№ 43526310, 08.04.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2015 року 08:47 № 826/3308/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до

Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників податків

про

зобов’язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (далі – КП «Київреклама») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників податків (далі – відповідач), в якій просить зобов’язати відповідача зарахувати авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1 098 712, 00 грн., в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що у нього обліковується переплата з авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів, що є підставою для задоволення заяви позивача про зарахування такої переплати в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. Посилався на те, що право на зарахування суми переплати з авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств у КП «Київреклама» виникне тільки після подання річної декларації з податку на прибуток за 2014 рік та починаючи з березня 2015 року.

В судовому засіданні 17.03.2015 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Абзацами 1, 4 пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з абзацом 4 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Суд встановив, що позивач подав до Міжрегіонального головного управління ДФС – Центрального офісу з обслуговування великих платників податків податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік, у якій задекларував до сплати авансовий внесок у розмірі 449 956 грн. (а.с. 45-50 Т.І) та податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, у якій задекларував до сплати авансовий внесок у розмірі 463 608 грн. (а.с. 124-129 Т.І).

Представник КП «Київреклама» зазначив, що за період з 4 кварталу 2013 року по 3 квартал 2014 року позивачем було сплачено авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів на загальну суму 4 431 737,00 грн., на підтвердження чого надав копії платіжних доручень (а.с. 41-44 Т.І).

КП «Київреклама» звернулось до відповідача із заявою від 02.12.2014 №196-17278/КР щодо врахування сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у зменшення сум щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті у 2014-2015 роках.

У даній заяві позивач просив відповідача зарахувати суму авансових внесків, сплачених платіжним дорученням від 19.11.2014 №2871 за кодом бюджетної класифікації 11020200 у розмірі 1 098 712 грн. на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) зі щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств на фінансових установ комунальної власності за кодом бюджетної класифікації 11023200, що підлягають сплаті у 2014-2015 роках. Вказана заява отримана відповідачем 03.12.2014, що підтверджується відтиском вхідного штемпеля.

У зв’язку із неотриманням відповіді на заяву, позивач направив відповідачу лист від 24.01.2015 №196-865/кр, яким просив надати відповідь на заяву від 02.12.2014 №196-17278/КР.

Листом від 23.12.2014 №23362/10/28-10-20-4-20, який надійшов позивачу 04.02.2015 відповідач надав відповідь на заяву від 02.12.2014 №196-17278/КР, у якій навів положення законодавства, послався на роз’яснення, надані листами Державної фіскальної служби України та зазначив, що нарахування в інтегрованих картках платника по податку на прибуток підприємств відображено вірно, згідно алгоритму який формувався з урахуванням вимог підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України.

Листом від 02.02.2015 №2561/10/28-10-20-4-20 відповідач у відповідь на лист позивача від 24.01.2015 №196-865/кр повідомив про те, що вже надіслав відповідь на заяву від 02.12.2014 №196-17278/КР. Додатково відповідач процитував положення Податкового кодексу України, зокрема, зазначив, що згідно з підпунктом 57.11.2 пункту 57.11 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції від 01.01.2015) сума сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів не підлягає поверненню платнику податків або зарахуванню в рахунок погашення грошових зобов'язань з інших податків і зборів (обов'язкових платежів).

Суд вважає необґрунтованою відмову у зарахуванні авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1 098 712,00 грн., в рахунок сплати авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, з огляду на наступне.

У відповідності до абзаців 5, 6 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України (в редакції від 08.11.2014, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Таким чином, сума визначеного платником податку на прибуток до сплати звітного податкового періоду зменшується на суму нарахованого таким платником податку авансового внеску з податку на прибуток у зв'язку із прийняттям рішення про виплату дивідендів.

Підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.

Згідно із підпунктом 153.3.3. пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції від 08.11.2014, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - емітент корпоративних прав, державне некорпоратизоване, казенне чи комунальне підприємство зменшує суму нарахованого податку звітного періоду на суму авансового внеску, попередньо сплаченого протягом такого звітного періоду у зв'язку з нарахуванням дивідендів згідно з підпунктом 153.3.2 цього пункту.

Згідно з пп. 153.3.4 п. 153.4 ст. 153 Податкового кодексу України, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Підпунктом 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України встановлено, що авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 160 цього Кодексу або чинних міжнародних договорів України.

Наказом Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства» від 30.12.2013 №872, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.01.2014 за №103/24880, визначено, що сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) відображається у рядках 13.3 - 13.5 додатка ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, при цьому, сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у звітному (податковому) періоді - у рядку 13.3 вказаного додатку, сума нарахованого авансового внеску у зв'язку із виплатою дивідендів (прирівняних до них платежів) у минулих періодах, не врахована у зменшення податку - у рядку 13.4 вказаного додатку, сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в поточному звітному (податковому) періоді - у рядку 13.5.1 вказаного додатку, сума, що відноситься на зменшення нарахованої суми податку в наступних звітних (податкових) періодах (яка переноситься до рядка 13.4 додатка ЗП до рядка 13 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за наступний звітний (податковий) період) - у рядку 13.5.2 вказаного додатку.

З правового аналізу вищенаведених норм слідує, що платники авансових внесків з податку на прибуток підприємств, які здійснюють виплату дивідендів (прирівняних до них платежів), мають право на зменшення суми податкових зобов'язань з даного податку на суму перевищення суми авансового внеску, попередньо сплаченого протягом цього чи попередніх звітних (податкових) періодів у зв'язку із виплатою дивідендів, над сумою податкових зобов'язань за певний звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація з податку на прибуток підприємства із заповненим рядком 13.5.1 додатка ЗП до рядка 13.

Отже, сума переплати з авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів направляється на погашення суми авансових внесків з податку на прибуток наступних податкових періодів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 у справі №8268/4492/14, якою скасовані судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог КП «Київреклама». Зобов'язано Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків зарахувати авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1620498 грн. в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, визнано протиправними та скасовано рішення про опис майна у податкову заставу №6868/10/28-10-25-17 від 31.03.2014 та податкову вимогу №105-11 від 31.03.2014 про сплату авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності за березень 2014 року у розмірі 449956 грн.

Крім того, заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те, що він не мав права здійснити перерахування суми авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1 098 712 грн. на погашення грошового зобов’язання зі щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності у звітному періоді (у березні-грудні 2014 року та січні-лютому 2015 року), а тільки після подання річної декларації з податку на прибуток за 2014 рік та починаючи з березня 2015 року.

Таким чином, відповідач не заперечував той факт, що сума переплати з авансових внесків з податку на прибуток сплачена при виплаті дивідендів спрямовується на погашення грошового зобов’язання зі щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, однак посилався на те, що таке зарахування можливе тільки після подання наступної річної декларації з податку на прибуток.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, оскільки, як було зазначено вище, у відповідності до абзацу 6 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Тобто, при сплаті авансових внесків звітними періодами є місяці, а не роки, як зазначає відповідач.

Матеріали справи свідчать про те, що станом на дату звернення КП «Київреклама» до відповідача із заявою від 02.12.2014 №196-17278/КР щодо врахування сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у зменшення сум щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, що підлягають сплаті у 2014-2015 роках (03.12.2014), в інтегрованій картці платника податків зі сплати авансових внесків з податку на прибуток обліковувалась недоїмка у розмірі 1 812 820,50 грн., а станом на дату звернення до суду (26.02.2015) недоїмка склала 3 162 688 грн. (а.с. 78-86 Т.І).

В інтегрованій картці платника податків з податку на прибуток (куди зараховується авансовий внесок з податку на прибуток при виплаті дивідендів) КП «Київреклама» станом на 03.12.2014 обліковувалась переплата у розмірі 4 432 104,00 грн., а станом на дату звернення до суду переплата склала 4 506 654 грн. (а.с. 87-90 Т.І).

Відповідач посилався на те, що 10.03.2015 на виконання вищезазначеної постанови Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 ним було здійснено перерахування суми переплати у розмірі 1 620 498 грн. в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, внаслідок чого переплата з податку на прибуток, яка станом на 10.03.2015 становила 4 508 127 грн. зменшилась та склала 2 887 629 грн.

Крім того, відповідач зазначив, що станом на 11.03.2015 здійснено автоматичне нарахування грошового зобов’язання, згідно річної податкової декларації з податку на прибуток від 02.03.2015 №9081406228, в результаті чого виникла недоїмка у розмірі 1 554 108 грн. (а.с. 106 Т.І).

За платежем авансові внески з податку на прибуток у позивача станом на 10.03.2015 обліковується недоїмка у розмірі 1 542 207,49 грн.

У позовній заяві КП «Київреклама» просило зобов’язати відповідача зарахувати авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1 098 712,00 грн., в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності.

Однак, таке зарахування можливе виключно у разі наявності переплати з податку на прибуток (саме на цей рахунок зараховуються авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів).

Матеріали справи свідчать про те, що за рахунок суми авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1 098 712,00 грн. вже було погашено грошове зобов’язання з податку на прибуток, що відбулось у березні 2015 року.

Зазначене свідчить про неможливість направлення даної суми на погашення недоїмки зі сплати авансових внесків з податку на прибуток, оскільки вона вже спрямована на погашення грошового зобов’язання з податку на прибуток, що у відповідності до положень законодавства відбувається автоматично.

Враховуючи те, що станом на 06.04.2015 переплата з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності у КП «Київреклама» відсутня, що підтверджується витягом з облікової картки (а.с. 142-144 Т.І), то правові підстави для зобов’язання відповідача зарахувати авансові внески з податку на прибуток при виплаті дивідендів у розмірі 1 098 712,00 грн., в рахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності відсутні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» відмовити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама» (код ЄДРПОУ 26199714) решту суми судового збору у розмірі 4311,72 грн. (чотири тисячі триста одинадцять гривень 72 коп.) на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський