Постановление суда № 43091128, 13.03.2015, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3969/14-ц

2-др/583/7/15

У Х В А Л А

13 березня 2015 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ільченко В.М.

при секретарі Вербі Н.О.

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка заяву представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: відділ державної виконавчої служби Охтирського міськрайонного управління юстиції Сумської області, відділ державної виконавчої служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції Чернігівської області, відділ державної виконавчої служби Роменського міськрайонного управління юстиції Сумської області про визначення розміру та стягнення заборгованості по аліментам на утримання неповнолітньої дитини,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 16.02.2015 року, яке на даний час не набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, визначена заборгованість ОСОБА_5 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 станом на 01.11.2014 року у розмірі 20979,01 грн., в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

03.03.2015 року представник позивачів ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 судових витрат за правову допомогу в ході розгляду цивільної справи. Зазначає, що позичкою також понесені витрати за правову допомогу фахівця в галузі права в розмірі 2500 грн., що підтверджується договором про надання правової допомоги, квітанцією про внесення оплати, актом виконаних робіт та матеріалами справи.

В судове засідання позивачі та їх представник не зявилися, від представника позивачки надійшла заява про проведення судового розгляду заяви без його участі та без участі позивачів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти заяви про ухвалення додаткового рішення та просив відмовити у її задоволенні з тих підстав, що вони не погоджуються з рішенням суду та подали апеляційну скаргу. Також зазначив, що розмір витрат на правову допомогу завищений, та не надано належних доказів оплати за надання правової допомоги при розгляді саме цієї справи, оскільки позивачі вже декілька разів зверталися до суду з позовами.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений, що, відповідно до положень ч. 3 ст. 220 ЦПК України, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд, проаналізував матеріали справи, вислухав пояснення представника відповідача, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 220 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів ОСОБА_2 здійснювалось фахівцем в галузі права по наданню правової допомоги ОСОБА_4

Під час ухвалення рішення відповідно до вимог ст.ст. 88, 214, 215 ЦПК України суд у рішенні повинен розподілити судові витрати, розмір яких повинен бути доведений згідно з вимогами ч. 3 ст. 10 ЦПК України.

Отже, з зазначених норм процесуального закону вбачається, що суд може ухвалити додаткове рішення щодо понесених судових витрат лише в тому разі, якщо: 1) докази таких витрат були надані суду при розгляді справи до ухвалення рішення; 2) ці докази були предметом судового розгляду; 3) були надані іншим особам, які беруть участь у справі, для ознайомлення та 4) були досліджені судом у судовому засіданні, однак 5) стосовно них рішення не було ухвалене.

Проте, квитанція про сплату 2500 грн. за надання правової допомоги та акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги надано суду лише 03.03.2015 року разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, тобто після ухвалення рішення і судом при розгляді справи не досліджувалися, а тому немає правових підстав для їх врахування судом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 56, 79, 84, 88, 214, 215, 220 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 про ухвалення додаткового рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 5 днів з часу її проголошення, а особами, які приймали участь у справі, але не були присутні при проголошенні ухвали в той же строк з часу отримання її копії.

Суддя Охтирського міськрайсуду

Сумської області ОСОБА_6