Решение № 43504057, 02.04.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року Справа № 915/392/15

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С..,

з участю представників сторін:

від позивача: Яновська В.А., довіреність б/№ від 15.01.2014;

від відповідача: представник не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/392/15

за позовом: Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал",

54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 161

До: Комунального підприємства "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток", 54008, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 55 А

про: стягнення заборгованості в сумі 2179699,40 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Міське комунальне підприємство "Миколаївводоканал" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток" 2009091,34 грн. боргу за отримані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 20.10.2013 року по 20.01.2015 року та пені у розмірі 170608,06 грн. за порушення грошового зобов'язання за договором А/4779 від 01.01.2011 року на постачання питної води та приймання стічних вод

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № А/4779 від 01.01.2011 р., норм Цивільного законодавства України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань ЖКГ за № 190 від 27.06.2008 р.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові.

Про дату, час і місце проведення судового засідання учасники судового процесу повідомлені у встановленому Господарським процесуальним кодексом України (далі ГПК України) порядку. Проте відповідач відзив на позовну заяву не подав, позов не заперечив і не спростував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

01.01.2011 року між сторонами був укладений договір № А/4779 на постачання питної води та приймання стічних вод, згідно з умовами якого позивач, як виробник, зобов'язався надавати споживачу послуги з постачання питної води в точку передачі та приймати від нього стічні води у систему каналізації в точці приймання відповідно до умов цього договору, а відповідач, як споживач, зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому виробником послуг на умовах цього договору.

Відповідно до умов пунктів 3.2.1 та 3.2.2 договору для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води виробник щомісячно направляє споживачу рахунок у паперовому вигляді. Вартість спожитих послуг визначається виходячи з кількості спожитих послуг, визначеної згідно договору і діючих тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору виробник доводить споживачу нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів. У платіжному документі передбачаються графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання послуг з водопостачання та водовідведення, різниці цих показань або затверджених норм,ціни/тарифу на послуги з водопостачання та водовідведення і суми, яка належить до сплати за надані послуги. Оплата вартості послуг здійснюються споживачем шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок виробника до останнього числа поточного календарного місяця, виходячи з обсягу фактично спожитих послуг за період з 20 числа попереднього по 20 число поточного календарних місяців та діючих тарифів. За згодою виробника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу за цим договором, оплата, що надходить від споживача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується виробником в погашення боргу. (п.3.2.3)

В пункті 10.1 договору сторони обумовили, що цей договір укладається строком на один календарний рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір може бути пролонгованим на наступний календарний рік за письмовою заявою споживача шляхом підписання сторонами додаткової угоди до даного договору.

Додатковою угодою № 1 від 30.11.2011 р. до договору № А/4779 від 01.01.2011 р. сторони продовжили термін дії договору на 2012 календарний рік на тих же умовах.

Додатковою угодою № 2 від 01.01.2013 р. до договору № А/4779 від 01.01.2011 р. сторони продовжили термін дії договору на 2013 календарний рік на тих же умовах.

У відповіді на претензію від 04.11.2014 № 94-п/юр скерованого позивачем відповідач підтвердив існування заборгованості, однак неможливо останнім сплатити борг у зв'язку з таким, що можливість сплати настане тільки після припинення арешту рахунків підприємства.

Відповідно до норм п.1 ст. 626, ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Так, матеріали справи свідчать, що позивач виставляв відповідачу рахунки-фактури на оплату послуг в період з 20.10.2013 року по 20.01.2015 року (а.с.117-184) на загальну суму 2032831,40 грн., але оплату здійснив частково на загальну суму 23740,06 грн., що підтверджується платіжними дорученнями та актом звіряння взаємних розрахунків за водопостачання та водовідведення. (а.с.213-232)

За спірний період з 20.10.2013 року по 20.01.2015 рік на адресу відповідача надійшли рахунки на загальну суму 2032831,40 грн. (а.с.117-184).

Проплата за цей період здійснена відповідачем в розмірі 23740,06 грн. (а.с.213-232).

Отже, борг за договором № А/4779 від 01.01.2011 р. у відповідача станом на момент розгляд у справи перед позивачем складає суму 2009091,34 грн., що також підтверджується актами приймання-передавання наданих послуг. (а.с.74-116)

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки Комунальним підприємством "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток" не виконані зобов'язання за укладеним сторонами договором, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2009091,34 грн. підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за просрочку виконання грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2013 року по 12.02.2015 року у сумі 170600,24 грн., то слід зазначити наступне.

Дана вимога основана на умовах укладеного сторонами договору (п.5.2), у відповідності до якого, у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 та частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, підлягають задоволенню повністю й вимоги в частині стягнення з Комунального підприємства "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток" пені за просрочку виконання грошового зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг за водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2013 року по 12.02.2015 року у сумі 170600,24 грн.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем вимог договорів, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 821, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Спеціалізоване комунальне підприємство "Гуртожиток" (54008, м. Миколаїв, вул. Маршала Василевського, 55 А, ідентифікаційний код 34437926) на користь Міського комунального підприємства "Миколаївводоканал" (54055, м. Миколаїв, вул. Чигрина, 161, ідентифікаційний код 31448144), 2009091 грн. (два мільйони дев'ять тисяч дев'яносто одна) грн.. 34 коп. основного боргу, 170608 (сто сімдесят тисяч шістсот вісім) грн. 06 коп. пені та витрат по сплаті судового збору у розмірі 43593 (сорок три тисячі п'ятсот дев'яносто три) грн. 99 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 07.04.2015