Постановление суда № 43531516, 30.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

30 березня 2015 року м. Київ В/800/1722/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Сіроша М.В.,

Зайцева М.П.,

Костенка М.І.,

Кошіля В.В.,

Моторного О.А.,

перевіривши заяву Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

12 лютого 2015 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» задоволена.

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року скасована, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 6 жовтня 2014 року залишена в силі.

Не погоджуючись з рішенням суду касаційної інстанції, Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників звернулося із заявою про допуск для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2015 року і її скасування, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції п. 185.1 ст. 185, п.,п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст.,ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Як на приклад неоднакового застосування цих норм Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2014 року у справі № 810/6550/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум-Інвест» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2014 року у справі № 2а-2222/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-К» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2013 року у справі №2а-1351/10/1670 за адміністративним позовом суб'єкта підприємницької діяльності до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 січня 2014 року у справі №2а-3680/10/1670 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сателіт» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 жовтня 2014 року у справі № 826/3417/13-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юайпі ЛТД» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення.

Обговоривши викладені у поданій заяві доводи, колегія суддів прийшла до висновку, що заява про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2015 року не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України, однією з підстав звернення із заявою про перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У судових рішеннях, на які посилається заявник, відсутнє різне правозастосування в подібних правовідносинах, яке відповідно до ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України може бути підставою для перегляду судових рішень в адміністративній справі Верховним Судом України.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13 грудня 2010 року «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України»).

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих норм матеріального права у подібних правовідносинах ухвал Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2014 року (№ К/800/20920/14), 6 жовтня 2014 року (№ К/800/8077/13), 27 лютого 2013 року (№ К/9991/3588/11), 28 січня 2014 року (№ К/9991/11468/11), 27 жовтня 2014 року (№ К/800/6019/14), оскільки зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать про різні обставини справ, за наслідками оцінки яких суд дійшов різних правових висновків.

Таким чином, постанова Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2015 року не підлягає перегляду Верховним Судом України, оскільки із доданих до заяви копій судових рішень не вбачається неоднакового застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи заяви, колегія суддів не знаходить підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2015 року.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити Міжрегіональному головному управлінню ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників у задоволенні заяви про допуск до провадження Верховного Суду України справи за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Інформаційні комп'ютерні системи» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Зайцев М.П.

Костенко М.І.

Кошіль В.В.

Моторний О.А.