Решение № 4330010, 03.08.2009, Господарський суд Чернігівської області

03.08.09

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел.672-847

просп.Миру,20

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

30 липня 2009 року Справа №8/96

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Банк „Демарк”, вул..Комсомольська, 28, м.Чернігів, 14000

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніжинбуд”, вул.Радгоспна,21, с.Крути, Ніжинський район, Чернігівська область, 16645 (вул.Сівкова, 20, м.Ніжин, Чернігівська область, 16431)

про стягнення 361006грн.02коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Корабельнікова І.В. –ведучий юрисконсульт, довір.пост. від 09.11.05р.

від відповідача: не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 298739грн.99коп. боргу по кредиту, наданому на підставі кредитного договору №42-354 від 11.08.08р., 43171грн.83коп. боргу по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахованих за період з 01.12.08р. по 31.05.09р., 1911грн.86коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з 29.11.08р. по 31.05.09р., 11982грн.34коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, нараховану за період з 02.04.09р. по 01.06.09р., 4700грн. штрафу за несвоєчасне надання фінансової звітності, та 500грн. боргу по сплаті комісійної оплати за внесення змін до кредитного договору.

Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи, що відповідно до Прикінцевих Положень Закону України від 31.10.08р. „Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в редакції Закону від 04.02.09р. кредитна заборгованість сільськогосподарських виробників вважається добровільно пролонгованою, а отже, за думкою відповідача, позивач зобов’язаний був звернутися до Національного банку України за отриманням рефінансування кредитної заборгованості та запропонувати позичальнику внести зміни до кредитного договору в частині строку повернення кредиту.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, але представник відповідача в судове засідання не з’явився, про поважність причин неявки суд не повідомлено. Враховуючи, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом брати участь у господарських засіданнях, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки явка останнього в судове засідання обов’язковою не визнавалася.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши в судовому засідання оригінал кредитної справи №42-354 та оригінал справи з матеріалами аналізу техніко-економічних показників діяльності ТОВ „Ніжинбуд” за даними його фінансової звітності, вислухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством “Банк “Демарк” (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ніжинбуд” (відповідач у справі) укладено кредитний договір №42-354 (далі за текстом –кредитний договір), відповідно до якого позивач зобов’язувався надати відповідачу для забезпечення поточної діяльності кредит у безготівковій формі шляхом відкриття кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 300000грн. строком дії по 26 грудня 2008 року.

В свою чергу відповідач, за умовами кредитного договору, зобов’язувався сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом у розмірі 27% річних, а у разі прострочення кінцевого строку погашення кредиту - у підвищеному розмірі –32% річних, подавати банку у строки, встановлені п.5.3.1. кредитного договору, копії фінансових звітів за попередній квартал (бухгалтерський баланс (Форма №1) з розшифровкою основних показників, звіт про фінансові результати та їх використання (Форма №2), річну звітність та погасити кредит у строк до 26.12.08р.

Договором №1 від 26.12.08р. за згодою сторін внесено зміни до кредитного договору шляхом збільшення з 26.12.08р. розміру відсотків за користування кредитом до 30% річних та відсотків за користування кредитом після настання строку повернення кредиту до 37% річних, а також продовжено строк дії кредитної лінії до 01.04.09р.

Крім того, згідно із п.2 договору №1 сторони встановили, що за зміну умов кредитного договору позичальник (відповідач) зобов’язаний разово сплатити на користь банку (позивача) винагороду в розмірі 500грн.

Таким чином між сторонами виникли кредитні правовідносини. Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення Цивільного кодексу України, які регулюють відносини за договором позики, якщо інше не встановлено § 2 гл.71 ЦК України, або не випливає із суті кредитного договору.

Позивач виконав свої зобов’язання по кредитному договору повністю шляхом перерахування шістью траншами кредитних коштів у сумі 298739грн.99коп. з позичкового рахунку на поточний рахунок відповідача, зазначений у кредитному договорі, що підтверджується копіями меморіальних ордерів, що містяться в матеріалах справи (а.с. 14-19).

В свою чергу відповідач умови договору належним чином не виконує. Кредит у строк передбачений п.3.4.1. кредитного договору з урахуванням внесених договором №1 змін до цього договору, а саме 01.04.09р. відповідачем не повернуто.

Внаслідок порушення відповідачем кінцевого строку погашення кредиту на підставі п.7.3. кредитного договору заборгованість у сумі 298739грн.99коп. була віднесена позивачем на рахунок прострочених кредитів з одночасним нарахуванням підвищеної відсоткової ставки за користування кредитом у розмірі 37% річних, починаючи з 02.04.09р.

Судом не приймається твердження відповідача, що відповідно до Прикінцевих Положень Закону України від 31.10.08р. „Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в редакції Закону від 04.02.09р. кредитна заборгованість сільськогосподарських виробників вважається добровільно пролонгованою, а отже, за думкою відповідача, позивач зобов’язаний був звернутися до Національного банку України за отриманням рефінансування кредитної заборгованості та запропонувати позичальнику внести зміни до кредитного договору в частині строку повернення кредиту, виходячи з наступного.

Як вбачається із змісту п.11 Прикінцевих положень Закону України від 31.10.08р. „Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в редакції Закону від 04.02.09р., яка набрала чинності з 17.03.09р., вказаний пункт регулює відносини між Національним банком України та комерційними банками з приводу підтримання ліквідності банків під час фінансової кризи через відповідні інструменти рефінансування (у тому числі при наданні стабілізаційного кредиту).

Разом з тим, відповідач не був позбавлений права в порядку ст.188 Господарського кодексу України звернутися до позивача з пропозицією щодо внесення змін до кредитного договору в частині продовження строку дії кредитної лінії. Докази такого звернення відповідачем на вимогу суду не надані.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, дія кредитного договору 26.12.08р. за взаємною домовленістю між сторонами була продовжена до 01.04.09р., однак до вказаного строку зобов’язання відповідачем за кредитним договором також не були виконанні.

Відповідно до п.3.5.1 кредитного договору з урахуванням змін, внесених договором №1 від 26.12.08р., позичальник за користування кредитом сплачує банку відсотки у розмірі 30% річних. Такі відсотки нараховуються на фактичну суму заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування відсотків на основі банківського року (360 днів) і підлягають сплаті в строк по останній робочий день звітного місяця. У випадку несплати процентів, сума боргу за відсотками відноситься на рахунок несплачених в строк відсотків. Відсотки, нараховані в кінцевий рахунок підлягають сплаті одночасно з поверненням кредиту.

В частині сплати відсотків за користування кредитом відповідач належним чином виконував умови договору до грудня 2008 року. За період з 01.12.08р. по 31.05.09р. заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам становить 43171грн.83коп. При цьому, відсотки за користування кредитом починаючи з 02.04.09р. нараховувалися позивачем із застосуванням відсоткової ставки в розмірі 37%, що передбачено п.7.3 договору з урахуванням внесених договором №1 змін.

Крім того, в порушення п.2 договору №1 про внесення змін до кредитного договору відповідачем також не сплачено позивачу 500грн. винагороди за внесення змін до кредитного договору, яка підлягала сплаті в строк по 28.01.09р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово намагався врегулювати спір в досудовому порядку шляхом надсилання відповідачу листів №315 від 04.02.09р., №351 від 02.03.09р., № 420 від 02.04.09р. про невиконання відповідачем умов кредитного договору (копії - а.с. 22-25, 29), які, як свідчать написи на вказаних листах, отримувалися директором відповідача нарочно. Однак відповідачем не здійснено жодних дій спрямованих на погашення заборгованості за кредитним договором, що змусило позивача звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (кредит) у строк та у порядку, що встановлені договором.

В силу ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України проценти, які підлягають сплаті за позикою, виплачуються щомісяця до дня повернення позики, якщо інше не передбачено договором.

Враховуючи, що в кредитному договорі відсутні будь-які застереження щодо припинення сплати відсотків за користування кредитом після настання строку повернення кредиту, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем відсотків після закінчення строку повернення кредиту з урахуванням збільшеного розміру процентної ставки, встановленої п.7.3 договору, яка не суперечить вимогам чинного законодавства.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що на момент вирішення спору відповідачем не надано суду доказів своєчасного повернення кредиту, доказів сплати заборгованості по відсоткам за користування кредитом та винагороди за зміну умов кредитного договору, суд приходить до висновку, що з нього підлягає стягненню 298739грн.99коп. боргу по кредиту, 43171грн.83коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, нарахованим за період з 29.11.08р. по 31.05.09р., та 500грн. винагороди за внесення змін до кредитного договору.

Відповідно до п.7.4 договору у разі порушення строків погашення кредиту позивач має право стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. При цьому, пеня нараховується на суму прострочених платежів за кредитом із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням зазначеної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 11982грн.34коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, нарахованої за період з 02.04.09р. по 01.06.09р.

Згідно з п.7.5 договору у разі порушення строку сплати відсотків за користування кредитом позивач має право стягнути з відповідача пеню за кожний день прострочки, включаючи день проплати. При цьому, пеня нараховується на суму несплачених своєчасно відсотків із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по відсотках, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням вказаної умови договору позивач просить стягнути з відповідача 1911грн.86коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з 29.11.08р. по 31.05.09р.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. А в силу ч.3 вищевказаної статті пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що, матеріалами справи доведений факт невиконання відповідачем належним чином зобов’язань по кредитному договору, наданий позивачем розрахунок пені відповідає фактичним обставинам справи, та обчислений з урахуванням умов договору та облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховано пеню, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 11982грн.34коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, нарахованої за період з 02.04.09р. по 01.06.09р. є правомірними і задовольняються судом в повному обсязі.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1911грн.86коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, нарахованої за період з 29.11.08р. по 31.05.09р,. задовольняються судом частково у сумі 1792грн.85коп., оскільки позивачем не доведено факт прострочки виконання відповідачем зобов’язання по сплаті відсотків за користування кредитом, нарахованим за період з 01.11.08р. по 30.11.08р. А тому вимога, позивача про стягнення з відповідача 119грн.01коп., нарахованої за період з 29.11.08р. по 25.12.08р., є необґрунтованою.

Відповідно до п.5.3.1. кредитного договору позичальник повинен не пізніше 25-го числа кожного першого місяця кварталу подавати у банк копії фінансових звітів за попередній квартал (бухгалтерський баланс (Форма №1) з розшифровкою основних показників, звіт про фінансові результати та їх використання (Форма №2). Річна звітність має бути подана не пізніше 20-го лютого року наступного за звітним.

В порушення вказаної умови договору документи фінансової звітності відповідачем у встановлені договором строки не надавалися, незважаючи на те, що позивачем неодноразово надсилалися на адресу листи з вимогою надати відповідні документи, зокрема №188 від 14.11.08р., №212 від 21.11.08р., №315 від 04.02.09р., №351 від 02.03.09р., №375 від 17.03.09р., №402 від 24.03.09р., №420 від 02.04.09р. (копії – а.с. 20-29). Вказані листи, як свідчать написи на них, отримувалися директором відповідача нарочно.

Відповідно до п.7.7. кредитного договору у разі порушення строків подання звітності, зазначеної в п.5.3.1. цього договору, банк має право стягнути з позичальника штраф в розмірі 50грн. за кожен день порушення строку подання звітності, включаючи день подання.

З урахуванням вказаної умови договору позивач просив стягнути з відповідача 4700грн. штрафу за несвоєчасне надання фінансової звітності.

Відповідно до ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Як вбачається з наведеної норми закону штраф є разовим платежем, який сплачується боржником кредитору у разі порушення виконання зобов’язання, і розраховується у відсотках від суми неналежно виконаного зобов’язання.

Аналіз п.7.7. кредитного договору, свідчить, що він не відповідає нормам чинного законодавства в частині нарахування штрафу за кожний день прострочки у розмірі 50грн., а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4700грн. штрафу за несвоєчасне надання фінансової звітності є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 298739грн.99коп. боргу по кредиту, 43171грн.83коп. боргу по сплаті відсотків за користування кредитом, 11982грн.34коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1792грн.85коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та 500грн. боргу по сплаті комісійної оплати за внесення змін до кредитного договору.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.188, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.530,549, 611,1048,1049,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніжинбуд”, вул.Радгоспна,21, с.Крути, Ніжинський район, Чернігівська область (ідентифікаційний код 34383090, р/р 26002300610023 в Банк „Демарк”, МФО 353575) на користь Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк", вул.Комсомольська, 28, м.Чернігів (ідентифікаційний код 19357516, р/р 290958007 в Банку „Демарк”, МФО 353575) 298739грн.99коп. боргу по кредиту, 43171грн.83коп. боргу по сплаті відсотків за користування кредитом, 11982грн.34коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 1792грн.85коп. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, 500грн. боргу по комісійній платі, 3561грн.87коп. державного мита та 308грн.33коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г.Оленич