№ 43052021, 09.02.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2015 р. Справа № 805/237/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою управління Пенсійного фонду в Першотравневому районі Донецької області до Відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області про визнання дій протиправними та скасування постанови про повернення виконавчого документа,

В С Т А Н О В И В:

позивач, управління Пенсійного фонду в Першотравневому районі Донецької області, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про повернення виконавчого документа. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач неправомірно повернув виконавчий документ у зв'язку із невиконанням позивачем вимоги державного виконавця. На думку позивача, вимога є незаконною і тому не підлягала виконанню, а від так постанова про повернення виконавчого документа та дії відповідача є неправомірними. З посиланням на статті 1, 6, 11, 30, 31, 82 Закону України "Про виконавче провадження", позивач просив визнати протиправними дії щодо винесення оскаржуваної постанови, скасувати постанову про повернення виконавчого документа ВП №45393465 від 29.12.2014, та зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження.

Представник позивача у судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав клопотання про підтримання позовних вимог в повному обсязі та розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав заперечення на адміністративний позов, в яких вказував на законність оскаржуваної постанови, оскільки вимога, як їй передувала, не була виконана позивачем та не була оскаржена. Просив суд розглянути справу без його участі.

Відповідно до вимог частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

6 листопада 2014 року відповідачем було відкрито виконавче провадження ВП №45393465 з примусового виконання вимоги №Ф-31 від 03.05.2013 про стягнення з ОСОБА_1 на користь УПФУ в Першотравневому районі заборгованості в сумі 1193,04 гривень (а.с. 26 ).

19 листопада 2014 року відповідачем винесена вимога (реєстраційний №625/2), якою від позивача вимагалося негайно надіслати боржнику рекомендованим листом з повідомлення про вручення постанову про відкриття виконавчого провадження, виклик та постанову про стягнення виконавчого збору, про що протягом трьох днів повідомити відповідача та надати підтверджуючи документи (а.с. 10).

21 листопада 2014 року позивач листом за №3429/09 повідомив відповідача про незаконність вказаної вимоги та повернув останньому документи виконавчого провадження (а.с. 11-12).

29 грудня 2014 року відповідач повернув позивачу вимогу №Ф-31 від 03.05.2013 з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», про що прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (а.с. 8).

При прийнятті судового рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Законом України №606-XIV від 21.04.1999 "Про виконавче провадження" (далі - Закон №606-XIV) визначені умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Статтею 1 Закону №606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно статті 5 Закону №606-XIV вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Пунктами 1.7, 1.8 «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (далі - Інструкція), вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, установ, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення.

За приписами статті 6 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

З наведеного вбачається, що законною є вимога, прийнята державним виконавцем відповідно до закону для здійснення його повноважень, за умови дотримання прав та законних інтересів учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Статтею 31 Закону №606-XIV встановлений обов'язок державного виконавця надіслати сторонам виконавчого провадження документи виконавчого провадження, зокрема, копію постанови про відкриття виконавчого провадження - рекомендованим листом з повідомленням про вручення, інші документи - простою кореспонденцією. За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат на організацію та проведення виконавчих дій інші документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами.

Статтею 42 Закону №606-XIV передбачено, що з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до пункту 3.14 Інструкції авансові внески для здійснення необхідних витрат на забезпечення провадження виконавчих дій або для покриття їх частини можуть бути зроблені стягувачем шляхом перерахування цих коштів безпосередньо на відповідний рахунок органу ДВС. Суму коштів, яку необхідно внести на відповідний рахунок органу ДВС, стягувач визначає за погодженням з державним виконавцем з урахуванням необхідних витрат для проведення робіт.

З наведеного випливає, що стягувач може, але не зобов'язаний, авансувати витрати на організацію та проведення виконавчих дій.

Як зазначалося раніше, виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених у Законі №606-XIV.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону №606-XIV інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.

Чинним законодавством України не передбачено випадків, коли стягувач зобов'язаний або може (на вимогу чи за дорученням державного виконавця) надсилати боржнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення постанову про відкриття виконавчого провадження, виклик та постанову про стягнення виконавчого збору.

Таким чином, відповідач не мав права вимагати від позивача вчиняти вказані дії та вимагати звіт про їх виконання.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 47 Закону №606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

В оскаржуваній постанові відповідач зазначає, що підставою для повернення виконавчого документа слугувало перешкоджання позивачем проведенню виконавчих документів, а саме не виконання вимоги.

Як вбачається з установлених судом обставин справи та підтверджується наявними у ній доказами, позивач не перешкоджав провадженню виконавчих дій, оскільки не був зобов'язаний виконувати вимогу №625/2 від 19.11.2014, а від так постанова про повернення виконавчого документа ВП №45393465 від 29.12.2014 є незаконною і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд не враховує посилання відповідача на те, що оскаржувана постанова є законною, оскільки позивач не виконав вимогу і не оскаржив її у встановленому законодавством порядку та строк.

По-перше, згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 60 Конституції України надає право особі не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.

Направляючи позивачу вимогу №625/2 від 19.11.2014 відповідач, як орган державної влади, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Законом №606-XIV, і використовував свої повноваження не з метою, з якою це повноваження надано, а від так, позивач не був зобов'язаний виконувати вимогу №625/2 від 19.11.2014.

По-друге, за приписами Закону №606-XIV позивач мав право оскаржити вимогу, але не був зобов'язаний це робити, і тому факт не оскарження вимоги не свідчить про її легітимність, а невиконання останньої не може вважатися перешкоджанням провадженню виконавчих дій.

При вирішенні питання про визнання протиправними дій щодо винесення оскаржуваної постанови та зобов'язати відповідача відновити виконавче провадження, суд керувався наступним.

Відповідно до частини 4 статті 47 Закону №606-XIV постанова про повернення виконавчого документа може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Законом, а тому в задоволенні позовних вимог про визнання дій щодо винесення спірної постанови протиправними слід відмовити.

За приписами статті 51 Закону №606-XIV у разі якщо постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду.

Таким чином, вимога про зобов'язання відповідача відновити виконавче провадження не підлягає задоволенню.

З урахуванням встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку про наявність порушень прав, свобод та інтересів позивача у виконавчому провадженні ВП №№45393465, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав та у спосіб, про які зазначалося раніше.

Питання судових витрат, вирішити відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 128, 158-164, 181, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні ВП № 45393465, прийняту 29 грудня 2014 року виконуючим обов'язки начальника Відділу Державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції Донецької області.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.