Постановление суда № 43485594, 07.04.2015, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/11159/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

07 квітня 2015 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого судді Ревуцького С.І.

при секретарі Мазняк О.Ю.

з участю представника заявника ОСОБА_1

представника стягувача ОСОБА_2

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про відстрочку та розстрочку виконання рішення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 24.01.2014р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми боргу за договором позики позовні вимоги були задоволені частково стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 за договором позики №1 від 25.07.2011р. суму позики, проценти від суми позики, проценти за прострочення виконання грошового зобовязання та понесені судові витрати на загальну суму 72378,38 грн., в задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 08.04.2014р. вказане судове рішення залишено без змін та набрало законної сили.

Постановою державного виконавця від 26.01.2015р. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим за вказаним судовим рішенням.

Боржник ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, яку надалі уточнив, та в якій просить відстрочити виконання вказаного судового рішення до 10.10.2015р., з якого відстрочити виконання цього рішення за наступними етапами: 10.10.2015р. 6000 грн., 10.11.2015р. 1000 грн., 10.12.2015р. 1000 грн., 10.01.2016р. 1000 грн., 10.02.2016р. 1000 грн., 10.03.2016р. 1000 грн., 10.04.2016р. 1000 грн., 10.05.2016р. 60378,38 грн. Підставою своєї заяви ОСОБА_3 вказує те, що на його утриманні знаходиться хвора дружина та дитина, дитина потребує постійного лікування до матеріальних витрат на лікування. Крім того, заявник працює, але заробітну плату отримує нерегулярно, підприємство має перед ним заборгованість з заробітної плати.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 подану заяву підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним в заяві, перший платіж у жовтні 2015р. пояснила тим, що заявник в цей час отримає орендну плату на земельний пай, але визнала, що земельна ділянка на час розгляду справи в суді в оренді не знаходиться. Наступні платежі пояснила отриманням заявником в майбутньому регулярної заробітної плати. Останній платіж у 60378,38 грн. пояснила тим, що у цей час заявник має намір отримати орендну плату на 10 років вперед. Просила подану заяву задовольнити.

В судовому засіданні представник стягувача ОСОБА_4 проти поданої заяви заперечував та пояснив, що з моменту закінчення строку позики у 2013 році боржник ОСОБА_3 не сплатив жодної копійки на погашення свого боргу, що свідчить про його небажання цього робити. Подану заяву вважає спробою боржника і подалі відтягнути свій обовязок виконати судове рішення. Підстави для відстрочки та розстрочки виконання судового рішення вважає надуманими та такими, що виникли ще до отримання заявником позики і тому на цей час не є такими, що дають йому право на відстрочку або розстрочку. Просив в задоволенні заяви відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви про відстрочку та розстрочку виконання рішення на підставі наступного.

Відповідно до ст.373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сімї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ… у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

За змістом та суттю цієї правової норми є очевидним, що відстрочка або відстрочка виконання судового рішення можлива, як виняток, у випадку наявності обставин, які утруднюють виконання цього рішення на час розгляду справи і мають тимчасовий характер (хвороба боржника або членів його сімї, стихійне лихо тощо), тобто є підстави вважати, що ці обставини будуть існувати до певного часу і в подальшому припиняться, що дасть можливість боржнику виконати судове рішення в повному обсязі (хвороба буде вилікувана, наслідки стихійного лиха ліквідовані тощо). У випадку розстрочки є очевидним наявність можливості боржника виконати свої зобовязання частинами, за певний, обмежений реальним проміжком часу, період. За відсутності вказаних підстав відстрочка або розстрочка виконання судового рішення втрачає будь-який сенс тому, що фактично буде лише відтягуванням проведення виконавчих дій, що є неприпустимим.

В даному випадку суд вважає встановленим та доведеним наданими доказами, що заявник дійсно має дитину інваліда дитинства другої групи, яка потребує постійного нагляду та лікування. Але ця хвороба за її характером не може бути вилікувана за певний проміжок часу, тому будь-яких підстав вважати, що ця обставина за період відстрочки або розстрочки виконання рішення зникне, немає. Більш того є очевидним і таким, що не заперечувався представником заявника в суді, що ця обставина існувала і на час покладання ОСОБА_3 на себе боргових зобовязань, і буде існувати в майбутньому невизначений час. Тому ця обставина не може бути підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення.

Хворобу дружини заявника, яка вказана у заяві, суд вважає недоведеною, оскільки будь-яких доказів цього до суду надано не було.

Заборгованість по заробітній платі боржника в сумі 4973,18 грн. суд вважає доведеною наданими доказами, але ця заборгованість виникла лише з листопада 2014 року, а судове рішення про стягнення заборгованості набрало законної сили 08.04.2014р. і з цього часу будь-яких дій по виконанню судового рішення (хоча б частково) боржник не здійснив. Крім того, до суду не надано жодного доказу того, що ця заборгованість буде погашена у найближчий час або у якийсь певний час, з позовом про стягнення цієї заборгованості до суду заявник не звертався. Тому підставою для задоволення заяви ОСОБА_3 це також визнати не можна.

Крім того, суд вважає надуманим сам графік виконання рішення суду, запропонований заявником. Так, заявник планує виплатити 6000 грн. в жовтні 2015 року з отриманої ним орендної плати за земельний пай. Але представник заявника в судовому засіданні визнав, що цей земельний пай на час розгляду справи в суді в оренді не знаходиться і ніким не обробляється, тому з будь-якою впевненістю планувати отримання за нього орендної плати просто неможливо, невідомо взагалі кому і за яку орендну плату цей земельний пай буде відданий, коли і чи буде це здійснено взагалі.

Сплата по 1000 грн. щомісяця з листопада 2014р. по квітень 2016 року планується заявником з заробітної плати. В той же час, він працює з листопада 2014 року, але жодної сплати за цей час не зробив, змінювати місце роботи не планує, тому незрозумілим є його доводи про зміну ситуації після задоволення його заяви.

Найбільш фантастичним суд вважає запевнення заявника у сплаті ним 60378,38 грн. в травні 2016 року з тих грошових коштів, що він отримає в якості орендної плати за 10 років наперед у невідомого орендаря, оскільки, як вказувалось вище, його земельний пай в оренді не знаходиться і чи буде знаходитися в майбутньому невідомо.

За таких обставин, суд погоджується з позицією представника стягувача, що подана заява є лише спробою боржника максимально відтягнути виконання судового рішення за будь-якого підтвердження його бажання взагалі виконувати це рішення, у всякому випадку доказів протилежного до суду надано не було.

Тому суд доходить висновку, що підстави для розстрочки або відстрочки виконання судового рішення відсутні, і, відповідно, заява ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.373 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про відстрочку та розстрочку виконання рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Бердянський міськрайонний суд протягом 5 днів з дня винесення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:

ОСОБА_6