Постановление суда № 43336613, 26.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1506/14 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

26 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Оліщук А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області та просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.08.2014 №000023220, №0000222200, №0000212200 та від 22.08.2014 №0001301700.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у період з 11.07.2013 по 29.07.2013 на виконання наказу від 11.07.2013 №18 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства Київської обласної ради «Тетіївтепломережа» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 11.07.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 11.07.2013, - за результатами якої складено Акт від 05.08.2013 № 35/220/24879282.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем наступних вимог податкового законодавства: п. 5.1, пп.5.2.2, пп.5.2.7, п.5.2, пп.5.3.9 , п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2733 грн.; п.п.135.5.4 п.135.5, ст..135, п.138.2, п.138.8, пп.138.8.5 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 574888 грн.; п.138.2, п.138.8, пп.138.5 ст.138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у 1 кварталі 2011 року на суму 141833 грн., податок на прибуток у 2 кварталі 2011 року на суму 5750 грн., податок на прибуток у 3 кварталі 2011 року на суму 19550 грн., податок на прибуток у 4 кварталі 2011 року на суму 129810 грн., податок на прибуток у 1 кварталі 2012 року на суму 297500 грн., податок на прибуток у 2 кварталі 2012 року на суму 126000 грн.; п.198.1, п.198.6, ст..198, п.201.1 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 2011 грн. за квітень 2011 року; п.176.2 ст.176 ПК України, а саме: подання розрахунку форми №1Дф з порушеннями, недостовірними відомостями про суми доходів нарахованих на користь платників податків.

На підставі висновків вищеозначеного Акту перевірки податковим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 22.08.2013 №0001301700, яким застосовано до КП КОР «Тетіївтепломережа» штрафну (фінансову) санкцію з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 510,00 грн.; від 21.08.2013 №0000222200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 735100,00 грн. ( в тому числі за основним платежем на 577621,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 157479,00 грн.);

від 21.08.2013 №0000232200, яким за порушення постанови «Про затвердження Положення про введення касових операцій у національній валюті України» до КП КОР «Тетіївтепломережа» застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1350,00 грн.; від 21.08.2014 №0000212200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2012,00 грн. ( в тому числі за основним платежем на 2011,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 1,00 грн.).

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та підтверджують порушення ним податкової дисципліни.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 22.08.2013 №0001301700, колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки відповідач стверджує про порушення позивачем пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: подання розрахунку форми №1ДФ з порушеннями, недостовірними відомостями про суми доходів нарахованих на користь платників податків.

Дійсно, відповідно до ПК України особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Згідно із п. 3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1020, у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нараховано фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а є обов'язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.

Разом з тим, податковим органом ані в Акті перевірки, ані в ході судового органу не вказано в якому саме податковому розрахунку за формою №1ДФ позивачем було допущено порушення п.176.2 ст.176 ПК України, та не конкретизовано суть таких порушень.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів вважає, що в порушення ст. 71 КАС України податковим органом не доведено обґрунтованості висновку акта перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Стосовно податкового повідомленя-рішення від 21.08.2013 №0000222200, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Белагро-77».

При цьому, наявність всіх належним чином складених первинних бухгалтерських документів, які підтверджують спірні правовідносини відповідачем не заперечується.

Однак, з посиланням на пояснення директора ТОВ «Белагро-77» Коваленка Р.Г., податковий орган дійшов висновку про нікчемність угод між позивачем та ТОВ «Белагро-77», з мотивів їх завідомої невідповідності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України, та, як наслідок, заниження позивачем валових витрат за такими операціями, даного приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Такі пояснення не можуть бути визнані належними і допустимими доказами у справі внаслідок наступного. Ці свідчення не були отримані та перевірені судом першої інстанції в межах процедури, встановленої процесуальним законодавством: свідки не були допитані судом безпосередньо, із дотриманням вимог, визначених статтею 65 КАСУ (їм не роз'яснювалися права, вони не складали присяги, їх не було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення). З матеріалів, що містяться у справі, не вбачається, у межах якого провадження відібрані такі пояснення. Означеним свідченням не була надана правова оцінка як доказу такими, що набрали законної сили, вироком суду, чи постановою у справі про адміністративну відповідальність. А докази, одержані з порушенням закону, не беруться до уваги судом при вирішенні справи (ст. 70 ч. 3 КАСУ, ст. 62 ч. 2 Конституції України).

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що платник не має можливості встановлювати автентичність та приналежність підписів на кожному документі, представленому контрагентом, а також проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Доказів того, що особи, які підписали спірні документи від імені названих контрагентів, не мали відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо Товариству, податковою інспекцією не надано.

Більше того, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, враховуючи наявність всіх передбаченних чинним законодавством необхідних первинних бухгалтерських документів та відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у посадових осіб підприємств умислу на укладення спірних господарських операцій з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому колегія суддів вважає, що вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 21.08.2013 №0000232200 та податкового повідомлення-рішення від 21.08.2013 №0000212200, колегія суддів зазначає наступне.

Так, а Акті перевірки зафіксовано, що позивачем не здійснено запису в касовій книзі за операцією одержання готівки за прибутковим касовим ордером від 12.04.2012 №10 в день її надходження, чим порушено Постанову Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 «Про затвердження Положення про введення касових операцій у національній валюті України».

Однак, пакет документів, наданих позивачем на вимогу суду, містить належним чином завірену копію касової книги, прибутковий та видатковий касові ордери, квитанцію та накладну на суму 270 грн., - що повістю спростовує дане твердження податкового органу.

Також, в Акті перевірки вказано про те, що на порушення п.198.1, п.198.6, ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України в квітні 2011 року позивачем було протиправно включено суму 2011 грн. за господарськими операціями з ТОВ МП «Омега» до складу податкового кредиту підприємства на підставі ксерокопії податкової накладної.

В судовому засіданні представник позивача заперечував вказану обставину та пояснив, що у зв'язку із затримкою в отриманні оригіналу податкової накладної від 04.04.2011 №2, сума 2011 грн. за господарськими операціями з ТОВ МП «Омега» була включена до складу податкового кредиту підприємства лише один раз, - в грудні 2011 року.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На порушення вимог наведеної вище процесуальної норми податковим органом не доведено жодними належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи, викладені відповідачем у акті перевірки та апеляційній скарзі, не містять правового підґрунтя та спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 31 березня 2015 року.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.