Постановление суда № 43095421, 05.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.03.2015р. м. Київ К/800/26702/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Кочана В.М.,

Ситникова О.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини А2622 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Військової частини А2622 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В січні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Військової частини А2622 про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невидачі належного позивачу речового майна та зобов'язання Військової частини А2622 видати позивачу речове майно, відповідно до його розмірів, згідно переліку, вказаному в довідках від 27.12.2013р. №72, №73.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014р., позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 проходив військову службу у Збройних Силах України та наказом Міністра оборони України від 09.12.2013р. №395 (по особовому складу) з 27.12.2013р. звільнений з військової служби в запас на підставі пункту «б» частини 6 статті 26 Закону України від 25.03.1992р. №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» з правом носіння військової форми одягу, а наказом від 27.12.2013р. №300 - виключений зі списків особового складу військової частини, всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Чернігівського ОМВК.

Згідно з довідками Військової частини А2622 від 27.12.2013р. №72, №73 позивачу підлягає до видачі речове майно на загальну суму 6659,74грн.

Позивач звертався до відповідача з заявами від 28.11.2013р. та 11.01.2014р. щодо видачі йому зі складу Військової частини А2622 речового майна відповідно до переліку, визначеного у вказаних довідках.

Проте, листом від 17.01.2014р. за вих.№69/77 відповідач повідомив позивача про те, що на складі Військової частини А2622 речове майно відповідно до розмірів позивача відсутнє.

При звільненні ж позивача з військової служби відповідачем не було проведено з ним остаточного розрахунку за речове майно, яке він не отримав від держави в період проходження військової служби, що й спонукало його звернутись до суду за захистом охоронюваних законом прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наявності у позивача відповідно до положень чинного законодавства права на одержання речового майна, яке не було ним реалізовано в період проходження військової служби.

Законом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).

Згідно зі ст.1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 9 (до 01.01.2007р.) та статтею 9-1 (після 01.07.2007р.) Закону №2011-XII передбачено право військовослужбовців на отримання за рахунок держави речового майна.

За змістом же ч.1 ст.9-1 Закону №2011-XII продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004р. №1444 «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» було затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час (далі - Положення №1444), відповідно до п.2 якого метою речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців в обмундируванні, взутті, натільній білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазнево-пральному обслуговуванні особового складу.

Згідно з п.27 Положення №1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення; зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Таким чином, враховуючи, що позивач проходив військову службу за контрактом, на нього розповсюджується дія вказаного пункту Положення, проте, лише в частині права на отримання речового майна, а не грошової компенсації замість нього.

Також, за змістом п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність у позивача права на одержання речового майна, яке він не отримав під час проходження служби, а отже й про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішень колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Військової частини А2622 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Кочан В.М.

Ситников О.Ф.