 СК України стягнути з відповідача аліменти по 800 грн. щомісячно на утримання сина до його повноліття.

Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 600 гривень, щомісячно, починаючи з 22.01.2015 р. і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі про зміну судового рішення і зменшення розміру аліментна до 300 грн. ОСОБА_4 зазначає про неповне з'ясування судом першої інстанції фактичних обставин справи. Апелянт зазначає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції не були враховані суттєві обставини: його стан здоров'я, матеріальне становище сторін, знаходження на його утриманні батька-пенсіонера, тощо.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду апелянт і його адвокат ОСОБА_6 не з'явилися, направили суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Позивач апеляційну скаргу не визнала, просила її відхилити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. ст. 180, 182 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст.ст. 183,184 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини, а якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, - у твердій грошовій сумі.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України ). При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст. 183,184 СК України . До підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

У роз'ясненнях, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" та ст. 182 СК України зазначено, що при вирішенні питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають значення.

Суд визнав встановленим, що сторони в шлюбі не перебували, являються батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 і знаходиться на її утриманні (а.с.5-6). Відповідач ОСОБА_4 зареєстрований і проживає за іншою адресою, не має постійного місця роботи, коштів на утримання дитини не надає.

Таким чином, по справі доведені умови, передбачені ч. 1 ст. 184 СК України для визначення розміру аліментів саме у твердій грошовій сумі, як і просила позивачка.

Із записів у трудовій книжці ОСОБА_4 вбачається, що він був звільнений з роботи у вересні 2014 року за власним бажанням. В центрі зайнятості на обліку не перебуває (а.с.37,38).

Даних про свої доходи відповідач ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції не надав. Зазначені обставини свідчать про те, що неможливо визначити фактичний дохід апелянта.

Крім того, із доданих до апеляційної скарги письмових доказів вбачається, що апелянт має вади зору, батько апелянта ОСОБА_7, 1951 року народження, з 2010 по 2011 рік був інвалідом Ш групи загального захворювання, перебуває на диспансерному обліку у лікаря-кардіолога, отримує пенсію за віком (а.с.40-42).

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не врахований його стан здоров'я (гострота зору складає 0,3 і 0,4), а також те, що його батько у 2010-2011 р. був інвалідом Ш групи, а зараз являється пенсіонером батька-пенсіонера. Проте, додані до апеляційної скарги відповідні письмові докази не свідчать про те що батько апелянта знаходиться на його утриманні, останній за станом здоров'я не може працевлаштуватися та надавати своєму сину щомісячне утримання у визначеному судом розмірі.

Середня заробітна в Запорізькому регіоні з початку 2015 р. складає 3 441 грн. і має тенденцію до зростання.

Відповідач є працездатною особою, на будь-які об'єктивні обмеження у можливостях виконувати батьківський обов'язок по утриманню сина не посилається.

У відповідності до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Оскільки встановлено, що відповідач являється батьком неповнолітнього сина, який проживає з матір'ю і знаходиться на її утриманні, домовленості щодо порядку утримання сина сторони не дійшли, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст.180,182 СК України обґрунтовано стягнув утримання в судовому порядку.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які були надані сторонами на засадах змагальності, рівні обов'язки батьків по утриманню дітей, керуючись засадам розумності та справедливості, судова колегія вважає за можливе погодитися із визначеним судом першої інстанції розміром аліментів на утримання дитини по 600 грн. щомісячно.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права або такі порушення норм процесуального права, які тягнуть безумовне скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 307,308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2015 року у цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: