Постановление суда № 43380390, 26.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 469/7/15-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Старчеус О.П. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Яковлева Ю.В.,

- Вербицької Н. В.,

при секретарі - Курмановій І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2015 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 (далі - позивач, або ОСОБА_2.) звернувся до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області (далі - відповідач, або Інспекції ДАБК у Миколаївській області) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 186 від 10.07.2014 року, винесену заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 188-42 КУпАП та накладено штраф у розмірі 6800 грн.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2015 року заявлений позивачем адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції норм процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом, визначений ст. 99 КАС України, та зі змісту позовної заяви і матеріалів справи не вбачається підстав для визнання причин пропуску цього строку поважними, що відповідно до приписів ст. 100 КАС України є підставою для залишення позову без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення адміністративного позову без розгляду з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За правилами ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та відповідно до ч. 3 цієї статті у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби - встановлюється місячний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Аналіз зазначених норм показав, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Обставини, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, доводяться стороною або встановлюються судом на підставі позовної заяви та доданих до неї документів.

Як вбачається з матеріалів справи та зі змісту оскаржуваного рішення, залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ч. 3 ст. 99 КАС України, щодо заявлення позовних вимог про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення № 186 від 10.07.2014 року, винесену заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 188-42 КУпАП та накладено штраф у розмірі 6800 грн.

Такий висновок суд першої інстанції обґрунтовує обізнаністю позивача із вказаним рішенням з 22.12.2014 року, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що останній день для пред'явлення вказаного позову припадає на 05.01.2015 року, проте позивач із цим позовом звернувся до суду 12.01.2015 року, тобто із пропуском, встановленого нормами КАС України, строку без наведення будь-яких причин, які б об'єктивно та непереборно перешкоджали йому своєчасно звернутись до суду із вищезазначеними вимогами.

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини для правильного вирішення цього процесуального питання, оскільки, як вбачається зі змісту позовної заяви та підтверджується матеріалами справи, позивач не отримував копії оскаржуваного рішення безпосередньо від Інспекції ДАБК у Миколаївській області, тобто від суб'єкта владних повноважень, яким воно прийнято.

Як зазначає позивач та підтверджується змістом оскаржуваної постанови, останній не був присутній при розгляді справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.

За змістом матеріалів справи копію оскаржуваної постанови йому було відправлено Відділом ДВС Березанського районного управління юстиції 22.12.2014 року на його звернення.

Крім того, як вбачається з наданої позивачем довідки КЗ «Березанський районний центр первинної медико-санітарної допомоги», 05.01.2015 року останній звернувся до медичного закладу з метою отримання медичної допомоги.

Зазначені обставини, з огляду на те, що 07-11.01.2015 року є вихідними днями, на думку колегії суддів, є безумовною підставою для визнання причин пропуску позивачем строку звернення до суду за період з 05.01.2015 року по 12.01.2015 року поважними.

Крім того, колегія суддів наголошує, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також, свідчить про те, що регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Європейський суд підкреслює, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (справа «Мельник проти України» рішення від 28.03.2006 року).

Окрім цього, у рішеннях по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з цим, судом першої інстанції зазначені обставини не були прийняті до уваги, що призвело до необґрунтованого рішення про залишення адміністративного позову без розгляду.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення заявленого адміністративного позову без розгляду в порядку ст. 100 КАС України не відповідають дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення цього питання.

Оскільки при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до помилкового вирішення питання, суд апеляційної інстанції, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України, приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 196, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2015 року - задовольнити.

Ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 16 січня 2015 року про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про скасування постанови - скасувати.

Справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про скасування постанови - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії розгляду та вирішення в установленому відповідними положеннями КАС України питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 31 березня 2015 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /Ю.В. Яковлев/

Суддя: /Н.В. Вербицька/