Постановление суда № 43349692, 30.03.2015, Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 474/1311/14-а

П. 2а/474/3/15

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

30.03.15 року смт Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді Сорочан А. В.

секретар судового засідання Дністрянська Т. В.

з участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання незаконними дії посадових осіб служби у справах дітей Врадіївської районної державної адміністрації щодо відмови у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі,-

в с т а н о в и в :

23.12.2014 року до Врадіївського районного суду в порядку адміністративного судочинства надійшла заява ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання незаконними дії посадових осіб служби у справах дітей Врадіївської РДА щодо відмови у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі . У вказаній заяві позивачі просили:

-визнати незаконними дії посадових осіб служби у справах дітей Врадіївської РДА щодо неможливості взяття на облік заявників, які є громадянами України, кандидатів в усиновлювачі ;

-зобов»язати Врадіївську РДА взяти їх на облік кандидатів в усиновлювачі.

26.12.2014 року суддею по вказаній справі відкрито провадження та під час судового розгляду було встановлено, що заявники з вказаним позовом звернулися через те, що на їх письмову заяву від 16.07.2014 року ( а. с. 58) вони від 01.08.2014 року за підписом в. о. начальника служби у справах дітей Врадіївської РДА ОСОБА_3 ( а. с. 6, 7) отримали письмову відповідь про відмову у постановленні на облік кандидатів в усиновлювачі дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Підставою відмови є п. 4 ст. 212 СК України - припинення дії угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу сім»ї ОСОБА_2 з їхньої вини, яке відбулося відповідно до розпорядження Врадіївської РДА №155-р від 10.06.2014 року «Про припинення функціонування ДБСТ сім»ї ОСОБА_2».

Окрім того, судом було встановлено, що позивачі після отримання відмови у взятті їх на облік кандидатів в усиновлювачі від 01.08.2014 року за письмовою заявою від 16.07.2014 року, неодноразово зверталися до служби у справах дітей з аналогічного питання, на що отримували письмові відмови у взятті на облік від 24.12.2014 року на заяву від 16.12.2014 року, від 28.01.2015 року на заяву від 20.01.2015 року.

Також судом було встановлено, що заявники до Врадіївського районного суду у порядку цивільного судочинства звернулися ще з іншими трьома позовами:

-позов про надання побачення з дітьми сім»ї ОСОБА_4 ОСОБА_5, 01.12.1997 р. н., ОСОБА_6 , 20.09.1999 р. н., ОСОБА_4, 07.09.2001 р. н., ОСОБА_7, 16.12.2002 р. н., які є сиротами та рідними братами і сестрами між собою, раніше перебували у дитячому Будинку сімейного типу ОСОБА_2, де заявники були щодо вказаних дітей батьками- вихователями. Рішенням Врадіївського районного суду від 23.02.2015 року позовні вимоги задоволено частково, рішення законної сили не набрало через оскарження позивачами у апеляційому порядку;

-позов про визнання незаконним рішення комісії з питань захисту прав дитини при Врадіївській РДА від 06.06.2014 року №5 «Про розгляд заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звільнення від обов»язків батьків-вихователів» та визнання нечинним розпорядження Врадіївської РДА №155-р від 10.06.2014 року «Про припинення функціонування ДБСТ сім»ї ОСОБА_2». Рішенням Врадіївського районного суду від 12.03.2015 року у заволенні позову відмовлено повністю, рішення законної сили не набрало через оскарження позивачами в апеляційному порядку;

-заява в окремому провадженні про усиновлення одного з дітей ОСОБА_7 Віталія, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час перебуває в КЗ « Центр соціально-психологічної реабілітації дітей Южноукраїнської міської ради Миколаївської області». Вказана справа перебуває на розгляді у порядку цивільного судочинства.

Заслухав думку учасників судового процесу, дослідив матеріали справи, вважаю, що вказана справа підлягає закриттю, так її не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства. До такого висновку суд прийшов на підставі наступного.

За вимогами п.1 ч.1 ст. 157 КАСУ суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Завданням адміністративного судочинства згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України).

Згідно із визначенням, наведеним у пункті 9 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач у справі адміністративної юрисдикції - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відтак, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. При цьому, до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.

Відповідно до вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

У відповідності до ч.1 ст. 215 Сімейного кодексу України облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться відділами та управліннями районних державних адміністрацій та іншими зазначеними далі органами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок провадження діяльності з усиновлення дітей врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2008 року № 905 « Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» ( далі - Порядок).

Відповідно до п. 21 Порядку облік громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання таких громадян.

Згідно п. 22 Порядку громадяни, які бажають усиновити дитину, звертаються з письмовою заявою про взяття їх на облік як кандидатів в усиновлювачі до служби у справах дітей за місцем проживання. До заяви додаються відповідні документи. Відповідно до п. 24 Порядку служба у справах дітей протягом 10 робочих днів після надходження заяви та всіх документів, зазначених у пункті 22 цього Порядку: перевіряє документи на відповідність вимогам законодавства; проводить бесіду із заявниками, з'ясовує мотиви усиновлення, ставлення до виховання дітей; складає акт обстеження житлово-побутових умов заявників; розглядає питання по можливість заявників бути усиновлювачами та готує висновок і в разі надання позитивного висновку ставить заявників на облік кандидатів в усиновлювачі із занесення даних про них до Книги обліку кандидатів в усиновлювачі та Єдиного банку даних.

За вимогами п. 26 Порядку не беруться на облік кандидатів в усиновлювачі, якщо, крім іншого, заявники ( один з них) не можуть бути усиновлювачами відповідно до статті 212 СК України.

Про відмову у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі заявником надається обґрунтована відповідь у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів, наданих сторонами, підставою не взяття на облік службою у справах дітей подружжя ОСОБА_2 в усиновлювачі є посилання на п.4 ст .212 СК України, а саме припинення дії угоди про організацію діяльності дитячого будинку сімейного типу сім»ї ОСОБА_2 з їхньої вини, яке відбулося відповідно до розпорядження Врадіївської РДА №155-р від 10.06.2014 року «Про припинення функціонування ДБСТ сім»ї ОСОБА_2» та яке є на даний час предметом спору у іншій цивільній справі. Рішенням Врадіївського районного суду від 12.03.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено повністю, рішення законної сили не набрало через оскарження позивачами в апеляційному порядку.

Тобто з наведеного слідує, що оскаржувана відмова у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі, яка відповідно до чинного законодавства оформлюється шляхом надання письмової відповіді, у даному випадку не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а є одним із доказів у цивільній справі про усиновлення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оцінка якому може бути надана під час розгляду цієї справи.

Також, як вбачається з суті спору, який виник між сторонами, позивачі оскаржують не саму процедуру постановки кандидатів в усиновлювачі, а ту обставину, що припинення дитячого будинку сімейного типу відбулось не з їх вини, а за їх заявою, а тому вони можуть бути усиновлювачами дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до статті 1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ. Так, згаданою статтею передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання (частина 1 статті 2).

Спірні правовідносини, які виникли між позивачами та відповідачем щодо можливості у подальшому усиновити конкретну дитину ОСОБА_4, яка перебувала на вихованні у сім»ї заявників та яка була забрана з сім»ї ОСОБА_2 через припинення дитячого Будинку сімейного типу « Боровик» не містять ознак публічності, оскільки дією відповідача зачіпаються права позивачів в сфері приватних (сімейних) правовідносин бути усиновлювачами цієї дитини, захист яких, в силу приписів частини 1 статті 15 ЦПК України, віднесений до компетенції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Крім того, згідно пункту 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" рішення державних адміністрацій районів, районних державних адміністрацій у місті Києві та Севастополі, виконавчих комітетів районних у містах, сільських, селищних рад про встановлення опіки та піклування над дітьми стосується відносин, що регулюються цивільним (глава 6 ЦК) та сімейним (глава 19 СК) законодавством, і не належать до сфери публічно-правових відносин. Тому вимоги заінтересованих осіб про визнання таких рішень незаконними або визнання незаконними дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб (стаття 18 СК) є спорами про захист прав і інтересів і відповідно до статті 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів до посадових осіб служби у справах дітей Врадіївської РДА про відмову у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі від 01.08.2014 року щодо усиновлення дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим і не має ознак публічно-правового спору.

Керуючись ст. ст.157, 160, 165 КАС України, суд,

у х в а л и в :

провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання незаконними дії посадових осіб служби у справах дітей Врадіївської РДА щодо відмови у взятті на облік кандидатів в усиновлювачі закрити.

Роз»яснити позивачам, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Врадіївський районний суд Миколаївської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому проваджені або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя А. В. Сорочан