Постановление суда № 43360554, 18.03.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

18 березня 2015 року Справа № 922/3316/14

Вищий господарський суд України у складі:

головуючого судді:Стратієнко Л.В.,суддів:Вовка І.В., Грека Б.М., Запорощенка М.Д.,, Черкащенка М.М.,

розглянувши заявуприватного підприємства "Циркон"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 19.01.2015у справі№ 922/3316/14за позовомприватного підприємства "Циркон"допублічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" проприпинення зобов'язання за договором

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Циркон" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до публічного акціонерного товариства банку "Меркурій" про визнання припиненими на підставі статті 606 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання за договором невідновлюваної кредитної лінії в національній валюті України від 31.10.2013 № 02/1-25К-80, укладеного сторонами, у зв'язку з поєднанням в особі приватного підприємства "Циркон" кредитора і боржника публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій".

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2014 у справі № 922/3316/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2014, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2015 у справі № 922/3316/14 рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2014 у справі № 922/3316/14 скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Приватним підприємством "Циркон" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 19.01.2015 у справі № 922/3316/14, в якій заявник просить скасувати вказану постанову Вищого господарського суду України.

Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 22.02.2012 у справі № 33/206, від 22.02.2012 у справі № 33/207 та на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.09.2014 мотивовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції положень статті 606 ЦК України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий господарський суд України вважає, що справа № 922/3316/14 не підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 цієї статті) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета та підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У постанові від 19.01.2015 у справі № 922/3316/14, про перегляд якої просить заявник, зазначаючи про безпідставність позову щодо припинення зобов'язання позивача за укладеним сторонами кредитним договором, Вищий господарський суд України виходив з того, що у даному випадку існують самостійні зобов'язання, в одному з яких позивач є кредитором, а банк - боржником, а в другому навпаки, а тому не відбулось передбаченого статтею 606 ЦК України поєднання боржника і кредитора саме в особі позивача і саме у зобов'язанні за кредитним договором, і, що обидві сторони цього договору продовжують об'єктивно існувати із збереженням за ними всіх прав та обов'язків. При цьому суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про укладення сторонами двох різних договорів, а саме: про відкриття невідновлюваної кредитної лінії і про договір банківського вкладу, а також фактів невиконання банком (відповідачем) умов договору банківського вкладу і наявності у зв'язку з цим у нього заборгованості перед позивачем і факту наявності заборгованості позивача перед банком (відповідачем) за кредитним договором.

Водночас, у постановах від 22.02.2012 у справі № 33/206 та від 22.02.2012 у справі № 33/207, на які заявник посилається, Вищий господарський суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовів про визнання припиненими зобов'язань позивача за кредитними договорами з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що сторонами у справі укладені правочини, в яких є одні і ті ж зобов'язання один щодо одного, які підлягають припиненню у зв'язку з поєднанням в цьому зобов'язанні боржника і кредитора в одній особі.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.09.2014, на яку також посилається заявник, суд касаційної інстанції зазначив про правомірність задоволення позову щодо припинення зобов'язання позивача за договором іпотеки, укладеним з відповідачем на забезпечення кредитного договору, оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено, що у правовідносинах, які виникли між сторонами у справі відбулось поєднання боржника і кредитора в особі позивача, що є підставою для припинення кредитних зобов'язань останнього та припинення договору іпотеки.

Таким чином, відповідні правові висновки, покладені в основу згаданих постанов суду касаційної інстанції, не можна розцінювати як ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки при їх прийнятті суд касаційної інстанції виходив з різних фактичних обставин.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 11116, 11121 ГПК України Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити приватному підприємству "Циркон" у допуску справи № 922/3316/14 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя:Л.Стратієнко Судді:І.Вовк Б.Грек М.Запорощенко М.Черкащенко