№ 43526621, 09.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 квітня 2015 року письмове провадження № 826/2150/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., вирішив адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування рішень

Позивач звернувся до суду з позовом в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:

- визнати протиправним та скасувати з дати його прийняття рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 04 лютого 2015 року № 1;

- визнати протиправними та скасувати з дати їх оформлення інкасові доручення (розпорядження) відповідача: № 21-22, № 22-22, № 23-22, № 24-22, № 25-22, № 26-22 від 06.02.2015 року, оформленні на підставі рішення Долинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області від 04.02.2015 року № 1.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення на підставі пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, оскільки були наявні обставини, які не дозволяли застосування зазначеної норми. Вказав на те, що сума вказана у оскаржуваних інкасових дорученнях значно перевищує суму заборгованості позивача перед бюджетом, що може спричинити стягнення з позивача коштів понад суму податкового боргу.

Вказав, що на переконання ПАТ «Укрнафта» прийняття Відповідачем оскаржуваного Рішення є намаганням застосувати до відносин сторін, що виникли раніше норми нового закону, що набрали чинності значно пізніше та які передбачають інший порядок стягнення податкового боргу ніж передбачений статтею 95 ПК України; не врахуванням поданої Позивачем заяви про розстрочення податкового боргу, є свідченням протиправного позбавлення ПАТ «Укрнафта» права на розстрочення податкового боргу на підставі статті 100 ПК України.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання 10.03.2015 відповідач явку представника не забезпечив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином

10.03.2015 року суд відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390) перебуває на обліку як платник податків у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників.

Зареєстроване місцезнаходження суб'єкта господарювання - юридичної особи ПАТ «Укрнафта» є: м. Київ, провул. Несторівський, 3-5.

Під час розгляду справи судом встановлено, що у III, IV кварталі 2014 року. ПАТ «Укрнафта» подало до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області податкові розрахунки із плати за користування надрами для видобування корисних копалин, а саме: податкові розрахунки за липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2014 року, які не були сплачені Позивачем у встановлений ПК України строк.

Як повідомив позивач під час розгляду справи значну частину податкового боргу, що утворився внаслідок своєчасної несплати податкових зобов’язань за вказані періоди було погашено Позивачем у грудні 2014р.

У січні 2015 року позивач (Нафтогазовидобувне управління Долинанафтогаз) звернувся до відповідача із заявою про розстрочення податкового боргу від 29.01.2015 №225-345 згідно якої просив розстрочити податковий борг у сумі 165 191 186,06 грн., який утворився у підприємства станом на 01.01.2015 року.

Рішенням начальника Долинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Івано-Франківській області про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків від 04.02.2015 №1, відповідно до пункту 32 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вирішено здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів ПАТ «Укрнафта».

На підставі вказаного рішення відповідачем оформлено та направлено обслуговуючому банку інкасові доручення (розпорядження) №21-22, №22-22, №23-22, № 24-22, № 25-22, № 26-22 від 06.02.2015 на загальну суму 238 586 644,84 грн.

Позивач вважає, що вказані вище рішення про стягнення коштів та інкасові доручення є протиправними і підлягають скасуванню, оскільки прийняті з порушенням встановленого законодавством порядку, спрямовані на стягнення з позивача грошових коштів понад суму реальної заборгованості перед бюджетом та свідчать про застування до відносин між сторонами, що виникли раніше, норм нового закону, які набрали чинності пізніше, та якими передбачено інший порядок стягнення податкового боргу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Порядок та процедуру погашення податкового боргу платників податків визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пунктів 95.1-95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, у разі виникнення у платника податків податкового боргу, контролюючий орган формує податкову вимогу на суму такого боргу та здійснює заходи з його погашення шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, та стягнення коштів у рахунок податкового боргу за рахунок готівки на підставі відповідних рішень суду.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, тимчасово, до 01.07.2015, встановлено особливості застосування деяких норм цього Кодексу та передбачено додатковий механізм погашення податкового боргу платників податків.

Так, відповідно до пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, тимчасово, до 01.07.2015, встановлено, що у випадках, коли податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у встановлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках, здійснюється за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду за умови, якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.

У таких випадках:

рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов’язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи;

рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З правового аналізу наведеної норми слідує, що стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов:

1) виникнення податкового боргу у результаті несплати грошового зобов’язання, самостійно визначеного платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку;

2) податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень;

3) відсутні зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань.

Отже, зазначена норма закону прямо встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі відсутності зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань.

В даній нормі термін «держава» застосовується як уособлення всіх органів державної влади, в тому числі органів державної фіскальної служби.

При цьому, буквальний зміст пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України вказує на необхідність відсутності зобов’язань саме держави щодо повернення платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, а не конкретного контролюючого органу та за необмеженим колом грошових зобов’язань, тому, наявність зобов’язань держави в особі будь-якого контролюючого органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду.

Позивач надав копії актів проведення звіряння розрахунків за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 інших податкових органів, згідно яких у позивача обліковується переплата.

Зважаючи на те, що у ПАТ «Укрнафта» станом на дату прийняття оскаржуваного рішення про стягнення коштів була наявна переплата зі сплати податків, зборів, обов’язкових платежів, тобто існувало зобов’язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для застосування приписів пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України з метою стягнення коштів.

Крім цього, положеннями законодавства не визначена форма рішення контролюючого органу про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках у порядку передбаченому пунктом 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Згідно з інформаційним повідомленням на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України (http://sta-sumy.gov.ua/diyalnist-/regulyatorna-politika-/regulyatorna-politika/2015-rik/63550.html) форма рішення контролюючого органу про стягнення коштів у рахунок погашення боргу платника податків у банках перебуває тільки на стадії розгляду, свідченням чого є проект постанови Кабінету Міністрів України від 2015 року «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1244».

Відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 29.01.2015 р. № 2687/7/99-99-23-01-17, з метою реалізації зазначеного положення на практиці наказом ДФС України від 21.01.2015 р. N 23 затверджено примірну форму рішення про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків.

Таким чином, станом на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів його форму у встановленому законом порядку не затверджено, механізм безспірного списання коштів з рахунків платників податків у банках на підставі рішення керівника органу державної фіскальної служби без звернення до суду не врегульовано.

Відповідачем також не доведено відсутність зобов’язань держави щодо повернення такому ПАТ «Укрнафта» помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов’язань, що є обов’язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі пункту 32 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, рішення Долинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Івано-Франківській області від 04.02.2015 №1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу платника податків прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законом, отже є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними і скасування інкасових доручень суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що на підставі рішення про стягнення коштів, з метою стягнення податкового боргу, відповідач оформив та направив обслуговуючим банкам ПАТ «Укрнафта» інкасові доручення №21-22, №22-22, №23-22, № 24-22, № 25-22, №26-22 від 06.02.2015, загальна сума яких становить 238 586 644,84 грн., що значно перевищує суму податкового боргу позивача.

Правила грошового обігу, використання платіжних інструментів встановлюються нормативно – правовими актами Національного банку України, які, відповідно до положень статей 3, 4 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є обов’язковими для всіх банків.

Статтею 7 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна, а також здійснює банківське регулювання. Національний банк України регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками.

Згідно з пунктом 1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (далі по тексту - Інструкція), інкасовим дорученням (розпорядженням) визначається розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Відповідно до пунктів 12.1, 12.2, 12.4 Інструкції органом стягнення (стягувачем) податкового боргу, простроченої заборгованості суб’єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) відповідно до статті 41 Податкового кодексу України та статті 17 Бюджетного кодексу України є органи державної податкової служби.

Стягувач ініціює стягнення коштів у випадках, визначених пунктом 12.1 цієї глави, з рахунків платників податків/суб’єктів господарювання на підставі рішення суду.

Стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції. У реквізиті «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

Таким чином, приписами Інструкції передбачено порядок оформлення органом стягнення інкасових доручень (розпоряджень) для списання коштів на підставі саме рішення суду та не визначено механізму списання обслуговуючим платника податку банку коштів з його рахунку на підставі інкасового доручення (розпорядження), яке оформлене на підставі рішення керівника контролюючого органу, що має місце за даних обставин спору.

Про відсутність в Інструкції механізму списання банком коштів за інкасовим дорученням (розпорядженням) на стягнення податкового боргу, яке оформлене контролюючим органом на підставі рішення керівника такого органу зазначається також в абзаці 4 листа Національного банку України «Роз’яснення щодо виконання інкасового доручення (розпорядження)» від 27.01.2015 №25-110/4833, роздруківка якого міститься в матеріалах справи.

З наведеного слідує, що інкасові доручення № 21-22, №22-22, №23-22, № 24-22, № 25-22, №26-22 від 06.02.2015 оформлені відповідачем з порушенням встановлених вимог та на підставі протиправного рішення про стягнення коштів, а тому не вважаються платіжним інструментом, на підставі якого може бути проведена операція по рахунках ПАТ «Укрнафта».

Згідно із пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/8976, інкасовим дорученням (розпорядженням) є розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача (органу державної податкової служби) до банку здійснити переказ коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Тобто інкасове доручення оформлюється органом стягнення та є його рішенням з вимогою про стягнення з рахунків боржника грошових коштів.

Отже, інкасове доручення як рішення контролюючого органу може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства, відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані інкасові доручення № 21-22, №22-22, №23-22, № 24-22, № 25-22, №26-22 від 06.02.2015 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні? справи керується принципом з?аконності, відповідно до яког?о органи державної влади, орга?ни місцевого самоврядування?, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на пі?дставі, в межах повноважень та? у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Долинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 04.02.2015 №1 щодо стягнення коштів з дати його прийняття.

3 Визнати протиправними та скасувати інкасові доручення (розпорядження) Долинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області: № 21-22, №22-22, №23-22, № 24-22, № 25-22, №26-22 від 06.02.2015, оформлені на підставі рішення Долинської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 04.02.2015 №1 щодо стягнення коштів з дати їх оформлення.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (код ЄДРПОУ 00135390) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій