№ 4339219, 24.09.2007, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 2"а"-266-07

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2007 року Ізяславський райсуд Хмельницької області в складі: головуючої -судді П'єнти І.В., суддів Голуба В.В., Демчука П.В., при секретарі Бондарь М. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяславі справу за позовом ОСОБА_1 до в/ч А-0553 м. Хмельницький, Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації у рахунок належного до видачі речового майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення компенсації за речове майно, мотивуючи це тим, що він проходив службу у в/ч А-0553 м. Хмельницький, звідки був звільнений, однак розрахунки по виплаті грошової компенсації у рахунок належного до видачі речового майна з ним проведені не були.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги уточнив, просив стягнути з Міністерства оборони України на його користь 3918 грн. 52 к. компенсації за речове майно.

Представник відповідачів Петраківська Т.Н. в судове засідання не з'явилась, подала суду заяву про слухання справи у відсутності представника в/ч А-0553 та представника Міністерства оборони України та відповідні заперечення.

Вислухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді начальника аптеки медичного пункту військової частини А-0553 м. Хмельницький, звідки був звільнений за наказом Командувача сухопутних військ ЗСУ від 17.10.2006 року №81-ПМ з військової служби у запас відповідно до наказу командира військової частини А-0553 №238 від 09.11.2006 року. 09.11.2006 року ОСОБА_1. виключено зі списків особового складу частини.

В/ч А-0553 м. Хмельницький зобов'язувалась видати ОСОБА_1. речового майна на суму 3918 грн. 52 к., а у разі його відсутності виплатити грошову компенсацію у рахунок належного до видачі речового майна при його звільненні, проте дані виплати проведені не були, що підтверджується поясненнями позивача, довідкою в/ч А-0553.

Згідно ст. 9 Закону України „ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції, яка була на час виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.

Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них (дію ч. 2 ст. 9 призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна на підставі Законів України №1459-111 від 17.02.2000 та №1577-111 від 23.03.2000).

Продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчоївлади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до п. 28 Постанови Кабінету Міністрів України „Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року № 1444 військовослужбовцям, які звільняються у запас або відставку, виплачується грошова компенсація за неотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених нормативно-правових актів, слід дійти висновку про те, що їхня дія в частині призупинення права на отримання грошової компенсації за речове майно стосується виключно військовослужбовців, які проходять військову службу, і не поширюється на звільнених з цієї служби громадян.

В своїх запереченнях представник відповідача посилається на те, що Законом України „ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (із змінами, внесеними Законом України від 03.11.2006 року №328-V) з 01.01.2007 року відновлено видачу грошової компенсації за належне до видачі речове майно, але п. 59 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік дію п. 2 ст. 9-1 (стосовно грошової компенсації за речове майно) визначеного Закону зупинено. Проте судом дані нормативні акти не можуть бути застосовані, оскільки вони не були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

За довідкою військової частини А-0553 м. Хмельницький №3378 від 17.09.07. встановлено, що на рахунок військової частини А-0553 кошти для виплати компенсації за належне до видачі речове майно не надходили з 2005 року.

Оцінивши встановлені судом обставини, на підставі наведених правових норм, суд вважає, що з моменту звільнення в запас ОСОБА_1 виключений із списків особового складу Збройних Сил України, перестав бути військовослужбовцем, права на носіння військової форми одягу не має, і, висловивши бажання отримати грошову компенсацію за недоотримане під час проходження військової служби речове майно, має повне право на задоволення своїх вимог.

Керуючись Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, Постановою Кабінету Міністрів України "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних сил та інших військових формувань у мирний час" від 28.10.2004 року №1444, ст. ст. 158-162 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Стягнути з Міністерства оборони України (р/р 35219005003192, ОПЕР ДКУ, МФО 820172, ОКПО 00034022, КЕКВ 210120), проспект Повітрофлотський, 6, м. Київ, на користь ОСОБА_1, жителя м. Ізяслав, АДРЕСА_1, 3918 гривень 52 коп. компенсації в рахунок належного до видачі речового майна.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.