№ 43524488, 06.04.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 квітня 2015 р. Справа № 802/519/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слишинської Н.С.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Цибка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Держземагенства у Вінницькій області

про: визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

26.02.2015 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся позивач - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) з адміністративним позовом до відповідача - Головного управління Держземагенства у Вінницькій області (далі - ГУ Держземагенства у Вінницькій області). У позовній заяві позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Вінницькій області в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Василівської сільської ради Тиврівського району;

- Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Вінницькій області розглянути клопотання від 14.10.2014 р. та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із числа земель запасу Василівської сільської ради за межами с. Зарванка, кадастровий номер - НОМЕР_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.10.2014 року позивач звернувся до ГУ Держземагенства у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,0 га за межами с. Зарванка Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення. Однак, відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Як на підставу для відмови відповідач зіслався на рішення органу місцевого самоврядування, котрий не погодив позивачам надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Позивач вважає, що така відмова є протиправною, суперечить вимогам Конституції України та земельного законодавства, яким врегульовано порядок надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити з мотивів, наведених у позовній заяві. Крім того вказав, що Земельний кодекс України не передбачає погодження органу місцевого самоврядування при наданні дозволу на розробку документації землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, а тому відповідач зобов'язаний надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив, надав суду письмові заперечення. Заперечуючи проти позовних вимог позивача, зазначає, що згідно наказу Держземагенства України від 15.10.2014 року № 328, орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у власність відповідно до його повноважень, дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. В результаті розгляду клопотання, відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з відсутністю погодження Василівської сільської ради про надання відповідного дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З врахуванням наведеного просить у задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, об'єктивно дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

14.10.2014 року позивач звернувся до ГУ Держземагенства у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,0 га за межами с. Зарванка Василівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення.

Листом № 31-2-0.3-10000/2-14 від 17.11.2014 року ГУ Держземагенства у Вінницькій області ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, про яке просив позивач.

Із змісту листа-відмови відповідачем повідомлено позивача, що відповідно до рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014 року, введених в дію наказом Держземагентства України від 15.10.2014 року № 328 щодо виконання доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14, територіальні органи Держземагенства зобов'язані при прийняті рішень щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності враховувати обов'язковість погодження надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з органами місцевого самоврядування. Відтак Головним управлінням відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із посиланням, крім вказаного вище, на лист Василівської сільської ради № 09-15/48 від 13.11.2014 року за змістом якого рада не погоджує надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою, посилаючись на колективне звернення жителів села Ворошилівка від 07.08.2014 року та рішення 25 сесії Василівської сільської ради 6 скликання від 13.08.2014 року.

Перевіряючи законність вищезазначеної відмови, суд керується наступним.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 33 Земельного кодексу України, громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство", особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року № 445 передбачено, що Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Згідно положень ст.121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах, зокрема: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Встановлено, що позивачем при зверненні до ГУ Держземагентства у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства виконані вимоги ст.118 ЗК України. Зокрема у клопотанні від 14.10.2014 року зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання долучено перелік документів визначений Кодексом. Крім того, дотримання позивачем форми та змісту клопотання відповідач не ставив під сумнів та не мотивував цим оскаржувану відмову.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що підставою для набуття зазначених вище прав є прийняття рішень органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування чи державними органами приватизації.

Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Водночас, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідач посилався на доручення Віце-прем'єр-міністра України та рішення колегії Держземагентства України, у зв'язку з чим до Василівської сільської ради направлено запит з приводу можливості надання ОСОБА_1 земельної ділянки, за результатами розгляду якого сільська рада листом №09-15/48 від 13.11.2014 року не погоджує надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою, посилаючись на колективне звернення жителів села Ворошилівка від 07.08.2014 року та рішення 25 сесії Василівської сільської ради 6 скликання від 13.08.2014 року.

Натомість, відповідачем не було враховано те, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ст.118 Земельного кодексу України).

Також, як зазначалось вище, ст.118 ЗК України вказано, що вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею, забороняється.

Даних підстав, що не спростовано і відповідачем, в ході розгляду поданого позивачем клопотання від 14.10.2014 р. встановлено не було, а тому суд дійшов висновку, що відмова у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав заперечення органу місцевого самоврядування є необґрунтованою та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, що регулюють земельні правовідносини.

Оцінивши надані докази у їх сукупності суд приходить до переконання, що відповідачем клопотання позивача по суті не розглянуто, натомість прийнята протиправна відмова у формі листа № 31-2-0.3-10000/2-14 від 17.11.2014 року.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держземагенства у Вінницькій області прийняти рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га із числа земель запасу Василівської сільської ради за межами с. Зарванка, суд зазначає наступне.

Вищезазначені повноваження відповідача є дискреційними повноваженнями, тобто, повноваженням, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Так, суд при розгляді даної справи встановив, що відмова в надані дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав того, що відповідно до рішень колегії Держземагенства України від 14.10.2014, які введено в дію наказом Держземагенства України від 15.10.2014 №328, відсутнє погодження Василівської сільської ради про надання відповідного дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправною.

Проте, суд не наділений повноваженнями, в межах предмету спору, що розглядається, перевірити наявність чи відсутність інших підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Тому, суд дійшов висновку про наявність підстав лише для зобов'язання Головного управління Держземагенства у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.10.2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Васильківської сільської ради за межами населеного пункту із урахуванням висновків суду.

Враховуючи вище викладене, адміністративний позов слід задовольнити частково.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держземагенства у Вінницькій області від 17.11.2014 року № 31-2-0.3-10000/2-14 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства.

Зобов'язати Головне управління Держземагенства у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.10.2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу Васильківської сільської ради за межами населеного пункту.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 48 грн. 72 коп. (сорок вісім гривень сімдесят дві копійки).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович