Решение № 43095621, 02.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 10/164/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2015 Справа № 908/6137/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СКР Атаман", м. Запоріжжя

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка плюс", м. Київ

до відповідача 2: Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь

до відповідача 3: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИНСЬКИЙ І К", м. Дружківка

про стягнення 113 863, 82 грн.

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники сторін:

від позивача - Барбашин С.В., на підставі свідоцтва № 2581 від 13.06.2012 р.

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - Мороз Є.О., на підставі довіреності № 09-18/4200/2 від 31.12.2014 р.

від відповідача 3 - не з'явився.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СКР Атаман", м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь та до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИНСЬКИЙ І К", м. Дружківка про стягнення заборгованості в розмірі 113 863, 82 грн. за договором перевезення № 0019/14 (УПСП) від 03.07.2014 р.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., витягом автоматичного розподілу справи між суддями від 24.12.2014., справу 908/6137/14 передано на розгляд судді Алейниковій Т.Г.

Ухвалою господарського суду від 25.12.2015 р., порушено провадження у справі № 908/6137/14. Справі присвоєно номер провадження № 10/164/14, її розгляд призначено на 02.02.2015р.

Представник позивача у судовому засіданні 02.02.2015 р. підтримав свої вимоги викладені в позовній заяві та надав у судове засідання клопотання про залучення відповідача 3. Відповідач 1 у судове засідання 02.02.2015 р. не з'явився, відзив не направив. Відповідач 2 проти заявлених позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на позовну заяву в якому просив суд в задоволенні позову відмовити.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, є підставою для відкладення розгляду справи в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України.

Згідно ст. 24 ГПК України Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

У зв'язку із неявкою у судове засідання відповідача 1, наданим клопотанням про залучення відповідача 3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДИНСЬКИЙ І К", м. Дружківка та з метою отримання всіх документів по даній справі, судом було залучено до участі у розгляді справи Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДИНСЬКИЙ І К", м. Дружківка, ЄДРПОУ 32276975 та відкладено розгляд справи на 02.03.2015 р. о 10 год. 00 хв.

24.02.2015 р. Представник відповідача-1 направив на адресу суду відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та просить розглядати справу у відсутності його представника.

02.03.2015 р. Представник відповідача-3 направив на адресу суду відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та просить розглядати справу у відсутності його представника.

Представники відповідача 1,3 у судове засідання 02.03.2015 р. не з'явились. Представник відповідача 2 у судовому засіданні 02.03.2015 р. повністю заперечував проти заявлених позовних вимог.

Статтею 64 ГПК України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам спору за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, відповідач є повідомленим належним чином, про час і місце розгляду справи судом.

Згідно п. 3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" з наступними змінами та доповненнями, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка відповідача 1,3 не перешкоджала вирішенню спору, у судовому засіданні 02.03.2015 р., розгляд справи був закінчений, судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Справа була розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Вивчивши матеріали справи та проаналізувавши докази надані позивачем та відповідачем 2, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вказує позивач, 03.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СКР Атаман» (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Спецпоставка плюс" Експедитор) було укладено Договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні, відповідно до п.п.1.1.,1.2. якого перевізник, зобов'язується доставляти заявлені Експедитором вантажі, а експедитор, діє від імені і за рахунок третьої сторони (Замовника), залучає Перевізника для доставки в автомобілях в міських, міжміських повідомленнях, Експедитор діє на підставі договору-доручення з Замовником.

Відповідно п. 2.1. Експедитор надає перевізникові факсом, електронною поштою або іншими видами зв'язку транспортне замовлення на перевезення вантажу, завірене підписами уповноважених осіб і печаткою Експедитора.

Згідно з п.3.1. Договору Перевізник зобов'язується після ухвалення замовлення к виконанню, підписати її, завірити печаткою (за наявності такої), і доставити вантаж за адресою, вказаною в замовленні і товарно-транспортній накладній, здати вантаж вантажоодержувачеві, отримати у товаросупровідних документах відповідні відмітки, підтвердити отримання вантажу вантажоодержувачем, указаним у замовленні.

На виконання Договору від 03.07.2014 р. ТОВ «Спецпоставка плюс» було направлено позивачу лише 2 письмові замовлення від 04.11.2014 р. на перевезення вантажів (металопрокат). Інші заявки на перевезення приймались у телефонному режимі, оскільки, службові особи ТОВ «Спецпоставка плюс» обіцяли пізніше направити позивачу відповідні письмові замовлення. На даний момент, представники ТОВ «Спецпоставка плюс» ухиляються від направлення позивачу обіцяних письмових замовлень.

У кожному конкретному замовленні була вказана вартість перевезення вантажу.

Згідно з п.5. замовлень, обов'язковими документами, без яких не проводиться оплата, є рахунок, акт виконаних робіт, податкова накладна, підписане замовлення.

Відповідно до п.1.4. Договору всі істотні умови перевезення обговорюються в замовленні, і є невід'ємною частиною Договору.

На виконання замовлень відповідача ТОВ «Спецпоставка плюс» позивачем були здійснені наступні перевезення.

17.10.2014 р. вантаж феросилиціймарганець за маршрутом від ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь, Дніпропетровської області до ПАТ «МК»Азовсталь», м. Маріуполь, Донецької області автомобілем Фотон, д.н. АР 1016 СМ (ТТН № 004034 від 17.10.2014 р.), автомобілем Фотон, д.н. АР1014СМ (ТТН № 004033 від 17.10.2014 р.), автомобілем Фотон, д.н. АР7780СІ (ТТН № 004033 від 17.10.2014 р.), автомобілем Фотон, д.н. АР 5560 ВТ (ТТН № 004034 від 17.10.2014 р.), автомобілем Фотон, д.н. АР6748СМ (ТТН № 004034 від 17.10.2014 р.) на загальну суму 43037, 73 грн.

03.11.2014 р. вантаж чавун ливарний за маршрутом від ВАТ «Запоріжсталь», м. Запоріжжя, Запорізької області до ПАТ «Дніпроважмаш», м. Дніпропетровськ, Дніпропетровської області автомобілем Фотон, д.н. АР 6877 СВ (ТТН № 21500 від 03.11.2014 р.), автомобілем Фотон, д.н. АР 8225 СІ (ТТН № 21499 від 03.11.2014 р.) на загальну суму 6800 грн.

04.11.2014 р. вантаж чавун ливарний за маршрутом від ВАТ «Запоріжсталь», м. Запоріжжя, Запорізької області до ПАТ «Дніпроважмаш», м. Дніпропетровськ, Дніпропетровської області автомобілем Фотон, д.н. АР 5560 ВТ (ТТН № 21617 від 04.11.2014 р.), автомобілем Фотон, д.н. АР 1014 СМ на загальну суму 6800 грн.

05.11.2014 р. вантаж чавун ливарний за маршрутом від ВАТ «Запоріжсталь», м. Запоріжжя, Запорізької області до ПАТ «Дніпроважмаш», м. Дніпропетровськ, Дніпропетровської області автомобілем Фотон, д.н. АР 8225 СІ (ТТН № 211АА від 05.11.2014 р.) на загальну суму 3400 грн.

10.11.2014 р. вантаж феросилиціймарганець за маршрутом від ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», м. Нікополь, Дніпропетровської області до ПАТ «МК»Азовсталь», м. Маріуполь, Донецької області автомобілем Фотон, д.н. АР 1719 СМ (ТТН № 004114 від 10.11.2014 р.), автомобілем Фотон, д.н. АР 7780 СІ (ТТН № 004114 від 10.11.2014 р.), автомобілем Фотон, д.н. АР 1016 СМ (ТТН № 004114 від 10.11.2014 р.), автомобілем Фотон, д.н. АР 6748 ВМ (ТТН № 004114 від 10.11.2014 р.), автомобілем Фотон, д.н. АР 5560 ВТ (ТТН № 004114 від 10.11.2014 р.), автомобілем Фотон, д.н. АР 8225 СІ (ТТН № 004114 від 10.11.2014 р.), автомобілем Фотон, д.н. АР 1014 СМ (ТТН № 004114 від 10.11.2014 р.) на загальну суму 48024, 51 грн.

12.11.2014 р. вантаж феромарганець за маршрутом від ПАТ «Запорізький завод феросплавів». м. Запоріжжя, Запорізької області до ПАТ «МК»Азовсталь». м. Маріуполь. Донецької області автомобілем Фотон, д.н. АР 5560 ВТ (ТТН № 30356 від 12.11.2014 р.) на загальну суму 5801, 58 грн.

Усі вищевказані товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими представниками відповідача № 1 ТОВ «Спецпоставка плюс» - експедиторами, відповідача № 2 ПАТ «МК»Азовсталь» та вантажоодержувачами без зауважень, що свідчить як про прийняття позивачем вантажу до перевезення, доставку вантажу, так і про прийняття вантажу вантажоодержувачами.

Відтак, як вважає позивач, було виконано умови Договору і вищевказаних замовлень на перевезення вантажу, які були доставлені і передані вантажоодержувачам, про що свідчить підписання товарно-транспортних накладних представниками вантажоодержувачів без зауважень.

Не дивлячись на те, що п. 7.2 Договору передбачено обов'язковий досудовий порядок вирішення спорів, позивачем не вживались заходи досудового врегулювання спору, оскільки згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002, право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. До внесення відповідних змін до Господарського процесуального кодексу України та інших актів законодавства господарським судам слід виходити з того, що правові норми, якими встановлено порядок досудового врегулювання спорів, а також наслідки недотримання вимог зазначених норм не можуть застосовуватися у вирішенні господарських спорів.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини відносяться до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статею 173 Господарського кодексу України встановлено: "Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (викопати роботу, передані майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку".

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України: До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. "

Відповідно ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, (ст. 509 ЦК України).

Статтею 174 Господарського Кодексу (далі - ГК) України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Частиною 1 статті 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 ГК України).

У відповідності із ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедитування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедитування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Доданими до позовної заяви документами не підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань щодо доставки вантажу за Договором перевезення № 0019/14 від 03.07.2014 р., тому в позові слід відмовити на підставі наступного.

Представник відповідача-1 направив на адресу суду відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у своєму відзиві зазначає, що як вбачається з позовної заяви, підставою позову ТОВ «СКР «Атаман» є договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом по Україні від 03.07.2014 № 0019/14, копію якого позивач додає до позовної заяви. Відповідч стверджує, що такий договір між ТОВ «СКР «Атаман» та ТОВ «Спецпоставка плюс» не укладався. Що стосується доданих до позовної заяви копій товарно-транспортних накладних, то такі накладні не містять вартості перевезення, строку внесення плати за перевезення вантажів, а також інформації щодо здійснення перевезення саме позивачем.

Таким чином, оскільки договір, який є підставою позову, між ТОВ «СКР «Атаман» та ТОВ «Спецпоставка плюс» не укладався, то він вважає, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Представник відповідача-2 проти заявлених позовних вимог в судовому засіданні заперечував.

Представник відповідача-3 направив на адресу суду відзив на позовну заяву в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та просить розглядати справу у відсутності його представника. В своєму відзиві представник відповідача-3 зазначає, що жодних договорів та інших угод з позивачем ТОВ «МЕДИНСЬКИИ І К» не укладало. Тому будь-які правові підстави для стягнення грошових коштів з ТОВ «МЕДИНСЬКИИ І К» на користь ТОВ «СКР «АТАМАН» на його думку відсутні.

В даному випадку відсутні будь-які договірні зобов'язання між сторонами за Договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наведені докази і доводи свідчать про те, що між сторонами в якості відповідачів по справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка плюс", м. Київ та Публічним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕДИНСЬКИЙ І К", м. Дружківка не було будь-яких договірних зобов'язань за умовами договору перевезення від 03.07.2014 р. і не існує заборгованості перед позивачем.

Факт порушення відповідачами умов договору перевезення від 03.07.2014 р., а також факт заборгованості за даним договором, не було підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені у справі позивачем не були підтверджені належними доказами.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечення відповідача 1,2,3 суд до уваги приймає, так як вони не були спростовані належними доказами наданими до суду позивачем.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши надані докази, суд відмовляє в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СКР Атаман", м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка плюс", м. Київ та до Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДИНСЬКИЙ І К", м. Дружківка про стягнення заборгованості в розмірі 113 863, 82 грн. за договором перевезення № 0019/14 (УПСП) від 03.07.2014 р.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подасться до суду; ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлюється 2 % від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається повністю на позивача, внаслідок неправильних дій яких виник спір у суді.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82, 84, ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СКР Атаман", м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпоставка плюс", м. Київ та до Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕДИНСЬКИЙ І К", м. Дружківка відмовити.

Суддя Т.Г. Алейникова

Рішення підписане 10.03.2015 р.