Решение № 43572639, 02.04.2015, Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа №474/1232/15 -ц

Провадження № 2/474/6/15 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.04.15 року смт. Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тихоненко М.І,

при секретарі - Степанову В.В. за участю представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» Коршомного В.П., відповідача ОСОБА_2 його представника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Врадіївка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання окремих пунктів кредитного договору недійсним.

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 року ПАТ «Державний ощадний банк України»(далі банк - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2(далі - відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що між Банком та відповідачем 16.01.2009 року був укладений кредитний договір №1 згідно якого відповідач отримав кредит у сумі 600000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 23% на рік з кінцевим терміном погашення кредиту не пізніше 15.01.2019 року. Згідно п. 1.5 даного кредитного договору відповідач повинен щомісячно до 16 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 5000 грн., та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з 16.01.2009 року на відповідні рахунки позичальника, відкриті у філії - Кривоозерському відділенні № 3161 ВАТ „Ощадбанк". Крім цього, відповідно до п.1 додаткової угоди №1 від 28.10.2009 року в п.1.5 кредитного договору №1 від 16.01.2009 року були внесені зміни згідно яких позичальник зобов'язувався щомісячно до 31 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту згідно графіка погашення кредиту. Відповідно до вимог п.п. 4.З.1., 4.З.2., 4.3.3. договору відповідач повинен належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за договором, повернути кредит в сумі 600000 грн., своєчасно сплачувати проценти за користуванням кредитом та комісійні винагороди, встановлені договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по договору на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені договором. У разі порушення умов договору та/або іпотечного договору - достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород та штрафних санкцій, відповідно до чинного законодавства України. З метою забезпечення виконання відповідачем умов за кредитним договором між банком та відповідачем, 16.01.2009 року було укладено іпотечний договір який був посвідчений приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Демченко Т.М., зареєстрований в реєстрі за №75. Згідно умов даного іпотечного договору відповідач надав Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: піноблочний жилий будинок № 31, що має загальну площу 106,5 кв. м., житлову площу 44,0 кв. м., зазначений на плані під літерою „А-ж", та належні до нього відповідні надвірні будівлі, а саме: бутовий погріб - Б, черепашняний сарай - В, черепашняний сарай - Г, цегельна вбиральня - Д, металева огорожа - 1-4, черепашняний гараж - Є, металевий навіс господарський - Ж, черепашняна веранда - З, черепашняна літня кухня - К, бетонно-асфальтне замощення - 5,6, бетонна криниця - 7, що належать іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується: дублікатом свідоцтва про право власності на нерухоме майно б/н, виданого виконавчим комітетом Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області 07.10.2008 року (свідоцтво про право власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області 09.12.2002 року), зареєстрованого в Первомайському міжміському БТІ Миколаївської області 07.10.2008 року за реєстровим номером „4106" в книзі 19 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. В порушення вимог кредитного договору №1 від 16.01.2009 року відповідач взагалі припинив здійснювати сплату чергових платежів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, яка станом на 19.12.2014 року складає 1 250 294,07 грн., з яких: 267 990,54 грн. - заборгованість основного боргу за кредитом; 297 009,46 грн. - прострочена заборгованість по основному боргу; 270 608,15 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 406 680,92 грн. - сума пені та 8 005,00 грн. - сума несплачених комісійних. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником кредитного договору, наявності у нього заборгованості в сумі 1 250 294,07 грн., в рахунок погашення існуючої заборгованості банк просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки - піноблочний житловий будинок в АДРЕСА_1, та належні до нього відповідні надвірні будівлі, що належать позичальнику на праві приватної власності. Визначити спосіб реалізації предмету іпотеки, шляхом продажу на прилюдних торгах. Реалізацію предмету іпотеки здійснювати за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності(експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

06.02.2015 року ОСОБА_2 подав зустрічну позовну заяву про визнання недійсними окремих пунктів 1.14, 5.2, 5.4 кредитного договору №1 від 16.01.2009 року укладеного між ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 06.02.2015 рокуухвалою суду первісний і зустрічний позови були об'єднанні в одне провадження.

Свої позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 обґрунтував тим, що окремі пункти 1.14, 5.2, 5.4 кредитного договору №1 від 16.01.2009 року укладеного між ним та ПАТ «Державний ощадний банк України» суперечить положенням чинного законодавства України. Так, зокрема п.1.14 кредитного договору суперечить положенням ст. 627 та ч. 1 ст. 1054 ПК України, а також ч.2 ст. 1. ч. З ст. 53 та частин 1,3 ст. 55 Закону України « Про банки і банківську діяльність» та ч. І ст.1 Закону України « Про захист від недобросовісної конкуренції». Пункт 5.2 кредитного договору суперечить положенням п.6 ч.1 ст.3, 549 ЦК України, ст.18 Закону України « Про захист прав споживачів». Пункт 5.4 кредитного договору суперечить приписам ст.ст.1, 3, 549 ЦК України. Тому при даних обставинах ОСОБА_2 посилаючись на зазначені обставини вважає,що його позовні вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими як такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні представник ПАТ «Державний ощадний банк України» ОСОБА_1 первісний позов підтримав в повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві та просив суд їх задовольнити. Оскільки всі суми які були стягнуті з ОСОБА_2 на користь банку по кредитній заборгованості були враховані станом на 19.12.2014 року. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання недійсними окремих пунктів 1.14, 5.2, 5.4 кредитного договору №1 від 16.01.2009 року, не визнав, просив суд в задоволенні зустрічного позову відмовити в зв'язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_2 за первісним позовом та його представник ОСОБА_3, позовні вимоги ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог оскільки є рішення апеляційного суду Миколаївської області від 31.01.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» за кредитним договором №1 від 26.01.2009 року кредитної заборгованості в сумі 855212,15 коп., яке на даний час виконується ВДВС Врадіївського РУЮ Миколаївської області на підставі виконавчого листа суду по виконавчому провадженню.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання недійсними окремих пунктів 1.14, 5.2, 5.4 кредитного договору №1 від 16.01.2009 року, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали повністю та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Аналізуючи докази, та пояснення сторін, суд визнав доведеними такі факти:

- 16.01.2009 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1 згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 600000 грн., строком на 10 років під 23% річних в порядку, на умовах та в строки визначені, цим договором. Згідно умов даного договору п.1.3 надання кредиту здійснюється одноразово у філії - Кривоозерського відділення № 3161 ВАТ „Ощадбанк". Сукупна вартість кредиту, графік платежів, вид і предмет кожної сукупної послуги та їх обслуговування визначені в додатку №№1-3 до цього договору, що є невід'ємною його частиною. Відповідно до п.1.5 договору ОСОБА_2 зобов'язаний щомісячно до 16 числа місяця, наступного за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 5000 грн., та сплачувати проценти, нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом, шляхом внесення готівки до каси банку або шляхом безготівкових перерахувань, починаючи з 16.01.2009 року на відповідні рахунки позичальника, відкриті у філії - Кривоозерському відділенні № 3161 ВАТ „Ощадбанк". Згідно п. 1.14. Договору за надання банківських послуг по обслуговуванню кредиту позичальник щомісячно сплачує банку комісійні в розмірі 0,05 % від залишку фактичної заборгованості, але не менше 5 грн. Згідно п. 5.2. Договору за порушення взятих на себе зобов'язань по поверненню основної суми Кредиту та сплати процентів за користування кредитом, комісійних винагород та інших платежів за Договором, Позичальник зобов'язується сплатити на користь банку пеню в розмірі 0,06 (нуль цілих шість сотих) % від суми несплаченого платежу за кожний день прострочення. Відповідно до п.5.4 договору передбачено, що у разі ненадання позичальником документів, що передбачені умовами цього договору, позичальник повинен сплатити на користь Банку неустойку в розмірі 0,05 % від суми кредиту. Крім цього, відповідно до вимог п.п. 4.З.1., 4.З.2., 4.3.3. договору відповідач повинен належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання за договором, повернути кредит в сумі 600000 грн., своєчасно сплачувати проценти за користуванням кредитом та комісійні винагороди, встановлені договором, а у випадку невиконання або неналежного виконання взятих на себе зобов'язань по договору на першу вимогу банку сплатити штрафні санкції, у строки та на умовах, що визначені договором. У разі порушення умов договору та/або іпотечного договору - достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів за фактичний час користування кредитними ресурсами, комісійних винагород та штрафних санкцій, відповідно чинного законодавства України. Останній платіж в рахунок погашення кредиту та сплати нарахованих банком процентів здійснити не пізніше 15.01.2019 року.

16.01.2009 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Демченко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 75. Згідно умов даного іпотечного договору ОСОБА_2 надала Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: піноблочний жилий будинок № 31, що має загальну площу 106,5 кв.м., житлову площу 44,0 кв.м., зазначений на плані під літерою „А-ж", та належні до нього відповідні надвірні будівлі, а саме: бутовий погріб - Б, черепашняний сарай - В, черепашняний сарай - Г, цегельна вбиральня - Д, металева огорожа - 1-4, черепашняний гараж - Є, металевий навіс господарський - Ж, черепашняна веранда - З, черепашняна літня кухня - К, бетонно-асфальтне замощення - 5,6, бетонна криниця - 7, що належать іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується: дублікатом свідоцтва про право власності на нерухоме майно б/н, виданого виконавчим комітетом Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області 07 жовтня 2008 року (свідоцтво про право власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області 09 грудня 2002 року №5), зареєстрованого в Первомайському міжміському БТІ Миколаївської області 07 жовтня 2008 року за реєстровим номером „4106" в книзі 19 та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно умов даного договору п.1.4, вартість предмета іпотеки визначена сторонами та становить 1258722 грн.

- 16.01.2009 року ВАТ „Державний ощадний банк Україна" відповідачу ОСОБА_2по двом заявкам на видачу готівки було надано кредит в сумі 600000 грн., про отримання яких в двох заявках на видачу готівки від 16.01.2009 року в графі підпис отримувача стоїть підпис ОСОБА_2( копії двох заявок на видачу готівки від 16.01.2009 року).

- 28.10.2009 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №1 від 16.01.2009 року. Згідно умов п.1 даного договору у зв'язку з заявою позичальника та рішенням кредитного комітету були внесені зміни до п.1.5 кредитного договору та були викладені в наступній редакції: «позичальник зобов'язується щомісячно до 31 числа місяця, наступним за звітним, проводити погашення кредиту згідно графіка погашення та сплачувати проценти нараховані банком на залишок заборгованості за кредитом».

- У період з 16.01.2009 року по 19.12.2014 року в зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань у відповідача ОСОБА_2 утворилася заборгованість по сплаті простроченої заборгованості по кредиту, відсоткам за користування ним, пені та комісійним, загальна сума якої складає 1 250 294,07 грн., з яких: 267 990,54 грн. - заборгованість основного боргу за кредитом; 297 009,46 грн. - прострочена заборгованість по основному боргу; 270 608,15 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 406 680,92 грн. - сума пені та 8 005,00 грн. - сума несплачених комісійних. На момент розгляду справи в суді заборгованість відповідачем не погашена.( пояснення представника позивача).

- 12.06.2011 року найменування банку із Відкритого акціонерного товариства „ Державний ощадний банк України " було змінено на Публічне акціонерне товариство „ Державний ощадний банк " ( свідоцтво про реєстрацію публічного товариства „ Державний ощадний банк " №0000564, виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ №532465, пояснення представника позивача).

- 20.01.2010 року ПАТ „ Державний ощадний банк " відповідачу ОСОБА_2 було надіслано письмове повідомлення, а саме: „ претензія позичальнику " по погашенню простроченої заборгованості по кредитному договору №1 від 16.09.2009 року в сумі 565000 грн., яку ОСОБА_2 отримав згідно власного підпису на даній вимозі від 21.01.2010 року.(вимога про усунення порушення №39/9 від 20.01.2010 року).

- 08.02.2011 року ПАТ „ Державний ощадний банк " відповідачу ОСОБА_2 було надіслано письмове повідомлення, а саме: „ вимога про усунення порушення " з приводу погашення простроченої заборгованості по кредитному договору №1 від 16.09.2009 року в сумі 766965,81 грн., а в разі непогашення заборгованості банком було попереджено відповідача про здійснення процедури звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 16.01.2009 року, вимогу яку ОСОБА_2 отримав згідно власного підпису на даній вимозі від 08.02.2011 року.(вимога про усунення порушення №372 від 08.02.2011 року).

- Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 31.01.2012 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ „ Державний ощадний банк " в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1 від 16.01.2009 року були стягнуті кошти в сумі 855212,15 грн., заборгованість за виконавчим листом суду по виконавчому провадженні №43898450 ВДВС Врадіївського РУЮ Миколаївської області не була погашена боржником, було стягнуто лише 9130,18 грн. (довідка ВДВС Врадіївського РУЮ Миколаївської області від 17.03.2015 року №1089).

- 21.10.2014 року ПАТ „ Державний ощадний банк " відповідачу ОСОБА_2 було надіслано письмове повідомлення, а саме: „ вимога про усунення порушення зобов'язань " по погашенню простроченої заборгованості по кредитному договору №1 від 16.09.2009 року в сумі 1084994,28 грн., а в разі непогашення заборгованості в 30 - ти денний строк з дня отримання повідомлення, банком було повідомлено відповідача про здійснення процедури звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 16.01.2009 року, вимогу яку ОСОБА_2 отримав 25.10.2014 року згідно власного підпису на почтовому відправленні за замовленням. (вимога про усунення порушення №2744 від 21.10.2014 року).

Суд вважає що між сторонами виник спір та склалися правовідносини з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Із вищенаведеного вбачається, що всупереч умовам укладеного між сторонами кредитного договору ОСОБА_2 порушив узгоджений сторонами графік погашення суми кредиту та допустив виникнення заборгованості.

Статтею 525 ЦК України встановлюється, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 572 ЦК України та ст. 33 Закону України «Про іпотеку»(далі Закон) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотеко держатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема, й за рішенням суду.

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень і попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, він вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, у ч.2 ст. 35 цього ж Закону зазначено, що відсутність письмової вимоги або попередження не є перешкодою для реалізації права іпотеко держателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

За змістом частин 2, 4, 5 ст. 590 ЦК, заставодержатель набуває права звернення на предмет застави, якщо зобов'язання не буде виконано в установлений строк (термін), якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно частини 1 ст.37 Закону України «Про іпотеку», іпотеко держатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотеко держателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в даному спорі визначений в розділі VI договору іпотеки.

Так, пунктом 6.4.1. договору іпотеки передбачено, що кошти виручені від продажу предмету іпотеки направляються у першу чергу на погашення зобов'язання, а також на покриття витрат, визначених п.4.3. цього Договору.

Пунктом 3.1.3. зазначеного договору іпотеки передбачено право позивача звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання за Кредитним договором та/або Іпотечним договором, в тому числі прострочення строку будь-якого з платежів або його частини більше двох місяців.

Ст. 39 Закону України „ Про іпотеку" передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Як, вбачається з наявних у справі матеріалів та встановлених в судовому засіданні фактів, що 16.01.2009 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1 згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 600000 грн., строком на 10 років під 23% річних в порядку, на умовах та в строки визначені, цим договором.

ОСОБА_2 відповідно до умов кредитного договору №1 від 16.01.2009 року та до умов додаткової угоди №1 від 28.09.2009 року до зазначеного кредитного договору №1 зобов'язувався щомісячно до 31 числа місяця, наступним за звітним, проводити погашення кредиту рівними частинами в сумі 5000 грн.,згідно графіка погашення та сплачувати проценти нараховані банком на залишок заборгованості.

З метою забезпечення виконання кредитного договору, 16.01.2009 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір відповідно до умов якого ОСОБА_2 надала Банку в іпотеку нерухоме майно, а саме: жилий будинок № 31 та належні до нього відповідні надвірні будівлі, що належать іпотекодавцю на праві приватної власності, розташованого в АДРЕСА_1, вартістю предмета іпотеки 1258727 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Врадіївського районного нотаріального округу Миколаївської області Демченко Т.М., зареєстрований в реєстрі за № 75.

Починаючи з 20.01.2010 року позичальник неналежно виконував умови кредитного договору, а починаючи з серпня 2014 року зовсім припинив сплату заборгованості за кредитним договором.

20.01.2010 року, а потім повторно 08.02.2011 року та 21.10.2014 року банк висунув позичальнику вимоги про дострокове погашення усієї кредитної заборгованості, а в разі непогашення заборгованості в 30 - ти денний строк з дня отримання повідомлення, попередив про право іпотеко держателя задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 16.01.2009 року, які були залишенні відповідачем без уваги. Така вимога направлена на адресу відповідача 21.10.2014 року рекомендованим листом, з дотриманням вимог п. 6.1 іпотечного договору.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником кредитного договору, станом на 19.12.2014 року в ОСОБА_2 утворилася заборгованість на загальну суму - 1 250 294,07 грн., з яких: 267 990,54 грн. - заборгованість основного боргу за кредитом; 297 009,46 грн. - прострочена заборгованість по основному боргу; 270 608,15 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 406 680,92 грн. - сума пені та 8 005,00 грн. - сума несплачених комісійних.

Отже, у Банку виникли правові підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Доводи відповідача ОСОБА_2 та його представника про безпідставність заявлених банком позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки в зв'язку з тим, що вже є прийняте рішення апеляційним судом Миколаївської області від 31.01.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ „ Державний ощадний банк " заборгованості за кредитним договором №1 від 16.01.2009 року в сумі 855212,15 грн., є надуманими та безпідставними. Оскільки підстави припинення зобов'язань зазначені в ст.ст. 599,600,601,604 -609 ЦК України та не передбачають можливість припинення зобов'язань у зв'язку з ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора. За відсутності інших підстав припинення зобов'язань, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином(ст.599 ЦК України). Така ж правова позиція міститься у роз'ясненнях п.17 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Тому суд при даних обставинах вищезазначені доводи відповідача та його представника не бере до уваги та відхиляє їх.

З наявних в матеріалах справи письмових вимог вбачається, що банк намагався врегулювати спір в досудовому порядку, але кошти відповідачем ОСОБА_2 банку не повернуті, тому в рахунок погашення вказаної заборгованості слід звернути стягнення на предмет іпотеки. Різницю між сумою заборгованості та вартістю предмета іпотеки слід повернути відповідачу.

Суд вважає, що позов про звернення стягнення на предмет іпотеки заявлений правомірно, оскільки відповідач всупереч умовам договору не сплачує передбачені ним платежі, чим ухиляється від виконання своїх цивільно-правових обов'язків, позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, доведені матеріалами справи і є всі підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідачем ОСОБА_2 вищенаведені обставини в суді не спростовані належними та допустимими доказами.

Разом з тим, що стосується зустрічного позову то суд виходить з наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, в тому числі з договорів та інших правочинів, зокрема в даному випадку з кредитного договору.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10.05.2007 року №168.

Згідно ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами НБУ та угодами / договором/ між клієнтом та банком.

Відповідно до ст..ст. 627,629 ЦК України ,сторони є вільними в укладанні договору та визнанні умов договору. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено, ОСОБА_2 прийняв на себе передбачені кредитним договором №1 від 16.09.2009 року цивільні права та обов'язки. Розділом 4.3 Кредитного договору передбачено, що сторони погодилися з тим, що обов'язок позичальника погасити заборгованість по кредиту у випадках, передбачених п. п. 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, 4.3.5 цього Договору. Вищевказані положення цього Договору передбачають можливе виникнення обставин, при настанні яких у позичальника виникають зобов'язання перед банком погасити заборгованість. Із п.8.1 цього кредитного договору слідує, що « цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по цьому договору». Відповідно до п.9.1 цього кредитного договору передбачено, що « цей договір сторонами прочитаний, відповідає їх намірам та досягнутим домовленостям, що засвідчується підписами сторін, що діють у повній відповідності з наданими їм повноваженнями та повним розумінням предмета та змісту договору». Договір був підписаний усіма сторонами без будь-яких зауважень чи застережень щодо його умов.

Посилання ОСОБА_2 та його представника щодо визнання недійсними окремих пунктів 1.14, 5.2, 5.4 кредитного договору №1 від 16.01.2009 року укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону. Оскільки сплата комісійної винагороди, сплата пені, неустойки передбачена самим умовами договору, зокрема п.1.14,5.2,5.4 кредитного договору та графіком погашення кредиту та відсотків, що є невід'ємною частиною кредитного договору, договір який був підписаний сторонами добровільно за взаємною згодою. Згідно рішення апеляційного суду Миколаївської області від 31.01.2012 року за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №1 від 16.01.2009 року, яке має преюдиційне значення, даним рішенням з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» були стягнуті кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості. При цьому, будь яких підстав для визнання недійсними окремих пунктів зазначеного кредитного договору щодо невідповідності їх вимогам чинного законодавства вказаним рішенням суду встановлено не було.

16.01.2009 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Державний ощадний банк України» був укладений кредитний договір №1, яким були визначені умови та обов'язки кожної зі сторін договору про що свідчить підпис кожної зі сторін на договорі. З зустрічним позовом під час розгляду справи за первісним позовом в суді ОСОБА_2 звернувся лише 06.02.2015 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.1 ч.2 с.258 ЦК України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується зокрема, до вимог: 1) про стягнення неустойки(штрафу, пені).

Відповідно до приписів ч.4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Під час розгляду справи в суді ОСОБА_2 та його представник не зробили заяву про застосування позовної давності до винесення судового рішення. При даних обставинах суд не має права застосовувати позовну давність за власною ініціативою.

Таким чином, враховуючи, що протягом розгляду справи в суді не було надано доказів на підтвердження наявності обставин, які б слугували підставою для визнання недійсними п.1.14,5.2,5.4 Кредитного договору №1 від 16.01.2009 року, суд вважає, що заявленні позовні вимоги за зустрічним позовом є безпідставними і необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, керуючись ст. 88 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,- задовольнити.

В рахунок погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №1 від 16.01.2009 року укладеного між Віткритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, в сумі 1 250 294,07 (один мільйон двісті п'ятдесят тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 07 коп., з яких: 267 990,54 грн. - заборгованість основного боргу за кредитом: 297 009,46 грн. - прострочена заборгованість по основному боргу; 270 608,15 грн. - прострочена заборгованість за відсотками; 406 680,92 грн. - сума пені та 8 005,00 грн. - сума несплачених комісійних, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 16.01.2009 року, реєстровий №75, а саме на нерухоме майно: піно блочний житловий будинок який розташований в АДРЕСА_1, що має загальну площу 106,5 кв.м., житлову площу 44.0 кв. м., зазначений на плані під літерою „А-Ж", та належні до нього відповідні надвірні будівлі, а саме: бутовий погріб - Б; черепашняний сарай - В; черепашняний сарай - Г; цегельна вбиральня - Д; металева огорожа - 1-4; черепашняний гараж - Є; металевий навіс господарський - Ж; черепашняна веранда - 3; черепашняна літня кухня - К; бетонно- асфальтне замощення - 5,6; бетонна криниця - 7, що належать ОСОБА_2 на праві приватної власності, згідно дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно б/н, виданого виконавчим комітетом Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області 07 жовтня 2008 року (свідоцтво про право власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Врадіївської селищної ради Врадіївського району Миколаївської області 09 грудня 2002 року), зареєстрованого в Первомайському міжміському БТІ Миколаївської області 07 жовтня 2008 року за реєстровим номером „4106" в книзі 19, та переданого іпотекодавцем в іпотеку цьому ж банку на підставі іпотечного договору від 16.01.2009 року, посвідченого 16.01.2009 року приватним нотаріусом Врадіївського нотаріального округу Миколаївської області Демченко Т.М., зареєстрованого в реєстрі за №75.

Визначити спосіб реалізації, шляхом продажу предмету іпотеки (житлового будинку в АДРЕСА_1) на прилюдних торгах.

Реалізацію предмету іпотеки (житлового будинку в АДРЕСА_1) здійснювати за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності(експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір в сумі 3654 ( три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

В зустрічному позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання недійсними пунктів 1.14, 5.2, 5.4 кредитного договору №1 від 16.01.2009 року укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: