№ 43201745, 19.03.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Справа № 904/7611/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області м. Нікополь, Дніпропетровська областьна постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015у справігосподарського суду Дніпропетровської областіза позовомНікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області м. Нікополь, Дніпропетровська область дофізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Дніпропетровськ провідшкодування збитків у сумі вартості безхазяйного майна в розмірі 37 398,00 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про відшкодування з ФОП ОСОБА_4 на користь держави збитків у сумі вартості безхазяйного майна в розмірі 37 398,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем передано відповідачу на зберігання майно згідно договору зберігання від 16.07.2008, яке останнім було втрачено, внаслідок чого позивач поніс збитки у заявленому розмірі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2014 у справі №904/7611/14 позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь держави в особі Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 5 898 грн. 00 коп. збитків.

Рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо забезпечення схоронності майна. Суд прийшов до висновку, що ринкова вартість майна, яке було передано відповідачеві на відповідальне зберігання, становила 29 898 грн. 00 коп., а оскільки відповідач відшкодував на користь позивача частину вартості втраченого майна в розмірі 24 000 грн. 00 коп., то розмір збитків, понесених у зв'язку з втратою майна, складає 5 898 грн. 00 коп.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.12.2014 у справі № 904/7611/14 скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та постановою, Нікопольська ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позову, а постанову скасувати повністю, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального права. Зокрема, як зазначається скаржником загальна вартість спірних плит складає 61 398, 00 грн., після отримання претензії відповідачем було сплачено 24 000, 00 грн., але різниця в 37 398, 00 грн. залишилась не погашеною.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2008 року позивачем виявлено майно, яке мало ознаки безхазяйного, а саме залізобетонні плити.

16.07.2008 між Нікопольською ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області (Замовник) та ФОП ОСОБА_4 (Зберігач) було укладено договір зберігання.

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та умовах, визначених цим договором згідно відповідних документів, які є невід'ємною частиною цього договору, Замовник передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання плити залізобетонні, розміром 3,0х2,0 м., які знаходяться за адресою: с. Настасівка, поруч залізничним мостом, вартістю 24 000,00 грн.

Згідно п. 7.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2008.

Відповідно до п. 2.1.1 договору Зберігач зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів для зберігання майна в період дії цього Договору.

Витрати Зберігача на перевезення майна до місця зберігання сплачуються Замовником на підставі документів, що підтверджують вказані витрати (п. 4.2 договору).

Згідно акту опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного № 2 від 16.07.2008 позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання плити залізобетонні розміром 3,0х2,0 м., у кількості 300 штук, ціна одиниці - 80,00 грн., загальною вартістю 24 000,00 грн., які знаходяться за адресою: Томаківськтий район, поблизу с. Настасівка.

Відповідно до довідки Бабушкінського РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області від 10.10.2008 громадянин ОСОБА_4 06.10.2008 звернувся з заявою про зникнення залізобетонних плит у кількості 300 шт. з автодрому по вул. Запорізьке шосе, 36. За результатами розгляду заяви було прийняте рішення про відмову в порушення кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України.

14.10.2008 до податкової інспекції надійшла заява від відповідача про крадіжку залізобетонних плит, які були передані йому на відповідальне зберігання.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою відшкодувати вартість викрадених плит. Після чого, відповідач сплатив позивачу вартість втраченого майна в розмірі 24 000 грн. 00 коп.

Спір виник з тих причин, що, як вважає позивач, внаслідок несхоронності майна з вини відповідача, спричинено збитки в розмірі 37 398 грн. 00 коп., які становлять різницю між визначеною оцінкою вартістю майна - у 61 398,00 грн., та сплаченою відповідачем сумою 24000,00 грн.

Доводи позивача обґрунтовані матеріалами звіту про оцінку майна, складеного 22.08.2008 ПП ОСОБА_5, тобто після укладення 16.07.2008 договору зберігання цього майна, згідно якого ринкова вартість залізобетонних дорожніх плит в кількості 300 шт., які являються елементом дорожнього покриття, складає 61 398,00 грн.

За змістом ст. 32 ГПК України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів - фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході апеляційного перегляду справи, судом апеляційної інстанції надано відповідну оцінку зазначеному звіту про оцінку майна, який на переконання суду не є належним доказом у даній справі, оскільки суб'єктом оціночної діяльності досліджувалися залізобетонні дорожні плити розміром 3 х 1,5 х 0,16 - 0,18 м, в той час як відповідно до акту опису і попередньої оцінки майна № 2 від 16.07.2008 та договору відповідального зберігання від 16.07.2008 відповідачу на відповідальне зберігання передані плити залізобетонні розміром 3,0 х 2,0 м, що свідчить про недоведеність того факту, що об'єкт оцінки співпадає з товаром, переданим відповідачу на зберігання за договором від 16.07.2008.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов'язання є порушенням зобов'язання, правовим наслідком чого є, зокрема, відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Враховуючи положення наведених норм матеріального права та сплату відповідачем визначеної договором від 17.07.2008 зберігання залізобетонних плит повної вартості втраченого товару в розмірі 24000,00 грн., висновок господарського суду апеляційної інстанції про відмову в позові, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Зважаючи на викладене, колегія вважає, що апеляційним господарським судом дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 904/7611/14 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г.П. Коробенко

Судді: Г.К. Прокопанич

В.І. Шаргало