Решение № 43424640, 01.04.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/27122/14-ц

Провадження № 2/127/1160/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01.04.2015 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.

за участю: секретаря Пєскова Є.Д.,

представника позивача Якименко-Шевчук Ю. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Златобанк» про стягнення коштів та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась ОСОБА_2 з позовом до публічного акціонерного товариства «Златобанк» про стягнення коштів та моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 25.10.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського рахунку фізичної особи. На виконання умов договору ПАТ «Златобанк» відкрив на ім'я ОСОБА_2 поточний рахунок № НОМЕР_1, на якому станом на 15.12.2014 року залишок коштів складає 188 000, 00 гривень. За цим договором банк зобов'язався виконувати розпорядження клієнта, зокрема, видавати відповідні суми готівкових коштів з рахунку та проведення інших операцій за рахунком. 09.12.2014 року позивач звернулась до відповідача з письмовою заявою, в якій просила видати їй кошти з її рахунку. У відповідь відповідач надав ОСОБА_2 лист № 275 від 16.12.2014 року, в якому зазначено наступне: «Станом на 15.12.2014 року залишок на рахунку № НОМЕР_2, відкритому на Ваше ім'я у відділенні «Вінницька регіональна дирекція АТ «Златобанк», згідно з Договором банківського рахунку фізичної особи від 25.10.2013 року, складає 188 000 (сто вісімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок, що перевищує встановлені обмеження щодо видачі готівкових коштів у національній валюті через каси банку, відповідно до постанови Правління НБУ № 758 від 01.12.2014 року «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», а саме п.п. 5 п. 6, згідно з яким банки зобов'язанні обмежити видачу готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати. Такі заходи прийняті Національним банком України з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України та виходячи із пріоритетності збереження стабільності банківської системи України». Проте згідно п.п.5 п. 6 постанови Правління НБУ № 758 від 01.12.2014 року «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», - банки зобов'язані обмежити видачу готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати в межах до 150 000, 00 гривень на добу на одного клієнта. Таким чином відповідач міг виконати свої зобов'язання в рамках обмежень - одного дня видати позивачу з рахунку 149 000, 00 гривень, а в інший день решту - 39 000, 00 гривень. Однак відповідач посилаючись на постанову Правління НБУ, намагається у такий спосіб незаконно уникнути від виконання договірних і цим самим порушує права позивача як споживача.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 188 000, 00 гривень, які знаходять на поточному рахунку № НОМЕР_1, відкритому на ОСОБА_2 згідно з договором банківського рахунку фізичної особи від 25.10.2013 року.

В ході розгляду справи представником позивача було надано суду заяву про збільшення позовних вимог, а саме: представник позивача просила суд додатково стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20 000, 00 гривень.

В судовому засіданні представник позивача збільшені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, аргументуючи мотивами викладеними у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог. Просила позов задовольнитив повному обсязі.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомлено. Однак, суду були надані письмові заперечення на позовну заяву та заяву про збільшення позовних вимог.

Враховуючи думку представника позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

По справі встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

25.10.2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Златобанк» було укладено договір банківського рахунку фізичної особи, на виконання якого на ім'я позивача відповідач відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1. (а.с. 5-7)

Судом встановлено, що на поточному рахунку № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_2 станом на 15.12.2014 року залишок коштів становить 188 000, 00 гривень. (а.с. 9)

Згідно п. 2.1.1 договору банківського рахунку фізичної особи від 25.10.2013 року, банк зобов'язується в порядку, встановленому чинним законодавством України, приймати і зараховувати на рахунок відкритий клієнтові грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування відповідних сум безготівкових грошових коштів з рахунку, перерахування грошових коштів для купівлі іноземної валюти та суму збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (за необхідності сплати такого збору) згідно наданої заяви про купівлю іноземною валюти, здійснювати комісійне обслуговування за операціями з обміну іноземної валюти, видачу відповідних сум готівкових грошових коштів за рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п. 4.1. вказаного договору, операції за рахунком клієнта виконуються банком у межах залишку коштів на початок операційного дня з урахуванням поточних надходжень коштів на рахунок клієнта протягом операційного дня.

Згідно п. 4.2. договору банківського рахунку фізичної особи від 25.10.2013 року, банк приймає розрахункові документи клієнта протягом всього робочого дня. Операції за розрахунковими документами, що надійшли протягом операційного часу (операційний час: понеділок-четвер з 09.00 до 16.00, п'ятниця та передсвяткові дня з 09.00 до 15.00), здійснюються банком того ж дня. Операції за рахунком по розрахунковим документам, які надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня.

Відповідно до п. 3.2.3. вказаного договору, клієнт має право вимагати від банку належного виконання умов цього договору.

09.12.2014 року ОСОБА_2 звернулась із заявою до ПАТ «Златобанк», в якій просила видати готівкові кошти з її рахунку № НОМЕР_1, відкритого 25.10.2013 року. (а.с. 8)

16.12.2014 року ПАТ «Златобанк» направив на адресу позивача лист-відповідь з наступним змістом: «Станом на 15.12.2014 року залишок на рахунку № НОМЕР_2, відкритому на Ваше ім'я у відділенні «Вінницька регіональна дирекція АТ «Златобанк», згідно з Договором банківського рахунку фізичної особи від 25.10.2013 року, складає 188 000 (Сто вісімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок, що перевищує встановлені обмеження щодо видачі готівкових коштів у національній валюті через каси банку, відповідно до постанови Правління НБУ № 758 від 01.12.2014 року «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», а саме п.п. 5 п. 6, згідно з яким банки зобов'язанні обмежити видачу готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати. Такі заходи прийняті Національним банком України з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України та виходячи із пріоритетності збереження стабільності банківської системи України». (а.с. 9)

Судом встановлено, що взяте на себе зобов'язання відповідач не виконав, грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку позивача в сумі 188 000, 00 гривень позивачу не повернув.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 1066 ЦК України банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно п. 2.5. Положення про порядок здійснення банками вкладних операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 року № 516, за договором банківського рахунку, укладеним з юридичною або фізичною особою, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти або банківські метали, що їй надходять, виконувати розпорядження власника рахунку про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п/п 5 п. 6 постанови Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» № 758 від 01.12.2014 року, банки зобов'язані обмежити видачу готівкових коштів у національній валюті через каси та банкомати в межах до 150 000 гривень на добу на одного клієнта.

Статтею 1074 ЦК України визначено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ст. 509 ЦПК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Договір банківського рахунку фізичної особи від 25.10.2013 року є домовленість сторін цього договору, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України.

Предметом виконання як невід'ємним елементом виконання договору є ті конкретні суб'єктивні права і конкретні юридичні обов'язки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні суб'єкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії.

Згідно положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд не приймає до уваги твердження представника відповідача, викладені в письмових запереченнях, щодо поширення на спірні правовідносини обмежень встановлених п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки вони є безпідставними.

Так, вище вказаною нормою Закону встановлено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Однак, згідно п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Також, судом прийнято до уваги, що на час звернення позивача до відповідача із вимогою про видачу коштів, наявних на її банківському рахунку, та на момент звернення до суду із позовом, в ПАТ «Златобанк» тимчасову адміністрацію запроваджено ще не було. Лише 13.02.2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 30 було запроваджено в АТ «Златобанк» тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14.02.2015 року по 13.05.2015 року. (а.с. 88)

Окрім того, запровадження тимчасової адміністрації не є підставою для не виконання зобов'язань, визначених договором.

Враховуючи вище викладене суд прийшов до висновку, що відповідачем не було виконано умови договору, а саме відмовлено позивачу у видачі готівкових коштів з банківського рахунку останнього. Окрім того суд вважає, що відповідач, навіть враховуючи положення п/п 5 п. 6 постанови Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» № 758 від 01.12.2014 року, мав можливість повернути грошові кошти позивача наявні на його рахунку, які є його власністю, нехай неодноразово, а за декілька виплат. Таким чином, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав належним чином.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 20 000, 00 гривень, то суд приходить до висновку про відмову в задоволенні цих позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із пошкодженням її майна.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків

Однак, згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Правовідносини, що виникли між сторонами в справі, є договірними та відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення, укладеним сторонами договором банківського рахунку фізичної особи та законом не передбачено.

Судом враховано, що ст. 23 ЦК України визначає загальні положення про можливість відшкодування моральної шкоди при наявності вини відповідача, а ст. 1167 ЦК України передбачає можливість відшкодування шкоди в позадоговірних (деліктних) правовідносинах. У даному випадку між сторонами виникли договірні правовідносини.

Також представником позивача не доведено й наявність підстав для відшкодування моральної шкоди і відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Посилання представника відповідача в письмових запереченнях на те, що заявою про збільшення позовних вимог позивач одночасно змінила як предмет так і підставу позову є безпідставним, оскільки обґрунтуванням вимоги про стягнення моральної шкоди є причинно-наслідковий зв'язок із первісною вимогою. Дані вимоги виникли з однієї підстави.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ч. 3 ст. 1068 ЦК України, яка вказує, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідач не провів розрахунок за договором банківського рахунку в строки, визначені його умовами, тому грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку позивача підлягають примусовому стягненню.

Враховуючи вище викладене, а також ст. 16 ЦК України, згідно яких суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 188 000 (сто вісімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні позовних вимог про стягнення з ПАТ «Златобанк» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 20 000, 00 гривень слід відмовити, оскільки в цій частині вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в сумі 4 000, 00 гривень з відповідача на користь позивача, то суд приходить до висновку, що дані витрати підлягають частковому стягненню з відповідача на користь позивача з наступних підстав.

17.12.2014 року між ОСОБА_2 та адвокатом Якименко-Шевчук Ю.О. було укладено договір про ведення цивільної справи № б/н, згідно якого останній було доручено захист інтересів ОСОБА_2 по даній цивільній справі. (а.с. 14)

Судом встановлено, що Якименко-Шевчук Ю.О. є адвокатом в АО АК «Якименко та Партнери», що підтверджується ордером на надання правової допомоги серії ВН № 004328 (а.с. 13)

02.02.2015 року згідно квитанції № 0.0.344357957.1 ОСОБА_2 було сплачено гонорар в розмірі 4 000, 00 гривень адвокату Якименко-Шевчук Ю.О. (а.с. 99)

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Договір про ведення цивільної справи № б/н від 17.12.2014 року, укладена між ОСОБА_2 та адвокатом Якименко-Шевчук Ю.О. є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України.

Представником позивача суду надано довідку, з якої вбачається, що адвокат Якименко-Шевчук Ю.О. затратила 9 годин на ведення цивільної справи ОСОБА_2 до ПАТ «Здатобанк», та вартість затрачених годин складає 4 000, 00 гривень. Тобто, з даної довідки вбачається, яку саме роботу було зроблено представником позивача, в якому обсязі і скільки часу було витрачено.

Однак, суд не приймає до уваги затрати часу роботи адвоката в кількості 2 години, витрачених на підготовку заперечень по апеляційній скарзі та участі адвоката в апеляційній інстанції, оскільки вирішення питання про розподіл витрат, пов'язаних із розглядом справи в апеляційній інстанції вирішується виключно апеляційною інстанцією під час ухвалення судового рішення.

Також, суд не погоджується із затратою адвокатом 1 години на участь в судових засіданнях в суді першої інстанції, оскільки згідно журналів судових засідань по даній цивільній справі, представник позивача приймала участь в судових засіданнях на протязі 27 хвилин.

Суд, враховуючи затрати часу роботи адвокатом Якименко-Шевчук Ю.О. пов'язаної з розглядом даної справи, а саме: з 10 год. 07 хв. до 10 год. 08 хв., всього 1 хв. (згідно журналу судового засідання від 05.01.2015 р.), з 15 год. 54 хв. до 16 год. 20 хв., всього 26 хв. (згідно журналу судового засідання від 01.04.2015 р.) - всього 27 хв., 3 години на підготовку позовної заяви, 2 години на підготовку заяви про збільшення позовних вимог, 1 годину на підготовку письмових пояснень, а також положення ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», прийшов до висновку, що розмір компенсації витрат на правову допомогу становить 3 142, 44 гривень.

Отже, враховуючивище зазначене та положення ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правову допомогу в сумі 2 840, 14 гривень пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (90,38%), а решту витрат на правову допомогу в сумі 1 159, 86 гривень слід залишити за ОСОБА_2

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про захист прав споживачів» позивач на момент звернення до суду була звільнена від сплати судового збору.

Згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, з ПАТ «Златобанк» слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 1 880 (одна тисяча вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок пропорційно до задоволеної частини вимог (90, 38 %).

На підставі вище викладеного, керуючись ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. 3 ч. 1 ст. 3, ст.ст. 15, 16, 23, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 610, 611, 626, 627, ч. 1 ст. 629, ст.ст. 901, 1066, ч. 1 ст 1067, ст. 1068, ст. 1074 ЦК України, Положенням про порядок здійснення банками вкладних операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженим постановою Правління НБУ від 03.12.2003 року № 516, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 10, 11, 57- 60, п. 2 ч. 3 ст. 79, ч. 1 та ч. 2 ст. 84, ст.ст. 88, 212-215, 218, 224-226, 228, 294 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Златобанк» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 188 000 (сто вісімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок, які знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1, відкритому на ОСОБА_2 згідно договору банківського рахунку фізичної особи від 25.10.2013 року.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з публічного акціонерного товариства «Златобанк» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 20 000, 00 гривень - відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Златобанк» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 2 840, 14 гривень. Витрат на правову допомогу в сумі 1 159, 86 гривень залишити за ОСОБА_2.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Златобанк» в дохід держави судовий збір в сумі 1 880, 00 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду позивачем може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: