Решение № 43346951, 30.03.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 126/24/15-ц Провадження № 22-ц/772/1147/2015Головуючий в суді першої інстанції Хмель Р. В.Категорія 53 Доповідач Сопрун В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області в складі :

головуючого: Сопруна В.В.,

суддів: Матківської М.В., Марчук В.С.,

при секретарі: Сніжко О.А.,

за участю: представника відповідача Павлова В.Г. -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування наказу про накладення матеріальної відповідальності,

за апеляційною скаргою виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а :

В січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування наказу про накладення матеріальної відповідальності.

Просив скасувати наказ виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 12.12.2014 року №352-ОД, в частині зобов'язання директора Бершадської міжрайонної дирекції Вінницького обласного відділення Фонду організувати та забезпечити виконання п.1.2 наказу Виконавчої дирекції Фонду від 03.12.2014 року №402-ОС «Про результати комплексної ревізії робочих органів Вінницького обласного відділення Фонду», на відшкодування неправомірних витрат за статтею «Оплата транспортних послуг по утриманню транспортних засобів».

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року позов задоволено. Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, виконавча дирекція Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволені позову.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що наказом виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення накладено матеріальну відповідальність на директора Бершадської міжрайонної виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування - ОСОБА_3

Однак такий висновок суду першої інстанції є неправильним.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 прийнятий на посаду директора Бершадської міжрайонної виконавчої дирекції 12 жовтня 2011 року (а.с.5).

12.01.2012 року, 10.01.2013 року між замовником - Бершадської міжрайонною виконавчою дирекцією Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі директора ОСОБА_3 та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 укладено договори про надання автотранспортних послуг для виконання службових поїздок посадових осіб виконавчої дирекції. Замовлення транспортного засобу здійснювалося письмово, з визначеним маршрутом проїзду та терміном використання автомобіля (а.с.12-13, 15-16). Укладення договорів здійснено за погодженням заступника директора Бабій Т.Ф., та директора виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Давиденко В.В. (а.с.11,14).

У актах про прийняття виконаних робіт, затверджених директором Бершадської міжрайонної ВД ОСОБА_3, зазначено пробіг автомобіля та вартість послуг (а.с.17-32).

Згідно з акту комплексної ревізії робочих органів Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.10.2011 по 30.06.2014 року вбачається, що відповідно до наказу від 29.08.2014 року №284-ос заступником начальника управління - начальником відділу організації та проведення контрольно-ревізійної роботи контрольно-ревізійного управління Виконавчої дирекції Фонду та головними спеціалістами відділу проведено комплексну ревізію робочих органів Вінницького обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Вибірковою перевіркою витрат за статтею «Оплата транспортних послуг» встановлено, що у Бершадській, Липовецькій, Іллінецькій, Хмільницькій, Могилів - Подільській міжрайонних, Барській, Жмеринській та Козятиській, Тростянецькій виконавчих дирекціях відділення фонду, послуги з перевезення працівників цих дирекцій 4 кварталі 2011 року, 2012 та 2013 роках надавались перевізниками, у яких ліцензією передбачено перевезення пасажирів на таксі, що суперечить вимогам постанови №124. Загальна сума витрат на зазначені цілі в т.ч. Бершадській МРВД склала 7335 грн. Загальна сума неправомірних витрат за цією статтею у перевірених робочих органах склала 76562,35 грн.(а.с.6-7), вказаний акт не оскаржувався та є чинним.

Наказом від 03.12.2014 року №402-ос в.о. директора виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з метою усунення встановлених комплексною ревізією порушень та недоліків їх у подальшому зобов»язано директора виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду Давиденко В.В. розробити комплексні заходи щодо усунення виявлених ревізією порушень і недоліків, забезпечити виконання цих заходів та інформувати Виконавчу дирекцію Фонду про хід цієї роботи до 16.12.2014 року, забезпечити відшкодування неправомірних витрат за результатами перевірки, зокрема за статтею «Оплата транспортних послуг на утримання транспортних засобів» на суму 76562,35 грн. (а.с. 8).

Наказом від 12.12.2014 року №352-ОД, що оспорюється позивачем, директор виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду Давиденко В.В. відповідно до акту комплексної ревізії від 14.11.2014 року і на виконання наказу від 03.12.2014 року №402-ОС, з метою посилення контролю за використанням коштів за статтею «Оплати транспортних послуг та утримання транспортних засобів» у п.3 зобов»язав зокрема директора Бершадської міжрайонної виконавчої дирекції організувати та забезпечити виконання п.1.2 наказу Виконавчої дирекції Фонду від 03.12.2014 року №402-ОС «Про результати комплексної ревізії робочих органів Вінницького обласного відділення Фонду», в частині відшкодування неправомірних витрат за статтею «Оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів» (а.с.9-10). П.4 вказаного наказу містить вказівку начальнику фінансово-економічного відділу та зокрема директору Бершадської міжрайонної виконавчої дирекції на недопустимість в подальшій роботі подібних порушень, виявлених в ході комплексної ревізії, що призвели до неправомірних витрат. У цій частині наказ не оскаржується.

За таких обставин доводи апеляційної скарги повністю спростовують висновки викладені у рішенні Бершадського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року, а саме:

Порядок накладення матеріальної відповідальності регулюється нормами глави IX КЗпП України та Конституцією України.

Відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Наказ від 12.12.2014р. №352 - ОД не містить індивідуальний характер щодо накладення на ОСОБА_3 матеріальної відповідальності.

Відповідно до ст. 130 КЗпПУ працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Відповідно до ст. 133 КЗпПУ у відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть в т.ч. керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники - у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.

Згідно ст. 136 КЗпПУ покриття шкоди працівниками в розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, а керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Розпорядження власника або уповноваженого ним органу або вищестоящого у порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до ст. 138 КЗпП України для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.

Так, оспорюваний наказ від 12.12.2014 року №352-ОД не містить відомостей про пряму дійсну шкоду завдану ОСОБА_3, її розмір, винність та протиправність дій (бездіяльності) директора Бершадської міжрайонної виконавчої дирекції, не визначено частину заробітку працівника у разі відшкодування її шляхом стягнення із заробітної плати. Не можна і розцінити його як пропозицію працівнику, який заподіяв шкоду, добровільно покрити її повністю або частково. Відсутній причинний зв'язок між порушенням трудових обов'язків та прямою дійсною шкодою.

З досліджених доказів встановлено, що доводи позивача про стягнення з нього, відповідно до п.3 наказу №352-ОД від 12.12.2014 року 7335 гривень неправомірних витрат на транспортні послуги не знайшли свого підтвердження, оскільки вказаний пункт 3 наказу №352-ОД містить положення організаційного характеру та покладає на директора Бершадської міжрайонної виконавчої дирекції обов'язок забезпечити виконання п.1.2 наказу Фонду від 03.12.2014 р. №402-ОС.

Також, відсутнє будь-яке розпорядження власника, або уповноваженого ним органу, або вищестоящого органу про відшкодування шкоди в сумі 7335 грн., шляхом відрахування із заробітної плати працівника. Таке розпорядження має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди і звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові, відповідно до ст.. 136 КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що на даний час право позивача ОСОБА_3 не порушено в розумінні ст..16 ЦК України, а задоволення даного позову йому необхідно для застереження себе в майбутньому від стягнення коштів.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наказ від 12.12.2014 №352-ОД не є наказом про накладення матеріальної відповідальності, а відтак доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому у задоволені позову слід відмовити.

Відповідно до п.18, ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються Пенсійний фонд України та його органи; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування України (Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності), Фонду соціального захисту інвалідів і його відділення.

Згідно ч. 2 ст.88 ЦПК України якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового чи зміни рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст.88, 307, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задовольнити.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 18 лютого 2015 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_3 до виконавчої дирекції Вінницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування наказу про накладення матеріальної відповідальності - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: підпис Сопрун В.В.

Судді: підписи Матківська М.В.

Марчук В.С.

З оригіналом вірно: Сопрун В.В.