Постановление суда № 43407814, 25.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.03.2015р. м. Київ К/800/53154/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Рецебуринського Ю.Й.,

Суддів Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

секретаря судового засідання Горбатюка В.С.,

за участю:

представника відповідача - Мірошниченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування наказу та поновлення на роботі,

за касаційною скаргою ОСОБА_4, представника ОСОБА_3, на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в подальшому уточненим, в якому просив: змінити підстави звільнення з пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України на пункт 5 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу» (в редакції чинній на момент звільнення); визнати неправомірним та скасувати наказ від 7 червня 2011 року №209-о; поновити на роботі на посаді начальника відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 7 червня 2011 року до дня поновлення на роботі, який на день подання позову становить 90130 грн 54 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2013 року даний позов залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2013 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2013 року, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з врахуванням наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем правомірно звільнено позивача із займаної посади на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП).

Судами встановлено, що 22 жовтня 2010 року відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №619-0 ОСОБА_3 призначено в порядку переводу на конкурсній основі на посаду начальника відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на період відпустки ОСОБА_5 для догляду за дитиною до дня фактичного виходу її з відпуски на роботу.

Наказом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 7 червня 2011 року №209-о позивача звільнено із займаної посади на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу була заява ОСОБА_5 від 19 травня 2011 року про вихід на роботу з відпуски по догляду за дитиною з 8 червня 2011 року.

Пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП передбачено, що підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Визначаючи правову природу трудового договору, укладеного між позивачем та відповідачем, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованих висновків, що вказаний договір є строковим і закінчується днем фактичного виходу з відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_5

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки судів щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Й. Рецебуринський

Судді В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб