Постановление суда № 43333430, 10.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2015р. м. Київ К/800/62553/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Бухтіярової І.О., Голубєвої Г.К.,

секретар судового засідання Іванов Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія «Ріко»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року

у адміністративній справі № 825/2548/14

за позовом Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія «Ріко»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Торгово-виробнича компанія «Ріко» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002112200 від 15.07.2014, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2072922,00 грн., в т.ч. за основним платежем 1381948,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 690974,00 грн.; № 0002092200 від 15.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1657907,00 грн., в т.ч. за основним платежем 1105271,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 552636,00 грн.; № 0002102200 від 15.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по авансовим внескам з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 458 030,00 грн., в т.ч. за основним платежем 366 424,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 91 606,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року позов задоволено.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення на користь платника податку, зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, оскільки, надані позивачем первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується надання послуг та використання їх у господарській діяльності позивача, а тому останній правомірно включив відповідні суми до складу податкового кредиту та валових витрат.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не можна вважати належними первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Лантіком», ТОВ «Лінк-Груп», ТОВ «Фай-Торг», ТОВ «Еліс-Буд».

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права і залишити в силі постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2014 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками документальної планової виїзної перевірки ПП«Торгово-виробнича компанія «Ріко», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за наслідками якої складено акт перевірки від 01.07.2014 № 1563/22/35779978, в якому встановлено порушення позивачем пп. 14.1.27 пп. 14.1 ст. 14, п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Судами встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Лантіком» укладено договір № б/н від 14.01.2013, предметом якого є надання послуг з контролю якості товарів. На підтвердження виконання договору позивачем надано заявку на надання послуг, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкову накладну та рахунок-фактуру. Також ПП «ТВК «Ріко» (замовник) та ТОВ «Лантіком» укладено договір № 19 від 01.02.2013 про надання послуг з аутстаффінгу, предметом якого є направлення працівників з необхідною кваліфікацією для виконання певних робіт. На підтвердження виконання договору, позивачем надано заявку; акти здачі прийняття-робіт; податкові накладні; рахунки-фактури. Також між ПП «ТВК «Ріко»(замовник) та ТОВ «Лантіком» укладено договір № 144 від 31.08.2012 предметом якого є послуги по мерчандайзингу товару. На підтвердження виконання договору позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкові накладні; рахунки-фактури; банківські виписки; виписки з рахунку.

Крім того, між ПП «ТВК «Ріко»(замовник) та ТОВ «Фай-Торг» укладено № 101 від 31.05.2013, предметом якого є надання послуг з аутстаффінгу. На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано рахунок-фактуру; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкову накладну. З цим же контрагентом укладено договір № 77 від 29.03.2013, по наданню послуг по мерчандайзингу товару, на підтвердження виконання якого надано рахунки-фактури; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкові накладні; виписки по рахунку.

Також ПП «ТВК «Ріко» (замовник) та ТОВ «Лінк-Груп» укладено договір № 202 від 01.09.2013, надання послуг аутстаффінгу, на підтвердження якого надано заявку на надання послуг; рахунок-фактуру; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкові накладні. Також, з цим же контрагентом укладено договір № 21 від 10.04.2013 поставки продукції, на підтвердження виконання якого надано рахунки-фактури; видаткові накладні; податкові накладні; банківські виписки; виписку з рахунку; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Між ПП «ТВК «Ріко» та ТОВ «Еліс-Буд» укладено договір підряду на ремонтні роботи № 104 від 01.10.2013 предметом якого є проведення робіт з поточного капітального ремонту. На підтвердження реальності виконання вказаного договору позивачем надано локальний кошторис; акт приймання виконаних будівельних робіт; довідку про вартість виконаних будівельних робіт.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку про незаконність спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки висновки акту перевірки спростовуються наданими доказами.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що первинні документи на виконання договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, не є належними та достатніми для формування витрат та податкового кредиту, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову та відповідно вимог касаційної скарги позивача з таких підстав.

Колегія суддів зазначає, що згідно з пп. 14.1.27 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку в силу пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 185.1 ст. 185 цього кодексу визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно зі п.п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.п. 198.6 цього кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Аналіз вищенаведених вимог податкового законодавства свідчить, що правильність податкового обліку залежить від наявності належним чином оформлених первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Вимоги до них встановлені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», якою передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, позивачем не надано необхідних та достатніх доказів придбання послуг аутстаффінгу, їх економічної та розумної доцільності, а також не доведено необхідності надання послуг контролю якості товарів в шкільних закладах, взагалі не встановлено подальший рух (реалізацію) отриманих (наданих) послуг, виконаних робіт, придбаної продукції. Підставою для таких висновків також є не оформлення актів виконаних робіт, податкових накладних у відповідності до вищезазначених вимог закону, та відсутність в них конкретно визначеного змісту та обсягу господарських операцій, не зазначено одиницю виміру господарської операції.

Враховуючи наявність інформації, яка міститься в поясненнях директорів шкіл, що ніякого картопляного пюре сухого (пластівці) школи не закуповували і контроль якості наявних продуктів проводився в школі виключно районною санстанцією, а також відсутність контрагентів за місцем свого знаходження, відсутність трудових ресурсів, іншої інформації про відсутність об'єктів ремонту та будівництва, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції всебічно досліджено всі докази по справі, правильно встановлені фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги і скасування судового рішення суду.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Якщо відсутні підстави для скасування судового рішення, суд касаційної інстанції відповідно до положень статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Торгово-виробнича компанія «Ріко» - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: В.П.Юрченко

І.О.Бухтіярова

Г.К.Голубєва