Постановление суда № 43333217, 19.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

19 березня 2015 року м. Київ К/800/58064/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Швеця В.В.,

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_4 та представника відповідача Асіпцової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на посаді,

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання незаконним наказу про звільнення позивача за п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України та поновлення на посаді директора Департаменту з питань функціонування та реформування нафтогазового сектора.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.07.2014р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01.07.2014р. №294-к; поновлено ОСОБА_4 на посаді директора департаменту з питань функціонування та реформування нафтогазового сектора Міністерства енергетики та вугільної промисловості України з 02.07.2014р.; стягнуто з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 7137,90грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.11.2014р. відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

10.03.2015р. на адресу суду надійшла заява ОСОБА_4 про відмову від адміністративного позову та закриття провадження у справі.

Згідно зі статтею 219 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення касаційного розгляду; у разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд касаційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 112 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково; про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі; суд не приймає відмови від адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Пунктом 2 частини 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

За змістом статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу. Суд касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Враховуючи викладене та зважаючи, що відмова позивача від позову не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, колегія суддів приходить до висновку про можливість прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі.

При цьому, надавши правову оцінку судовим рішенням у справі, колегія суддів дійшла висновку про законність останніх в частині визнання протиправним та скасування наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 01.07.2014р. №294-к про звільнення позивача з посади на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, а отже й про поновлення його на займаній посаді зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України.

Проте, поновлюючи ОСОБА_4 на роботі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про поновлення його на посаду директора Департаменту з питань функціонування та реформування нафтогазового сектора Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, оскільки відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, тобто, працівник поновлюється на тій же посаді, з якої відбувалось таке звільнення (за обставин даної справи - директора Департаменту з питань виробництва традиційних та альтернативних видів палива Міністерства енергетики та вугільної промисловості України), й вказана помилка судом апеляційної інстанції виправлена не була.

Одночасно, судова колегія вважає за необхідне вказати й на те, що висновок суду апеляційної інстанції про розгляд даної справи судом першої інстанції з порушенням правил територіальної підсудності не узгоджується з приписами ч.2 ст.19 КАС України, відповідно до якої адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної особи, вирішуються, зокрема (за вибором позивача), адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача.

Керуючись статтями 112, 219, 220, 228, 230, 231 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Прийняти відмову ОСОБА_4 від позову до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на посаді.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року скасувати в частині поновлення позивача на посаді директора департаменту з питань функціонування та реформування нафтогазового сектора Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

В решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року визнати такими, що втратили законну силу.

Провадження у справі закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Швець В.В.

С.С. Пасічник