№ 43228477, 18.03.2015, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 року Чернігів Справа № 825/2402/14

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Федоренка Я.О.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Бузиної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чернігівської міської виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міської виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій № 64 від 11.06.2014. Свої вимоги позивач мотивує тим, що в січні 2012 року на роботу за трудовим договором, зареєстрованим в Чернігівському міському центрі зайнятості, з оплатою праці в 1100,00 грн. прийнятий ОСОБА_4. В подальшому, в зв'язку зі змінами мінімальної заробітної плати з 01.01.2013 працівникові нараховувалася та виплачувалася заробітна плата в розмірі 1200,00 грн. З 17.06.2013 по 09.08.2013 даний працівник перебував на лікарняному в зв'язку з чим останньому нараховано кошти з розрахунку заробітку в 1200,00 грн. на місяць. Саме такий розмір заробітку обкладалася податком з доходів фізичних осіб і з цієї суми сплачувався єдиний соціальний внесок. Підвищення розміру заробітної плати також передбачено трудовим договором між працівником та позивачем, а тому вважає, що порушень чинного законодавства ним не допускалось.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що спеціалістом відповідача проведена планова перевірка страхувальника з питань правильності нарахування, обліку та використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 23.05.2012 по 01.04.2014, за результатами якої складено акт № 177 від 26.05.2014. Перевіркою встановлено, що обчислення середньої заробітної плати по листку непрацездатності серії АВУ № 770445 з 17.06.2013 по 09.08.2013 (розрахунковий період з грудня 2012 по травень 2013 року) проводилось із заробітної плати в розмірі 1200,00грн., що перевищує мінімальну заробітну плату за відповідний місяць розрахункового періоду. Зміни до трудового договору щодо оплати праці ОСОБА_4 не вносились. Вказані дії позивача є порушенням п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001 (далі - Порядок № 1266) та призвело до неправомірного використання страхових коштів Фонду на суму 71,02 грн., тому спірне рішення вважає правомірним.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що з вересня 2011 року між нею, як суб'єктом підприємницької діяльності та позивачем укладено усний договір, згідно якого вона відповідала за ведення бухгалтерського та податкового обліку ФОП ОСОБА_1 У зв'язку з підвищенням з 2012 року розміру мінімальної заробітної плати, працівнику ОСОБА_4 була призначена оплата праці в розмірі 1200,00 грн., з якої були нараховано кошти за лікарняний. Крім того пояснила, що трудовим договором між працівником та позивачем також передбачено підвищення заробітної плати.

Заслухавши пояснення сторін та свідка, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №348484 (а.с.130)

01.01.2012 між ФОП ОСОБА_1 та працівником ОСОБА_4 укладено трудовий договір, в п.3 якого працівнику встановлена оплата праці в розмірі 1100,00грн.(а.с.34).

В період з 17.08.2013 по 09.08.2013 ОСОБА_4 перебував на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності серії АВУ № 770445(а.с.35).

27.09.2013 до Чернігівської міської виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ФОП ОСОБА_1 подана заява-розрахунок про здійснення фінансування для надання матеріального забезпечення застрахованій особі на суму 1545,46 грн.(а.с.33). Вказані кошти перераховані Фондом, що не заперечувалось позивачем.

26.05.2014 провідним спеціалістом відповідача на підставі направлення від 22.05.2014 № 185, наказу від 19.03.2014 № 56-од (а.с.133) та згідно пп. 3.3.3 п.3.3 Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої постановою правління від 22.12.2010 № 29 проведено планову перевірку страхувальника ФОП ОСОБА_1 з питань правильності нарахування, обліку та використання страхових коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 23.05.2012 по 01.04.2014, за результатами якої складено акт № 177 (а.с.31-32). Даною перевіркою встановлено порушення, а саме при розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_4 листка непрацездатності серії АВУ № 770445 за період з 17.06.2013 по 09.08.2013 до середньоденної заробітної плати неправомірно включено виплати, які визначені не у відповідності до нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Закону України «Про оплату праці». Обчислення середньоденної заробітної плати по листку непрацездатності проводилось із розрахунку 1200,00грн., що перевищує мінімальну заробітну плату за відповідний розрахунковий період. Зміни до трудового договору щодо оплати праці ОСОБА_4 не вносились. Даними діями ФОП ОСОБА_1 порушено п.7 Порядку обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001, що призвело до неправомірного використання страхових коштів Фонду на суму 71,02 грн.(а.с.134-135).

На підставі даного акту перевірки відповідачем 11.06.2014 прийнято рішення № 64 про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності на загальну суму 106,53 грн. (страхові кошти 71,02 грн. та 35,51 грн. фінансових санкцій) (а.с.93).

Вважаючи вказане рішення протиправним позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Частиною першою статті 9 Закону України від 18.01.2001 № 2240 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (чинного на момент здійснення правовідносин) (далі - Закон № 2240) передбачено, що фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів.

Частиною другою статті 28 Закону № 2240 (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страховик зобов'язаний здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів.

Відповідно до статті 35 Закону № 2240, допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у разі настання в неї страхового випадку.

При цьому розмір такої допомоги залежить від розміру заробітної плати яка нараховувалась застрахованій особі у розрахунковому періоді.

Правила обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - страхові виплати) у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників, визначаються Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1266 (далі - Постанова N 1266).

Згідно пункту 4 Порядку № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для застрахованих осіб (включаючи осіб, які працюють неповний робочий день (робочий тиждень) та добровільно застрахованих осіб), є останні шість календарних місяців (з першого до першого числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок.

Як встановлено судом, у трудовому договорі від 01.01.2012 оплата праці ОСОБА_4 встановлена в розмірі 1100,00 грн. на місяць. Даним договором також передбачено, що розмір заробітної плати визначається за згодою сторін, але не нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати (а.с.34).

Статтею 13 Закону України від 22.12.2011 № 4282-УІ «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

У зв'язку з підвищенням з 01.01.2013 розміру мінімальної заробітної плати позивачем підвищено ОСОБА_4 розмір заробітної плати до 1200,00 грн., що підтверджується наказом № 5 від 01.07.2012 (а.с.117).

Факт нарахування та виплати ОСОБА_4 заробітної плати в розмірі 1200,00 грн. за розрахунковий період також підтверджується відомостями нарахування заробітної плати (а.с.118-123). При цьому суд зазначає, що встановлення ФОП ОСОБА_1 заробітної плати ОСОБА_4 в розмірі 1200,00грн. на місяць жодним нормативно-правовим актом не заборонено.

Із вказаного розміру заробітної плати позивачем сплачувався податок з доходів фізичних осіб та страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що підтверджується таблицями № 6. Відомості про нарахування заробітної плати (доходу) застрахованим особам (124-129).

З наведеного вбачається, що заробітна плата ОСОБА_4 в розмірі 1200,00 грн. підвищена позивачем відповідно до Закону України від 22.12.2011 № 4282-УІ «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та умов трудового договору від 01.01.2012.

Зважаючи на те, що позивач надав докази щодо нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_4 в розмірі 1200,00грн., сплати податків та страхових внесків із вказаного розміру, а відтак дана заробітна плата може враховуватись при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності, що надається за paxунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність нарахування ФОП ОСОБА_1 за розрахунковий період (грудень 2012 року по травень 2013 року) виплат по листку непрацездатності серії АВУ № 770445 саме з розміру заробітної плати 1200,00 грн.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ФОП ОСОБА_1 порушено пункт 7 Порядку № 1266 так як зміни до трудового договору щодо оплати праці ОСОБА_4 до 1200,00 грн. не вносились, з огляду на таке.

Пунктом 7 Порядку № 1266 передбачено, що середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці» (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в даному випадку не внесення змін до трудового договору щодо оплати праці, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 01.01.2012 та зареєстрованого в Чернігівському міському центрі зайнятості від 03.01.2012 не свідчить про порушення пункту 7 Порядку № 1266, а відтак оскаржуване рішення в частині повернення ФОП ОСОБА_1 коштів Фонду в сумі 71,02грн. є протиправним.

Згідно частини першої статті 30 Закону № 2240 страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Враховуючи те, що судом не встановлено з боку ФОП ОСОБА_1 порушень пункту 7 Порядку № 1266, тому застосування фінансових санкцій до позивача в розмірі 35,51 грн. є також протиправним.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання про відсутність як фактичних, так і юридичних підстав для прийняття рішення № 64 про повернення коштів Фонду та застосування фінансовий санкцій від 11.06.2014 за порушення пункту 7 Порядку № 1266, а тому заявлений адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог частини першої статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської міської виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 11.06.2014 № 64 про повернення коштів та застосування фінансових санкцій.

Повернути з Державного бюджету (р/р 31216206784002 в ГУДКС України в Чернігівській області, МФО 853592, код 38054398) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 73,08 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя І.І. Соломко