№ 43524513, 06.04.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 квітня 2015 р. Справа № 802/524/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача: Загороднього В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: управління Укртрансінспекції у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивач - ОСОБА_1 звернулась у Вінницький окружний адміністративний суд із позовом до відповідача - Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області. У позовній заяві позивач просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 016069 від 26.05.2014 року якою на неї накладено адміністративно господарський штраф за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» в сумі 1700 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначила, що Акт № 022471 від 07.05.2014 року, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, складено незаконно. Крім того позивач зіслалася на те, що послуги із перевезення пасажирів у автомобілі таксі нею не надаються, оскільки підприємницька діяльність припинена 09.02.2012 року.

Відповідач заперечив проти позовних вимог подавши письмові заперечення на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 Як на підставу заперечень відповідач зіслався на те, що 07.05.2014 року в межах наданих законом повноважень інспекцією проведено рейдову перевірку по вул. Чехова, 6 у м. Вінниця про що складено Акт перевірки № 022471 від 07.05.2014 р. На підставі зазначеного Акту, яким задокументовано факт відсутності дорожнього листа у автомобілі таксі який належав ОСОБА_1, на думку відповідача, правомірно прийнято постанову № 016069 від 26.05.2014 року про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 1700 грн.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду із мотивів пропущення строку звернення до суду (а.с. 48-50).

Ухвалою суду від 23.03.2015 року у задоволенні клопотання відмовлено та визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із адміністративним позовом.

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали. При наданні пояснень зазначили, що послуг із перевезення пасажирів автомобілем таксі ОСОБА_1 не надавала, оскільки підприємницька діяльність нею припинена 09.02.2012 року. Крім того, стороною позивача зазначено, що 07.05.2014 року автомобіль "Geely", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_1 використовувався у власних цілях та рухався близько 9 год. 00 хв. по вул. Чехова у м. Вінниця без розпізнавального знаку «таксі». Також пояснили, що автомобіль був зупинений працівниками Державної автомобільної інспекції які жодних актів про порушення чи протоколів не складали. При цьому позивачем заперечено факт проведення 07.05.2014 року інспекторами Укртрансінспекції у Вінницькій області перевірки дотримання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт".

Представник відповідача у судовому засіданні висловився проти задоволення вимог адміністративного позову. В обґрунтування заперечень зазначив, що 07.05.2014 року в межах наданих законом повноважень інспекторами ОСОБА_5. та ОСОБА_6. проведено рейдову перевірку по вул. Чехова, 6 у м. Вінниця в результаті якої виявлено, що легковим автомобілем марки "Geely", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить фізичній особі ОСОБА_1 здійснюється перевезення пасажирів без оформлення дорожнього листа. Вказаний факт порушення відображено у Акті перевірки № 022471 від 07.05.2014 р. На підставі зазначеного Акту, на думку відповідача, правомірно прийнято постанову № 016069 від 26.05.2014 року про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 1700 грн.

Судом в якості свідків допитано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_4 при наданні показів зазначив, що саме він керував автомобілем марки "Geely", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 07.05.2014 року. Близько 9 год. 00 хв. по вул. Чехова у м. Вінниця автомобіль був зупинений працівниками Державної автомобільної інспекції які оглянувши посвідчення водія та реєстраційне посвідчення транспортного засобу жодних зауважень не виявили. Після огляду вказаних документів, який тривав декілька хвилин, він разом із своїм пасажиром, продовжили рух. При цьому зазначив, що працівники Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області при проведенні перевірки участі не брали, жодних інших документів крім вказаних до перевірки не пред'являв. Також свідок заперечив факт складання та відповідно і пред'явлення для ознайомлення Акта перевірки від 07.05.2014 року. Крім того ОСОБА_4 зазначив, що автомобіль рухався без розпізнавального знаку «таксі», оскільки використовувався у власних цілях, з метою перевезення родича - ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що працює на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області. 07.05.2014 року о 09 год. 00 хв. під час проведення рейдової перевірки по вул. Чехова, 6 у м. Вінниця ним виявлено, що легковим автомобілем марки "Geely", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 який рухався із розпізнавальним знаком «таксі» здійснював перевезення пасажирів при відсутності дорожнього листа. Вказаний факт відображено у Акті перевірки від 07.05.2014 року, в якому з поміж іншого, зазначено реквізити наданих водієм (ОСОБА_4) документів, а саме посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ліцензійної картки. Після оформлення факту порушення акт перевірки пред'явлено для ознайомлення, надання пояснень та підписання водію автомобіля «таксі» ОСОБА_4 Проте, водій від надання пояснень та підписання акту відмовився.

Свідок ОСОБА_5 пояснив, що працює на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області. 07.05.2014 року о 09 год. 00 хв. під час проведення рейдової перевірки по вул. Чехова, 6 у м. Вінниця ним виявлено, що легковим автомобілем марки "Geely", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався із розпізнавальним знаком «таксі», здійснювалось перевезення пасажирів при відсутності дорожнього листа. Після зупинки транспортного засобу працівниками Державної автомобільної інспекції він підійшов до автомобіля та запропонував надати документи, наявність яких є обов'язковою при здійсненні перевезень. Водій автомобіля ОСОБА_4 погодився їх надати. Дані із отриманих документів були вписані у Акт перевірки від 07.05.2014 року. Серед наданих водієм документів була і ліцензійна картка НОМЕР_2 зі строком дії до 02.11.2014 року. Після складання акту водію автомобіля було запропоновано ознайомитись із актом перевірки, надати власні пояснення та підписати акт. Проте водій від вчинення усіх зазначених дій відмовився.

На запитання суду про те, чи міг свідок отримати інформацію про реквізити посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та ліцензійної картки із інших джерел (так як свідок ОСОБА_4 заперечив надання документів інспектору) свідок ОСОБА_5 пояснив, що в межах покладених на нього посадових обов'язків, інші джерела обізнаності про такі документи у нього відсутні.

Судом з метою усунення суперечностей між показами свідків проведено одночасний допит свідків.

Свідок ОСОБА_7 зазначив, що перебував у автомобілі "Geely", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під час його зупинки 07.05.2014 року приблизно о 09 год. 00 хв. Пояснив, що до автомобіля підійшов працівник Державної автомобільної інспекції, який провів лише огляд документів. Інші особи під час зупинки транспортного засобу біля автомобіля не перебували. Будь які акти перевірки чи протоколи не складалися.

Надавши оцінку письмовим доказам, поясненням представників сторін, та показам свідків, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог адміністративного позову із наступних мотивів.

Наказом від 05.05.2014 року № 125 «Про затвердження Графіка проведення рейдових перевірок» затверджено Графік проведення рейдових перевірок додержання суб'єктами господарювання, зокрема іноземними, дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на тиждень з 05.05.2014 року по 11.05.2014 року згідно додатку № 1 (а.с. 90).

Затвердженим графіком передбачено проведення рейдових перевірок, в тому числі за адресою м. Вінниця вул. Чехова, 6 - вул.. Ватутіна, 118 - вул.. Ватутіна, 118 - вул.. Привокзальна, 17 - Барське шосе 1А строком 05- 08.05.2014 року. Уповноважено на проведення перевірок посадових осіб Управління Укртрансінспекції у Вінницькій області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с. 91).

На підставі зазначеного наказу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 оформлено направлення на перевірку № 000915 від 05.05.2014 року зі строком дії із 05.05.2014 року по 08.05.2014 року (а.с. 38).

Як вбачається з матеріалів справи, 07.05.2014 року о 09 год. 00 хв. під час проведення рейдової перевірки по вул. Чехова, 6 у м. Вінниця зазначеними посадовими особами управління Укртрансінспекції у Вінницькій області було виявлено, що легковим автомобілем марки "Geely", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, здійснюється перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", зокрема за відсутності дорожнього листа.

У зв'язку з цим старшими державними інспекторами відділу державного контролю управління Укртрансінспекції у Вінницькій області ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було складено акт від 07.05.2014 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с. 37).

Згідно повідомлення від 13.05.2014 року № 1779/5/59-14 направленого ОСОБА_1 за її юридичною адресою позивача проінформовано про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт 26.05.2014 року (а.с. 36).

Відповідно до п. 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

Тому, на підставі акта перевірки № 022471 від 07.05.2014 року заступником начальника управління Укртрансінспекції у Вінницькій області О.Д. Соколовським без участі позивача винесено оскаржувану постанову № 016069 від 26.05.2014 року про застосування адміністративно-господарського штрафу щодо ОСОБА_1 у розмірі 1700 грн. (а.с. 9).

Правовою підставою для прийняття постанови стала норма ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно якої за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, у Акті перевірки № 022471 від 07.05.2014 року є посилання на відсутність у позивача документів передбачених ст. 39 вказаного Закону, а у постанові № 016069 від 26.05.2014 року як підставу для її прийняття вказано порушення позивачем ст. 48 Закону. Проте при розгляді справи встановлено, що у постанові допущено описку, а правильно слід вважати посилання у ній замість ст. 48 - на ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказану неточність суд розцінює як формальний недолік оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, а тому такий самостійно не може ставити під сумнів законність постанови.

Надаючи правову оцінку постанові про застосування адміністративно - господарського штрафу яка оскаржується, суд враховує, що в силу ч. ч. 1, 6 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі є:для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України, а для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, інші документи, передбачені законодавством України.

Водночас в силу п. 151 Постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», водій таксі, що є найманим працівником, крім вимог, передбачених пунктом 150 цих Правил, повинен перед виїздом на маршрут пройти медичний огляд і провести перевірку технічного стану транспортного засобу з внесенням відповідної позначки у дорожній лист.

Отже, дорожній лист - це один із документів, який зобов'язаний пред'явити водій таксі при проведенні перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Як видно із Акту проведення перевірки від 07.05.2014 року саме відсутність дорожнього листа поставлено у вину перевізнику, що цілком обґрунтовано кваліфіковано як порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та внаслідок чого, на підставі ч. 1 абз. 3 ст. 60 вказаного Закону до позивача правомірно застосовано адміністративно - господарський штраф у сумі 1700 грн. згідно оскаржуваної постанови № 016069 від 26.05.2014 року.

Надаючи оцінку твердженням позивача щодо відсутності 07.05.2014 року факту перевірки додержання суб'єктом господарювання дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 21-22 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як зазначалося вище, такий акт складено 07.05.2014 року, оцінку йому надано судом при розгляді справи.

У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 22 Порядку).

Із змісту Акту від 07.05.2014 року видно, посадовими особами, які проводили перевірку у акті перевірки зазначено про те, що водій автомобіля таксі ОСОБА_4 від надання пояснень та підписання акту відмовився.

Крім того, суд критично оцінює покази свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_7, які взагалі заперечили факт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, розцінюючи їх як такі, що спрямовані на створення умов для уникнення відповідальності ОСОБА_1 за порушення вимог Закону України «Про автомобільний транспорт». При цьому покази зазначених свідків спростовуються й іншими доказами у справі. Так, зокрема у Акті перевірки є посилання на серію та номер свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серію та номер документа, який підтверджує особу водія, а також серію, номер та строк дії ліцензійної картки. Тому, джерелом обізнаності про вказані документи міг бути лише безпосередній огляд таких документів на місці складання Акту від 07.05.2014 року, що спростовує покази свідків про відсутність факту перевірки.

Водночас покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за своїм змістом узгоджуються із іншими доказами у справі. Зокрема вказані свідки зазначили, що у випадку ненадання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, документа, який підтверджує особу водія, а також ліцензійної картки було б неможливим зазначити інформацію про реквізити таких документів у акті перевірки від 07.05.2014 року. Крім того, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6, як цього вимагають норми Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, задокументували факт відмови водія від надання пояснень та підписання акту у самому акті перевірки.

Отже, доводи позивача в частині відсутності самого факту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт спростовуються дослідженими судом доказами.

При цьому суд звертає увагу, що повноваженнями для перевірки належності оформлення трудових відносин між водієм таксі та фізичними особами - підприємцями, які здійснюють перевезення інспектори Управління Укртрансінспекції не володіють. Тому, роблячи висновок про статус водія таксі як найманого працівника інспектори правомірно виходили із того, що водієм є інша особа аніж перевізник яка керує транспортним засобом.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_4 здійснював керування транспортним засобом - автомобілем таксі, його правомірно визнано найманим працівником перевізника - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. З огляду на це, суд критично оцінює посилання позивача на той факт, що трудові відносини між нею та ОСОБА_4 припинилися 26.11.2009 року.

Як на одну із підстав позову та обставину, яка вказує на незаконність оскаржуваної постанови позивач зіслалася на те, що згідно витягу із Єдиного державного реєстру від 25.02.2015 року ОСОБА_1 припинила свою підприємницьку діяльність 09.02.2012 року. Однак суд не погоджується із таким твердженням позивача з огляду на те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 мала місце 28.07.2014 року (а.с. 10). Натомість 09.02.2012 року у Реєстр внесено інформацію про рішення фізичної особи - підприємця про припинення підприємницької діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Тому статус ОСОБА_1 як фізичної особи - підприємця припинився лише із реєстрацією припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця про що внесено запис лише 28.07.2014 року. До цього моменту, враховуючи факт здійснення діяльності із надання послуг перевезення пасажирів автомобілем таксі, чинність ліцензії та дійсність ліцензійної картки, позивач вважалася перевізником, а тому могла бути суб'єктом відповідальності згідно ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Враховуючи зазначене, за наслідками розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що факт порушення позивачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» знайшов своє підтвердження. Тому, оскаржувана постанова № 016069 від 26.05.2014 року якою до позивача застосовано адміністративно господарський штраф в сумі 1700 грн. відповідає вимогам закону, а підстави для її скасування відсутні.

При вирішенні питання щодо судових витрат, суд керується ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в силу якої, решта суми судового збору (90 %) стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Оскільки у задоволенні позову позивачу відмовлено, то із ОСОБА_1 в дохід державного бюджету України (на спеціальний рахунок) слід стягнути судовий збір в сумі розмірі 1644 грн. 30 коп. (різниця між загальною сумою судового збору - 1827 грн., що становить 100 % та сумою сплаченого при зверненні до суду судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп., що становить 10 %) .

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Державного бюджету України решту суми судового збору, у відповідності із ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в розмірі 1644 грн. 30 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович