Постановление суда № 43530910, 16.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року м. Київ К/9991/18929/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого:Нечитайло О.М.Суддів: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таркус»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2011 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 р.

у справі №2а/2370/5922/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таркус»

до Державної податкової інспекції у м. Черкасах

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таркус» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2011 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У період з 21.03.2011 р. по 29.03.2011 р. представниками податкового органу була проведена перевірка складу-магазину, де здійснює свою діяльність позивач, з питань дотримання суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, результати якої викладені в акті від 29.03.2011 р. № 566/23/23/23/14216318.

У ході проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637.

На підставі вказаного акту контролюючим органом прийняте рішення форми «С» від 11.04.2011 р. №0000772303 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 717 993, 45 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З висновків акту перевірки вбачається факт невиконання позивачем щоденного друку фіскальних звітних чеків за 17.06.2010 р., 28.07.2010 р., 14.09.2010 р. та 15.10.2010 р.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що фактично у вказані дні проводились розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій, але друк фіскальних звітних чеків не виконувався.

Крім того, перевіркою також встановлено, що позивачем за період з 01.10.2010 р. по 21.03.2011 р. несвоєчасно оприбутковано фактичні готівкові кошти у повній сумі до каси підприємства на загальну суму 143 598, 69 грн. А саме: згідно даних касової книги за вказаний період позивачем оприбутковано до каси підприємства 6 756, 26 грн., тоді як згідно з даних книги обліку розрахункових операцій за цей самий період загальна сума фактичних готівкових надходжень (обсяг виручки від реалізації продукції) становить 150 354, 95 грн.

В матеріалах справи, серед іншого, наявні пояснення головного бухгалтера позивача в яких зазначено, що готівкова виручка в кінці робочого дня не оприбутковувалась в касі товариства, а здавалася в касу Черкаського ГРУ «Приватбанк» на поточний рахунок позивача №26008182928003.

Пунктом 2.6 Положенням про ведення касових операцій у національній валюті України передбачено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 1.2 Положення, КОРО - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність законодавчо встановлених послідовних дій, а саме: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність абзацом третім п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 р. №436/95.

З огляду на встановлену обставину щодо незабезпечення оприбуткування позивачем готівкових коштів у повій сумі їх фактичних надходжень на загальну суму 143 598, 69 грн., суд касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що застосування штрафних санкцій за порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні є правомірним.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Таркус» залишити без задоволення.

2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15.08.2011 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 р. у справі №2а/2370/5922/2011 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.