№ 43228317, 12.04.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 квітня 2012 року

справа № 2а-9674/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сафронової С.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Чепурнова Д.В.

при секретарі судового засідання: Хімушкіної О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Переробник» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року

у адміністративній справі № 2а-9674/10/0470 за позовом Закритого акціонерного товариства «Переробник» до Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:

Звертаючись до суду з позовом у цій справі Закрите акціонерне товариство «Переробник» (далі – ЗАТ «Переробник») про скасування податкових повідомлень-рішень Криворізької МДПІ, мотивував свої вимоги безпідставністю та необґрунтованістю висновків податкового органу щодо: заниження позивачем податкового зобов’язання з ПДВ, яке відбулося внаслідок подвійного відображення податкових накладних в реєстрах отриманих податкових накладних різних періодів, включення до податкового кредиту з ПДВ податкових накладних минулих періодів, та не зменшення залишку від’ємного значення за результатами попередньої виїзної планової перевірки позивача; збільшення ЗАТ «Переробник» податкового кредиту у зв’язку з не співпаданям дати виписки податкової накладної та дати відображення сум у складі податкового кредиту підприємства за цими податковими деклараціями; завищення ЗАТ «Переробник» податкового кредиту з ПДВ в результаті включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні придбання матеріалів, які не використовувалися у господарській діяльності підприємства; та стосовно зменшення підприємством валових витрат і податкового кредиту в результаті використання товарно-матеріальних цінностей не у господарській діяльності (по акту перевірки від 05.11.2008р. № 001327/23-30847189).

Вказуючи на невірне викладення відповідачем інформації, яка зазначена вдокументах, що підтверджують витрати позивача, а також на помилковість застосування Криворізькою МДПІ до спірних правовідносин положень п.п.7.2.3. п.п.7.2.6. п.7.2. ст..7, п.п.7.4.1. п.п.7.4.3. п.п.7.4.4. п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7, п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі – Закон №168), вимог п.1.32. ст..1, п.п.4.1.6. п.4.1 ст.4, п.5.1. ст.5, п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5, п.5.11 ст.5, п.6.1. ст.6 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 344 (далі – закон № 344), та приписів Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», позивач по цій справі з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.07.2011 р.(а.с.169 т.6) просив: визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької МДПІ № 0000082340/0 від 26.03.2010 р., № 0000082340/1 від 03.06.2010 р., № 0000082340/2 від 10.08.2010 р. та № 0000082340/3 від 21.10.2010 р.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у задоволені адміністративного позову Закритого акціонерного товариства «Переробник» до Криворізької міжрайонної державної податкової інспекції – відмовлено у повному обсязі з підстав доведеності відповідачем по справі порушення ВАТ «Переробник» під час здійснення фінансово-господарської діяльності положень Закону №168 шляхом заниження податкового зобов’язання з ПДВ, та ненадання позивачем по справі доказів, які б підтверджували факт отримання у 2009 році первинних документів, складених в період 2006-2008 р.р., і з підстав правомірності висновків податкового органу за результатом перевірок діяльності ВАТ«Переробник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, і відповідно про законність прийнятих стосовно позивача податкових повідомлень-рішень за № 0000082340/0 від 26.03.2010 р., за № 0000082340/1 від 03.06.2010 р., за № 0000082340/2 від 10.08.2010 р. та за № 0000082340/3 від 21.10.2010 р..

Зазначене рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем по справі до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду з підстав неповноти встановлення судом усіх обставин по справі, та не врахування фактів та доказів по справі, що мають значення для правильного вирішення спору по суті, а також з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам у справі та порушення судом норм матеріального права. За вказаних обставин, позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у цій справі в повному обсязі.

Сторони у справі належним чином повідомлялися про час, день та місце розгляду справи, проте їх представники двічі в судове засідання не з’являлися, заяви від сторін по справі про відкладення розгляду справи до суду не надходили, що відповідно до ч.4 ст.196 КАСУ та ст.41 КАСУ надає судовій колегії можливість переглянути рішення суду першої інстанції у цій справі за апеляційною скаргою позивача за відсутності осіб, які приймають участь у справі та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та про скасування постанови суду першої інстанції, з прийняттям у справі нової постанови про задоаовлення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що за результатом проведеної Криворізькою МДПІ у період з 30.12.2009 року по 02.03.2010 року планової виїзної перевірки ЗАТ «Переробник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р., контролюючим органом 10.03.2010 року було складено Акт № 000274/23-30847189 (а.с.7-33 т.1), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог

-п.6.1 ст.6, п.п.7.4.1, 7.4.3 п.7.4 ст. 7 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (далі – Закон №334), в результаті чого позивачем за період з 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р. завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування у розмірі 1973754,00 грн.;

- п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР (далі- Закон № 168, яке виразилося у заниженні податкового зобов'язання з ПДВ за період 01.07.2008 р. по 30.09.2009 р. на суму 239411,00 грн. (грудень 2008 р. - 239411,00 грн.) та завищення показника рядку 26 "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" декларації з ПДВ за вересень 2009 року у розмірі 33631,00 грн.

- та п.6 ст.3 Закону України від 06.07.1995 р № 265/95-ВР «Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій протягом трьох років післ їх закінчення.

На підставі зазначеного Акту перевірки № 000274/23-30847189 від 10.03.2010 року, Криворізькою МДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000082340/0 від 26.03.2010 р., яким ЗАТ «Переробник» визначено податкове зобов’язання з ПДВ в загальному розмірі 359117,00 грн., в тому числі за основним платежем – 239411,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями – 119706,00 грн. (а.с.34 т.1).

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем 06.04.2010 р. в порядку апеляційного узгодження шляхом подання до відповідача первинної скарги (а.с.35-37 т.1), за наслідком розгляду якої відповідачем було прийнято рішення №3909/10/31 від 03.06.2010 р., яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача – без задоволення (а.с.38-39 т.1). Оночасно, 03.06.2010 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000082340/1, яким ЗАТ "Переробник" визначено податкове зобов’язання з ПДВ в загальному розмірі 359117,00 грн., в тому числі за основним платежем – 239411,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 119706,00 грн. (а.с.40 т.1).

Згадані вище податкові повідомлення-рішення оскаржені 16.06.2010 р. позивачем шляхом подання повторної скарги до ДПА в Дніпропетровській області (а.с.41-43 т.1), за наслідком розгляду якої, ДПА в Дніпропетровській області було прийнято рішення №21426/10/25-008 від 10.08.2010 р., яким оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача – без задоволення (а.с.170-171 т.6), а 10.08.2010 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000082340/2, яким ЗАТ "Переробник" визначено податкове зобов’язання з ПДВ в загальному розмірі 359117,00 грн., в тому числі за основним платежем – 239411,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 119706,00 грн. (а.с.172 т.6).

За наслідком розгляду повторної скарги позивача від 20.08.2010 р. зазначених вище податкових повідомлень-рішень до ДПА України (а.с.173-176 т.6), ДПА України прийнято було прийнято рішення №11032/6/25-0115 від 21.10.2010 р., яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача – без задоволення (а.с.177-179 т.6). Разом з тим, 21.10.2010 р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000082340/3, яким ЗАТ "Переробник" визначено податкове зобов’язання з ПДВ в загальному розмірі 359117,00 грн., в тому числі за основним платежем – 239411,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями – 119706,00 грн. (а.с.180 т.6).

Отже, усі чотири оскаржувані у цій справі позивачем податкові повідомлення-рішення Криворізької МДПІ базуються на викладених у акті перевірки № 000274/23-30847189 від 10.03.2010 року висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 168, та визначають ЗАТ «Переробник» (однакове) податкове зобов’язання з ПДВ загальною сумою - 359117,00 грн., яка складається з основного платежу – 239411,00 грн. (грудень 2008 р. - 239411,00 грн.), яке виникло внаслідок: - подвійного відображення податкових накладних в реєстрах отриманих податкових накладних різних періодів; - включення до податкового кредиту з ПДВ податкових накладних минулих періодів; - та не зменшення залишку від’ємного значення за результатами попередньої виїзної планової перевірки позивача; з визначенням також штрафної (фінансової) санкції.

При цьому, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000082340/0, № 0000082340/1, № 0000082340/2, № 0000082340/3 – відрізняються між собою лише номером та датою їх винесення податковим органом. Зокрема, три оскаржувані позивачем податкові повідомлення рішення за № 0000082340/1 від 03.06.2010 р., за № 0000082340/2 від 10.08.2010 р. та за № 0000082340/3 від 21.10.2010 р., виносилися Криворізькою МДПІ за результатами апеляційного оскарження ЗАТ «Переробник» податкового повідомлення-рішення № 0000082340/0 від 26.03.2010 р., тобто подання скарг: до відповідача - 06.04.2010 р. (а.с.35-37 т.1), до ДПА в Дніпропетровській області - 16.06.2010 р. (а.с.41-43 т.1), та до ДПА України - 20.08.2010 р. (а.с.173-176 т.6).

Як встановлено судовою колегією під час апеляційного перегляду данної справи, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ЗАТ «Переробник», виходив доведеності фактів заниження позивачем податкового зобов’язання з ПДВ у період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, виниклого внаслідок: подвійного відображення податкових накладних в реєстрах отриманих податкових накладних різних періодів; включення до податкового кредиту з ПДВ податкових накладних минулих періодів; та не зменшення залишку від’ємного значення за результатами попередньої виїзної планової перевірки; а також з підстав визнання представником позивача в судовому засіданні випадкового подвійного відображення в реєстрі отриманих податкових накладних одних і тих самих податкових накладних на загальну суму 1791,12 грн., та відсутності у позивача, як платника податків, законної можливості приймати самостійно рішення про відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит, та того, що позивачем не спростовано в суді факту не відображення господарських операцій в бухгалтерському обліку і податковій звітності за попередні періоди, коли були виписані відповідні податкові накладні, також як і не надано доказів на підтвердження факту отримання в 2009 році первинних документів, які були складені в період 2006-2008 р.р..

При цьому, посилаючись на обґрунтованість зафіксованого в акті попередньої перевірки № 001327/23-30847189 від 05.11.2008 року (а.с.7-230 т.2) висновки відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не відкориговані дані податкової звітності за наслідком виявлених порушень, а висновки по вказаному акту перевірки позивачем не оскаржувалися та не спростовувалися у встановленому законом порядку, тому є чинними та обов’язковими для врахування Криворізькою МДПІ при здійсненні у 2010 році планової виїзної перевірки ЗАТ «Переробник», внаслідок якої було складено Акт № 000274/23-30847189 від 10.03.2010 року (а.с.7-33 т.1).

Між тим, судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції у цій справі, та вважає їх помилковими і такими, що суперечать фактичним обставинам у справі та нормам матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, виходячи з нижченаведеного

З матеріалів справи вбачається, що податкові накладні виписані протягом з лютого 2007 р. по лютий 2008 р. були отримані позивачем лише в період з липня 2008 р по серпень 2009 р. (а саме: в липні 2008 р. за податковою накладною, виписаною в лютому 2008 р.; в серпні 2008 р. - за податковими накладними, виписаними в грудні 2007 р., січні, лютому 2008 р.; в вересні 2008 р. - за податковими накладними, виписаними в листопаді 2006 р., та вересні 2007 р.; в листопаді 2008 р. - за податковими накладними, виписаними в квітні, травні, жовтні, листопаді, грудні 2007 р., січні 2008 р.; в грудні 2008 р. - за податковими накладними, виписаними в березні, квітні, травні, грудні 2007 р.; в травні 2009 р. - за податковими накладними, виписаними в грудні 2006 р., лютому 2007 р.; в червні 2009 р. за податковою накладною, виписаною в липні 2007 р.; та в серпні 2009 р. за податковою накладною, виписаною в лютому 2007 р.).

Судова колегія звертає увагу на те, що Закон № 168/97-ВР містить пряму заборону на включення до податкового кредиту витрат, пов'язаних зі сплатою ПДВ, які не підтверджені податковими накладними чи іншими документами, перерахованими в підпункті 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону, а якщо платник податку не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною. Тобто, Законом встановлено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. У разі коли платник податку отримує оформлену належним чином податкову накладну із запізненням, він має право включити до податкового кредиту того звітного періоду, в якому отримана податкова накладна, зазначену в цій податковій накладній суму податку в межах строку давності, встановленого статтею 15 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною. У разі коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, у яких фактично відбулися господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Правомірність зарахування позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, у тих податкових періодах, в яких вони були отримані від контрагентів підтверджується змістом листа ДПА України від 11.08.2004 р. № 15316/7/15-2417, в якому містяться роз’яснення про випадки, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулася оплата та отримання товарів (робіт, послуг), і згідно цих роз’яснень, суми податку, вказані в таких податкових накладних можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані, лише за виключенням тих податкових накладних, що отримані після закінчення термінів позовної давності (лист ДПА України від 11.08.2006 р. № 15155/7/16-1517-10), про що свідчать реєстри отриманих податкових накладних за відповідний період, що надавалися позивачем перевіряючим на їх письмовий запит від 05.02.2010 р. № 808/10/23-066 за актом надання документів від 16.02.2010 р., та долученими до матеріалів справи копіями реєстрів отриманих податкових накладних (а.с.55-111 т.3).

Посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано перевіряючим та суду доказів несвоєчасного отримання податкових накладних, судова колегія вважає в даному випадку недоречним, та не може сприймати як недоведеність позивачем заявлених у цій справі вимог, оскільки достатнім доказом факту отримання позивачем податкових накладних є саме «реєстр отриманих та виданих податкових накладних за відповідні періоди», що оформлені у відповідності до вимог наказу ДПА України від 30.06.2005 р. № 244, та які були предметом дослідження перевіряючих і адміністративного суду.

При цьому, чинне законодавство не містить в собі вимог про підтвердження платником податків моменту отримання від його контрагентів податкових накладних у будь-який інший спосіб ніж внесення відповідної інформації до реєстру отриманих податкових накладних. У тому числі, законодавець не вимагає від платника податків збирати та зберігати будь-які докази несвоєчасного отримання податкових накладних, а згідно пп.4.4.1 п.4.4. ст..4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» N 2181-III від 21.12.2000 р., передбачено, що у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Вищенаведені положення Закону № 168/97-ВР та безспірно встановлений під час судого розгляду даної справи факт надання до перевірки у 2008 р. та у 2010 р. усіх документів, що підтверджували його право на валові витрати та податковий кредит, свідчать про помилковість висновків суду першої інстанції про доведеність відповідачем факту порушення ЗАТ «Переробник» вимог пп.7.5.1 п.7.5 Закону України "Про податок на додану вартість"

Крім того, така позиція позивача у цій справі повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справах цієї категорії, висловленій, зокрема, у постанові від 5 грудня 2011 року (№ 21-245а11).

Про безпідставність висновків суду першої інстанції щодо невиконання ЗАТ «Перереробник» обов’язку по корегуванню даних податкової звітності за наслідком виявлених та зафіксованих в акті перевірки № 001327/23-30847189 від 05.11.2008 року порушень, свідчить той факт, що за результатами планової виїзної перевірки позивача, що була оформлена згаданим актом від 05.11.2008 року, відповідачем по справі не визначалися суми податкового зобов’язання для позивача в розумінні п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та не приймалося будь-яких рішень, які б позивач мав би можливість оскаржити в порядку, що визначений п.5.2. ст.5 цього Закону

Помилковими судова колегія також вважає висновки суду першої інстанції про правомірність врахування відповідачем при прийняття оскаржуваних у цій справі податкових рішень-повідомлень, висновків акту перевірки № 001327/23-30847189 від 05.11.2008 року (а.с.7-229 т.2) в частині, яка стосується порушення позивачем вимог пп.7.4.1 пп.7.4.4 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" щодо включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні придбання матеріалів, які не використовуються у господарській діяльності підприємства, внаслідок чого позивачем нібито завищено податковий кредит з ПДВ за період з 01.04.2008 р. по 30.06.2008 р. на суму 214856 грн.

Про помилковість наведених у попередньому абзаці висновків суду першої інстанції свідчить те, що відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України вді 10.08.2005 року № 327, який був чинний на час проведення перевірки (далі – Порядок № 327), акт є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання в перевіряємий період (п.1.3), та є підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення у відповідності до п.2.6.1 Наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків" від 10.08.2005 р. N 328, як рішення керівника податкового органу щодо сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів, що приймаються за результатами перевірок платника податків (у т. ч. камеральних).

Відповідно до вищенаведеного, акт перевірки № 001327/23-30847189 від 05.11.2008 року - не може слугувати підставою для винесення оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень, що були прийняті за результатами іншої перевірки іншого податкового періоду позивача, як платника податків.

Суд першої інстанції вказуючи на доведеність відповідачем порушення ЗАТ «Переребник» вимог пп.7.4.1 пп.7.4.4 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не взяв до уваги вищенаведених положень Порядку № 327, також як і проігнорував долучені до матеріалів справи за заявою позивача від 08.04.2011 р. № 324/1 (а.с.1-5 т.2) та заявою від 05.07.2011 р. (а.с.133-134 т.6) письмові докази щодо реальності господарської діяльності в період 2007-2008 р.р. та в період з 01.07.2008 р по 30.09.2009 р., в тому числі і за: договором комісії № К07/2302/П від 23.02.2007 р. із спеціфікаціями (а.с.134-148, 150-154 т.6); контрактом транспортних послуг № А03-0408/Є від 04.08.2003 р. (а.с.15-17 т.6); контрактами підряду № 07-05/07-01 від 07.05.2007 р. (а.с.1-7 т.3), № 02-07/07-06 від 02.07.2007 р. (а.с.8-14 т.3), № 01-11/07-05 від 01.11.2007 р. (а.с.15-21 т.3), № 04-02/08-02 від 04.02.2008 р. (.с.22-28 т.3), № 14-12/07-03 від 14.12.2007 р. (а.с.29-35 т.3), № 15-01/07-09 від 15.01.2007 р. (а.с.36-42 т.3); за договорами купівлі-продажу № 1 від 10.01.2007 р. (а.с.43-46 т.3), № 5-14-01/08-01 від 14.01.2008 р. (а.с.47-49 т.3); та договорів поставки № 02/08-ІІ від 12.12.2007 р. (а.с.50-52 т.3), № 25/07-ІІ від 03.01.2007 р. (а.с.53-54 т.3), якими є: Реєстр отриманих податкових накладних за липень, серпень, вересень, листопад грудень 2008 року та травень і серпень 2009 р., (а.с.55-111 т.3); а також: видаткові накладні (а.с.114-117, 144-164 т.3, а.с.21, 23-24, 97-108, 143-144, 213-214 т.4, а.с.21-23, 77-82, 102, 103, 120-121, 123, 142-143, 148-150 т.5); накладні (а.с.119-137, 165, 169-238 т.3, а.с.39-96, 118-130, 159-174, 197-198, 208-212 т.4, а.с.2-20, 24-26, 55-56, 75-76, 100, 104-106, 114-120, 129-130, 140-142, 146-148 т.5); ТТН (а.с.118, 137-143, 165-168 т.3, а.с.25, 27-39, 109-117, 145-155, 157-158, 200-207, 218-221, 224-227 т.4, а.с.1-2, 27-34, 47-55, 57-72, 83-100, 106-114, 122, 124-128, 131-139, 144-146 т.5); накладні на видаток (а.с.112-113, 239-241 т.3, а.с.1-19, 26, 131-141, 156, 175-195, 199, 215-217, 222-223 т.4, а.с.35-46, 73-74 т.5); акти здачі-прийому робіт та виконаних робіт (а.с.20, 22, 142, 196 т.4, а.с.79, 102, 122, 150 т.5, а.с.5-11, 20-22, 27-28, 32, 36, 39, 61, 63-65, 68 т.6); звіти комісіонера (а.с.3-4, 59-60, 67 т.6); рахунки (а.с.18-19, 23-26, 28, 30-31, 34-35, 38-39, 41-50, 62, 66 т.6); ж/д накладні (а.с.29, 33, 37, 40, 69-124 т.6), які оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.3 і ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, та якими у сукупності підтверджується повнота відображення позивачем своєї діяльності, та правомірність формування сум податку на додану вартість за перевіряємий період, а також підтверджується відсутність у позивача підстав для зменшення залишку відємного значення за результатами перевірки за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 р..

Колегія суддів зазначає, що жодним нормативним чи законодавчим документом не передбачена можливість чи право податкового органу відображати в акті перевірки необгрунтовані дані чи суб'єктивні припущення перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, а в п.п.2.3.4 Порядку № 327 це прямо заборонено.

Висновки суду першої інстанціх про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні придбання матеріалів, які не використовувалися ним у господарській діяльності, і завищення тим самим податкового кредиту з ПДВ, за період з 01.04.2007 р. по 30.06.2008 р. на суму 214856 грн. - спростовуються вищезаначеними по тексту судового рішення апеляційної інстанції письмовими доказами (тобто, долученими до матеріалів справи первинними документами позивача), та копіями постанов суду в адміністративних справах (а.с.156-160 т.6)

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у перевіряємому відповідачем періоді, та про правомірність оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень.

Щодо висновків суду першої інстанції про невідкоригування позивачем даних податкової звітності за наслідком виявлених порушень під час попередньої перевірки, висновки якої позивачем не оскаржувались і відповідно були обов’язковими до врахування податковим органом при здійсненні планової виїзної перевірки позивача, судова колегія зазначає про помилковість таких висновків суду першої інстанції, оскільки за результатами попередньої перевірки ТОВ «Переробник» Криворізькою МДПІ не визначалися будь-які суми податкового зобов’язання в розумінні п.1.2 ст.1 Закону № 2181, та не приймалося будь-якого рішення в розумінні ппю5ю2ю2 р.5.2. ст..5 Закону № 2181, а чинним законодавством та судовою практикою, яка склалася з зазначеного питання, акти перевірок контролюючого органу та його висновки – не можуть бути предметом спору, який має вирішуватися в судовому порядку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної податкової служби зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що не передбачені Конституцією та законами України, і будь які прояви податкової дискримінації з боку органа державної податкової служби суперечать ст.ст.1,3 Закону України «Про оподаткування» та ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним вище обставинам, зібраним по справі доказам та не вірно застосував норми матеріального права, у зв’язку із чим, неправильно вирішив спір відмовивши у задоволені адміністративного позову, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Доводи апеляційної скарги спростовують встановлені судом першої інстанції обставини та узгоджуються з нормами права, що регулюють спірні правовідносини, у зв’язку з чим судова колегія спираючись на вимоги статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а вимоги даного позову підлягають задоволенню.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ст.205, ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія, -

П о ст. а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Переробник» - задовольнити

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року – скасувати, та прийняти нову постанову про задоволення адміністративного позову Закритого акціонерного товариства «Переробник» в повному обсзі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Криворізької МДПІ № 0000082340/0 від 26.03.2010 р., № 0000082340/1 від 03.06.2010 р., № 0000082340/2 від 10.08.2010 р. та № 0000082340/3 від 21.10.2010 р.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з часу її постановлення та оскаржується в порядку і строки, визначені ст..212 КАС України

Головуючий: С.В. Сафронова

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: Д.В. Чепурнов