№ 43096008, 02.03.2015, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 березня 2015 р. Справа № 802/4375/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Вергелеса Андрія Валерійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Федчук Тетяни Юріївни

представника позивача: Воловодівського І.В.

представника відповідача: Прокопюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: фермерського господарства "Катафот"

до: Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося фермерське господарство "Катафот" (далі - ТОВ "Катафот", позивач) з адміністративним позовом до Немирівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - Немирівська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час позапланової виїзної перевірки ФГ "Катафот" Немирівська ОДПІ дійшла висновку про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період, що перевірявся, з господарських операцій зі списання загиблих посівів на загальну суму 75504,00 грн. Внаслідок чого, як зазначає позивач, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 31.10.2014 року № 0001642200, згідно з яким ФГ "Катафот" визначено податкове зобов'язання за основним платежем у розмірі 17067 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у розмірі 34641,75 грн.

Позивач вважає, що висновки акта перевірки базуються на припущеннях та не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства України, тому є неправомірним, що є підставою для його скасування.

03.02.2015 року до суду надійшла заява представника ФГ "Катафот" про зміну підстав адміністративного позову (Вхід. № 2097). Згідно даної заяви позивач вважає, що кошти які списані підприємством внаслідок загибелі посівів повинні спрямовуватись на спеціальний рахунок, як то передбачено спеціальним режимом оподаткування. А тому, вказані кошти не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

Враховуючи те, що заява представника позивача про зміну підстав позову надійшла до суду до початку судового розгляду справи по суті, суд, керуючись положеннями ст. 137 КАС України, прийняв її до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив суд задовольнити його, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні не погодилась із заявленими позовними вимогами з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях від 20.02.2015 року № 296/8/10-04, в яких зазначено, що Немирівська ОДПІ приймала оскаржуване податкове повідомлення-рішення згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, оцінивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом, в період з 02.10.2014р. по 10.10.2014р. посадовими особами Немирівської ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ФГ "Катафот" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2011 року по 31.08.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2011 року по 31.08.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 17.10.2014 року № 1208/22/30806619 (далі - акт перевірки).

Згідно висновків даного акту, перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, ст. 189, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ФГ "Катафот" занижено податок на додану вартість, що сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету в сумі 17067,00 грн., в т.ч. за жовтень 2012 року на суму 500,00 грн., за грудень 2012 року на суму 236,00 грн., за квітень 2013 року на суму 450,00 грн., за травень 2013 року на суму 375,00 грн., за вересень 2013 року на суму 15506,00 грн.

31 жовтня 2013 року, на підставі висновків акту перевірки, Немирівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001642200, яким ФГ "Катафот" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем на 17067,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 34641,75 грн.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати його протиправним та скасувати.

Визначаючись щодо заявленого позову суд виходив із наступного.

Як слідує з акту перевірки, на підставі висновків якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, ФГ "Катафот" порушило вимоги п.189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що спричинило заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період, що перевірявся, на загальну суму 17067,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 року на суму 500,00 грн., за грудень 2012 року на суму 236,00 грн., за квітень 2013 року на суму 450,00 грн., за травень 2013 року на суму 375,00 грн., з господарських операцій по списанню загиблих посівів за вересень 2013 року на суму 15506,00 грн.

Відповідач вважає, що у разі списання в межах норм природного убутку сільськогосподарських товарів, які втратили товарний вигляд та при виготовленні (придбанні) яких було сформовано податковий кредит, податкові зобов'язання не нараховуються та податковий кредит не коригується за умови, що вартість таких товарів включається до вартості готової продукції, яка підлягає оподаткуванню. В інших випадках визначається умовний продаж та нараховуються податкові зобов'язання за повною ставкою. На думку відповідача, якщо сільськогосподарські товари списуються, у зв'язку з чим вони не можуть бути використані в межах господарської діяльності сільськогосподарського підприємства, то таке підприємство не має права залишити суми ПДВ, сплачені (нараховані) при виготовленні (придбанні) товарів, у складі податкового кредиту, а тому в даному випадку йому необхідно здійснити умовний продаж таких товарів, нарахувати податкові зобов'язання та сплатити їх до бюджету.

Суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 189.1 ст. 198 ПК України за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що під час господарської діяльності ФГ "Катафот" провело списання загиблих посівів в вересні 2013 року на загальну суму 75504,00 грн. згідно Кошторису понесених витрат при вирощуванні загиблих посівів.

Факт загибелі посівів за період, що перевірявся, підтверджується актами комісії від 14.09.2013 року про обстеження посівів цукрових буряків на площі 25 га та про обстеження посівів соняшника на площі 30 га відповідно, які підписані комісією та затверджені начальником управління АПК Тульчинської РДА Паламар О.С.

В даному випадку, позивач вважає, що оскільки він є виробником сільськогосподарської продукції, а тому, як суб`єкт спеціального режиму оподаткування не повинен сплачувати зобов`язання по податку на додану вартість в зв`язку з не використовування у своїй господарській діяльності товарів, суми за придбання яких, включались до податкового кредиту, а лише повинен був акумулювати вказані кошти на спеціальних рахунках.

Так дійсно, п. 209.2 ст. 209 ПК України визначено, що спеціальним режимом оподаткування передбачено, що сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Суб'єкт спеціального режиму оподаткування має право використовувати кошти, акумульовані на спеціальному рахунку, з моменту їх перерахування на такий рахунок до повного використання для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей, без урахування строків давності.

Однак, в даному випадку застосування вказаних норм ПК України можливо для сільськогосподарських підприємств які зареєстровані як суб`єкти спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

В той же час, з наявного в матеріалах справи Свідоцтва № 200140264 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб`єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість слідує, що ФГ "Катафот" зареєструвалось як суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість лише 01 жовтня 2013 року.

Тобто, на момент списання загиблих посівів (14.09.2013р.) ФГ "Катафот" перебувало на загальній системі оподаткування податком на додану вартість, а тому до нього не можливо було застосовувати положення ст. 209 ПК України.

Відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПК України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору, платежу додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів, платежів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Враховуючи те, що ФГ "Катафот" не було зареєстровано як суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, то податковим органом правомірно застосовано санкцію, передбачену п. 123.2 ст. 123 ПК України.

Також встановлено, що в порушення п. 199.1 ст. 199 ПК України, згідно податкових накладних № 15022014 від 15.02.2012 р. (ДП «Автотрейдінг-Вінниця»), № 40 від 28.03.2012 р., № 44 від 28.03.2012 р., № 39 від 28.03.2012 р. (ТОВ «АВА-7»), № 4728/027 від 30.03.2012 р. (ТОВ «Епіцентр К»), № 219 від 06.08.2012 р. (ТОВ «Катос»), № 14235/027 від 07.08.2012 р. (ТОВ «Епіцентр К»), № 26950/027 від 22.12.2013 р., № 26955/027 від 27.12.2013 р., №26953/027 від 27.12.2013 р., № 26952/027 від 22.12.2013 р., № 26951/027 від 22.12.2013 р. (ТОВ «Епіцентр К») ФГ «Катафот» віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додатку на додану вартість в розмірі 30375,00 грн. по придбаних товарах, що не пов'язані з веденням господарської діяльності. В судовому засіданні представник позивача не заперечував, що товари, отримані згідно вказаних вище податкових накладних, в господарській діяльності ФГ «Катафот» не використовувались.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях.

В решті встановлених порушень згідно акту перевірки від 17.10.2014 року № 1208/22/30806619 податкове повідомлення-рішення не оскаржувались, жодних доводів в позовній заяві не викладено.

З огляду на все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, оскільки висновки, викладені в акті перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду справи.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні встановлено, що всі дії відповідача, пов'язані з предметом даного позову, відповідають критеріям щодо правомірності в контексті статті 2 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Немирівської ОДПІ від 31.10.2014 року № 0001642200, а тому заявлений адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Вергелес Андрій Валерійович