Постановление суда № 43311582, 25.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3249/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Кредитної спілки «Слобода-Кредит» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 року по справі за їх позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «ІФГ Капітал» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

КС «Слобода-Кредит» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ТОВ «ІК «ІФГ Капітал» про визнання протиправними дій щодо відмови у наданні інформації на запит від 10.12.2014 року про отримання публічної інформації; зобов'язання надати інформацію, наявну у договорі щодо ліквідації ТОВ «Український промисловий банк», а також засвідчену копію даного договору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 року у відкритті провадження по справі було відмовлено, в зв'язку з тим, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, КС «Слобода-Кредит» подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Апеляційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що відмовляючи у відкритті провадження по даній справі, судом першої інстанції не взято до уваги те, що в своєму позові позивач вказує на порушення відповідачем вимог Закону України «Про публічну інформацію», зокрема, ненадання відповіді на запит про отримання такої інформації, носієм якої, на думку позивача, є саме відповідач.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом ( ст.3 Закону).

При цьому розпорядники інформації визначені у статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», якими визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Тобто юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі спори щодо правовідносин, пов'язаних з доступом до публічної інформації, в яких оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність розпорядників публічної інформації, в тому числі й у разі, якщо такими розпорядниками є не суб'єкти владних повноважень. При цьому, питання чи є особа розпорядником публічної інформації в даних правовідносинах в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» має бути досліджено під час судового розгляду спору.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03 квітня 2014 року у справі № 801/7013/13-а (номер справи в суді касаційної інстанції К/800/57483/13).

Виходячи з наведених вимог, суду варто враховувати, що той факт, чи виступає відповідач як суб'єкт владних повноважень, не може бути визначальним при вирішенні питання щодо юрисдикції зазначеного спору.

В своїй апеляційній скарзі апелянт також посилається на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду від 30.09.2013 року № 11 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», згідно приписів якої:

юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі спори щодо правовідносин, пов'язаних з доступом до публічної інформації, в яких оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність розпорядників публічної інформації, в тому числі й у разі, якщо і такими розпорядниками є не суб'єкти владних повноважень;

на стадії відкриття провадження в такій справі необхідно з'ясувати, яку інформацію не надано позивачу і, якщо ця інформація є публічною, то такий спір в будь-якому разі належить до юрисдикції адміністративних судів незалежно від відповідача у спорі, навіть якщо інформація не є публічною, але позивач суб'єктивно уявляє її такою;

встановивши, що запитувана інформація не є публічною в розумінні Закону або відповідач не є розпорядником такої інформації, суд повинен відмовити в позові.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що питання чи є особа розпорядником публічної інформації, а запитувана інформаціє - публічною в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» в даних правовідносинах може бути встановлено лише під час вирішення спору по суті, а тому відмова у відкритті провадження по даній справі є передчасною.

Згідно зі ст. 199 КАС України за наслідками апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження та продовження розгляду.

Керуючись, ст.ст. 3, 15, 17, 19, 41, 195, 196, 199, 205, 206 КАС України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Кредитної спілки «Слобода-Кредит» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 року - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.02.2015 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання відкриття провадження та продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена, оскільки не перешкоджає подальшому руху справи.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.