Постановление суда № 43239559, 19.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1285/15 Головуючий у 1-й інстанції Махіборода Н.О.

Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької с області у складі:

Головуючого Бєлки В.Ю.

Суддів Онищенка Е.А.

Воробйової І.А.

При секретарі Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про виселення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про виселення.

В обґрунтування позову зазначено, що заочним рішенням Ленінського райсуду м. Запоріжжя від 17.12.2012 року, яке набрало законної сили 27.12.2012 року, задоволено позов банку про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2005 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 34220 доларів США.

Банк неодноразово звертався до відповідачів з вимогою про звільнення житлового будинку та зняття їх з реєстрації, однак, в добровільному порядку, вони не бажають виселятись.

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд виселити ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з житлового будинку АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку за вказаною адресою; судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2014 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з житлового будинку АДРЕСА_1.

Зобов'язано Управління державної міграційної служби України в Ленінському районі м. Запоріжжя зняти з реєстрації ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 229,40 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

До початку розгляду справи апелянт ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_6 подали клопотання про відкладення розгляду справи посилаючись , що їх представник зайняти в іншій справі.

Справа у апеляційному суді відкладалася 19.03.2015 року за заявою апелянта у зв'язку з хворобою.

Згідно ч.1 ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Приймаючи до уваги, що зайнятість представника в іншій справі не являється поважною причиною для відкладення апеляційного розгляду, оскільки користуючись своїми правами учасники процесу мають забезпечити явку іншого представника, який може ознайомитись з матеріалами справи і прийняти в її участі, судова колегія прийняла рішення про розгляд справи за відсутності осіб.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Так, згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 40 Закону звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Встановлено, що заочним рішенням Ленінського райсуду м. Запоріжжя від 17.12.2012 року, яке набрало законної сили 27.12.2012 року, задоволено позов банку про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2005 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 34220 доларів США.

Банк неодноразово звертався до відповідачів з вимогою про звільнення житлового будинку та зняття їх з реєстрації.

Вимога Банку не виконана.

З огляду наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно послалися на вимоги ст. 40 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотеко держателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок протягом місяця, а при їх відмові звільнити житлове приміщення добровільно, здійснюється їх примусове виселення на підставі рішення суду.

Судом досліджено фактичні обставини справи, зроблено висновок про дотримання банком процедури попередження відповідачів про необхідність у місячний термін добровільно звільнити житлове приміщення і після невиконання вказаної вимоги, обґрунтовано згорблено висновок про виселення відповідачів.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права , які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308 , 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: