Постановление суда № 42990371, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

11 лютого 2015 року м. Київ В/800/503/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Борисенко І.В., Бухтіярова І.О., Веденяпін О.А,, Приходько І.В.,

розглянувши заяву спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - Інспекція) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.12.2014

у справі № 820/4485/14

за позовом спільного українсько-американського підприємства «Європоль» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 позов задоволено; скасовано податкові повідомлення-рішення від 04.03.2014 № 0000023901, № 0000073901, № 0000043901, № 0000033901 та № 0000053901.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду зазначене рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено.

Ухвалою від 14.12.2014 Вищий адміністративний суд України скасував постанову суду апеляційної інстанції зі спору та залишив в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду зі справи.

Інспекція звернулася із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.12.2014, в якій просить її скасувати та направити справу на новий касаційний розгляд, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (зокрема, підпункту 153.2.26 пункту 153.2 статті 153, пункту 198.3 статті 198, статей 200, 201 Податкового кодексу України), внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.11.2013 у справі № 820/554/13-а та від 04.09.2013 у справі № 826/719/13-а.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Як вбачається зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 04.09.2013 у справі № 826/719/13-а (на яку посилається заявник на підтвердження існування підстави у розумінні пункту 1 статті 237 КАС) у прийнятті цього рішення касаційний суд виходив з того, що з огляду на підпункт 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України при формуванні даних податкового обліку за операціями з пов'язаними особами сума усіх витрат платника, пов'язаних з продажем товарів, виконанням робіт та наданням послуг, не повинна перевищувати доходу, отриманого від такого продажу. У цій ухвалі касаційний суд виклав висновок про те, що Податковий кодекс України виключає можливість врахування у податковому обліку збитків від операцій з пов'язаними особами.

У той же час при прийнятті ухвали від 04.12.2014 (про перегляд якої порушено питання у поданій заяві) Вищий адміністративний суд України керувався правилами застосування платником звичайної ціни, визначеними у пункті 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», при здійсненні операцій з поставки товарів.

Що ж стосується посилання Інспекції на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12.11.2013 у справі № 820/554/13-а, то предметом спору з даної справи стало питання щодо правомірності формування платником податкового кредиту за операціями з придбання підрядних робіт.

Таким чином, зі змісту доданих до заяви судових рішень Вищого адміністративного суду України вбачається застосування касаційним судом різного правового регулювання, що не дає можливості дійти висновку про неоднакове розв'язання подібних спорів на підставі одних і тих самих норм матеріального права.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів у допуску справи № 820/4485/14 до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Борисенко І.О. Бухтіярова О.А. Веденяпін І.В. Приходько