Решение № 43114607, 12.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р.Справа № 922/263/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", м.Харків до Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми "Прогрес", с.Лигівка Харківської області про стягнення 63148,92 гривень за участю представників:

позивача - Чупріна О.О. (довіреність б/н від 03 листопада 2014 року),

відповідача - Цувіна А.І. (довіреність №273/2 від 18 листопада 2014 року).

ВСТАНОВИВ:

13 січня 2015 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми "Прогрес" (відповідача) суми заборгованості у розмірі 63148,92 гривень, у тому числі, 49000,00 гривень суми основної заборгованості, 3515,92 гривень суми 3% річних та 10633,00 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням відповідачем умов договору №11/04-11 підряду на виконання проектних робіт, укладеного між сторонами 11 квітня 2011 року. Крім того, позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 січня 2015 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 11 лютого 2015 року.

У судовому засіданні 11 лютого 2015 року було оголошено перерву до 04 березня 2015 року.

У судовому засіданні 04 березня 2015 року було оголошено перерву до 12 березня 2015 року.

10 березня 2015 року представник позивача надав через канцелярію суду заяву (вх.№9068) про зменшення позовних вимог, в якій зменшив позовні вимоги на суму 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку з чим, просив суд стягнути з відповідача 49000,00 гривень основної заборгованості та судовий збір. Судом було досліджено відповідну заяву та долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 12 березня 2015 року підтримав надану заяву про зменшення позовних вимог, та просив прийняти її до розгляду.

Представник відповідача у судовому засіданні 12 березня 2015 року проти відповідної заяви позивача не заперечував.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, перевіривши повноваження представника позивача на підписання даної заяви, встановивши, що відповідні дії позивача не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін, дійшов висновку про прийняття її до розгляду, та продовжує розгляд справи з урахуванням прийнятої заяви.

Представник позивача у судовому засіданні 12 березня 2015 року підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 12 березня 2015 року проти зменшених позовних вимог не заперечував.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

11 квітня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (позивачем), приватним сільськогосподарським підприємством агрофірмою "Прогрес" (відповідачем) та відділом освіти Сахновщинської районної ради адміністрації було укладено договір №11/04-11 підряду на виконання проектних робіт. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, підрядник (позивач) зобов'язався своїми силами і засобами, за завданням відділом освіти Сахновщинської районної ради адміністрації (замовника-1) та за рахунок замовника-2 (відповідача) розробити пректно-кошторисну документацію на будівництво прибудови спортивного залу до будівлі Лигівського НВК, розташованого в с.Лигівка Сахновщинського району Харківської області. Замовник-1 зобов'язався прийняти виконану підрядником документацію, а замовник-2 зобов'язався оплатити її.

Пунктом 3.1. договору, сторонами узгоджено ціну проектних робіт за договором, яка становить 49000,00 гривень.

Пунктами 4.1 та 4.2. договору передбачено, що замовник-1 та відповідач зобов'язані здійснити приймання результатів проектних робіт (документації) в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно із п.2.4. договору, позивач зобов'язався надати замовникові-1 на затвердження підготовлену проектну документацію (у повному обсязі) у п'яти комплектах та два примірники акту приймання-передачі проектної документації етапу робіт. Документація вважається виконаною у повному обсязі з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаної документації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання з розроблення проектно-кошторисної документації та її передачі замовникам виконав у повному обсязі, що підтверджується тристороннім підписаним та скріпленим печатками сторін актом здачі-приймання виконаних робіт №1 від 31 липня 2012 року на суму 49000,00 гривень (а.с.17).

Відповідно до пункту 4.2. договору, відповідач зобов'язався в обумовлений договором строк провести оплату виконаних проектних робіт.

Однак, на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив претензію (вих.№430) від 14 грудня 2014 року на адресу відповідача про сплату виниклої заборгованості, але відповіді не отримав.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором не виконав, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 49000,00 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч.1 ст.887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти те оплатити їх.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі, у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 49000,00 гривень нормативно та документально обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі вищевикладеного, ст.129 Конституції України, ст.ст.599, 612, 629, 887 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства агрофірми "Прогрес" (64514, Харківська область, село Лигівка, вул.Леніна, буд.65, код ЄДРПОУ 04258155) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стальконструкція" (61106, м.Харків, проспект Московський, буд.283, код ЄДРПОУ 38158090) 49000,00 гривень заборгованості та 1827,00 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17 березня 2015 року.

Суддя К.В. Аріт

Справа №922/263/15